Характеристика освітньої системи у Великобританії

В Англії та Уельсі відповідно до Акту 1944 року всі види вищої освіти, за винятком університетської (до якої іноді приєднують вищу педагогічну), відносяться до ступеня наступної освіти.

У першій половині XX ст. закінчену вищу освіту можна було одержати лише в університетах. Навчання в коледжах носило характер підготовчого курсу для складання іспитів на ступінь, що приймали тільки університети. На початку 90-х років у вищих школах навчалося біля 30% молоді 18-21 років, з них 46% в університетах і 54% - в вищих професійних закладах.

Приватні школи малопопулярні внаслідок високої оплати за навчання. Цей сектор охоплює лише 7,4% всіх учнів.

Здібні учні та студенти із незаможних родин мають шанси отримувати державну стипендію.

В країні нараховується понад 850 вищих навчальних закладів (43 університети, 159 педагогічних коледжів, 30 політехнічних інститутів тощо). Найпрестижнішими серед університетів є Оксфорд (1168 рік засн.) та Кембрідж (1269), які разом іноді називають Оксбрідж. 65% їх студентів є випускниками паблік скулз.

Найбільшим університетом країни є Лондонський: в ньому навчається 45 тис. студентів на стаціонарі і 27 тис. студентів на заочному відділенні, що складає 16% всіх студентів країни.

Платня за навчання в університеті залежить від його престижу, від профілю факультету. Студенти-іноземці платять за навчання вдвічі більше, ніж студенти-англійці. Курс університетського навчання продовжується, як правило, 3 роки. Навчальний рік поділяється на 3 триместри. Британські університети надають три види вчених ступенів: бакалавра, магістра і доктора.

У середині 60-х років окремі коледжі були об’єднані в технологічні університети (Батський, Брадфордський, Сіті тощо).

Своєрідну структуру мають створені в 60 - 70-х роках “нові” університети - Сассекський, Лестерський, Кілський, Халлський (Гулльський) тощо. У них замість факультетів і коледжів діє система шкіл споріднених предметів; велика увага приділяється міжпредметним зв’язкам.

Найважливіші університети - Оксфордський (11,7 тис. студентів), Кембріджський (11,6 тис. студентів), Лондонський (40,5 тис. студентів). Вартість навчання складає 8-10 тис. фунтів стерлінгів для гуманітарних спеціальностей, 1-13 тис. для фізичних і хімічних спеціальностей, 17-19 тис. для медичних спеціальностей.

Розвиток неуніверситетської вищої освіти розпочався в середині 60-х років. У 1967 - 1973 р. у результаті об’єднання окремих коледжів було створено 30 політехнічних інститутів. Підготовка фахівців у них ведеться не тільки з технічних, але і з гуманітарних дисциплін; випускники одержують вчений ступінь бакалавра або диплом про вищу освіту.

Вищу освіту можна одержати й у деяких спеціальних коледжах, які мають курси, що дають можливість випускникам складати іспити на одержання вченого ступеня або диплому про вищу освіту.

У тих місцевостях, де владі не вдалося домогтися відкриття політехнічних інститутів, у 70-х роках з’явилися коледжі вищої освіти. Вони виникли шляхом злиття педагогічних коледжів з місцевими і почали готувати фахівців вищої кваліфікації з педагогічних та інших спеціальностей.

В університетах склались дві системи навчання: основу першої складають лекції. Тьюторські заняття, семінари і групові заняття виконують додаткові функції. Ядро другої складають тьюторські заняття, лекції і семінари є додатковими формами навчання.

Суттєве місце в англійській системі вищої освіти завжди займала заняття із застосуванням диспутів, дискусій, оскільки такі заняття сприяють виробці у студентів уміння висловлювати і аргументувати свою думку, слухати інших, виступати у ролі критика. Ведення дискусії, як справедливо вважають спеціалісти в галузі вищої освіти Великобританії, вимагають і навичок спонтанної літературної мови, формують у студентів наукове мислення, стимулюють їх самостійність і активність. В сучасних умовах значення групових форм навчання в англійських університетах зростає.

Одним з найбільш цінних елементів англійської методики навчання педагоги вважають тьюторський метод, який передбачає регулярні заняття 1-2 студентів (в нових університетах 5-6 студентів) з викладачем-тьютором протягом усього навчального курсу. Тьюторські заняття проводяться викладачами (але не професорами), аспірантами, спеціалістами-практиками. їх відвідування є обов'язковим. Кожного студента офіційно прикріпляють до тьютора, який тримає у полі зору успішність студента, формування його особистості як спеціаліста. Особливо важливим є спілкування студента з тьютором на старших курсах, коли завершується формування спеціаліста.

Велика увага приділяється б британських університетах самостійній роботі студентів. Вона спеціально планується і розглядається як справа надзвичайно важлива. Серед форм самостійної роботи домінує робота в бібліотеках, які відкриті і в канікулярний час. Взагалі канікули вважаються тут часом, призначеним не стільки для відпочину студентів, скільки для опрацювання літератури, написання рефератів. Деякі університети вимагають здати такі реферати за два тижня до закінчення канікул.

До перспективних шляхів розвитку системи вищої освіти Великобританії відносять встановлення безпосередніх зв'язків вузів з промисловістю, створення єдиних органів планування для всієї системи вищої освіти, перехід до міждисциплінарних курсів та міждисциплінарних комплексних досліджень, подальшу інтенсифікацію застосування проблемного підходу у навчальному процесі.