Правові засади бюджетного процесу в Україні
Відносини, які виникають щодо бюджетного процесу, регулюються Бюджетним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 21 червня 2001 року. Державний бюджет затверджується Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України про Державний бюджет на відповідний рік. Місцеві ж бюджети затверджуються рішенням відповідних місцевих рад. Ці акти мають тимчасовий характер, оскільки чинні протягом одного бюджетного року, який триває з 1 січня до 31 грудня того ж року.
Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність державних органів щодо складання проекту бюджету, його розгляду, затвердження бюджету, виконання бюджету, а також складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання. Поняття бюджетного процесу, по суті, охоплює стадії' бюджетного процесу. Ці стадії проходять всі бюджети, що складають бюджетну систему України: державний бюджет, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети. 1 скільки існує бюджет, стільки існують і ці стадії- вони повторюються кожного бюджетного року. Проте не можна ототожнювати бюджетний процес із законодавчим процесом з приводу прийняття Закону про Державний бюджет. Бюджетний процес не завершується із прийняттям закону, оскільки власне бюджет, як і акт про бюджет, необхідно ще й виконати. Саме виконання бюджету є центральною стадією бюджетного процесу, під час якого відбувається реалізація правових норм закону.
5. Основи правового регулювання державних доходів в Україні
Необхідно розрізняти поняття державних доходів і фінансових ресурсів держави. Фінансові ресурси держави - поняття більш широке і державні доходи є елементом, складовою фінансових ресурсів держави. Державні доходи - це грошові кошти та інші цінності, що надходять до держави і переходять у її власність без будь-яких умов і обов'язків стосовно інших осіб. Усі передбачені законодавством доходи за соціально-економічною ознакою поділяються на доходи від підприємств та інших організацій різних форм власності; державного майна; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; надходження від особистих доходів громадян. Кожна з цих груп представляє сукупність окремих видів платежів та надходжень. Серед них основна роль належить податкам, які стягуються з юридичних і фізичних осіб.
Державні доходи - це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій.
Перелік бюджетних доходів (надходжень) до Державного та місцевого бюджетів ви значено в Бюджетному кодексі України, а безпосередньо механізми їх мобілізації та використання визначено відповідно у інших законах.
Класифікаційна характеристика державних доходів:
1. За джерелами утворення:
- податки, внески, рентні платежі;
окремі види платежів (за користування природними ресурсами, відрахування на будівництво та ремонт автодоріг); державне мито, мито, митні збори, інші збори.
2. За методом формування:
обов'язкові - податки, збори, обов'язкові платежі. Ст.14 Закону «Про систему оподаткування» дає вичерпний перелік обов'язкових платежів; добровільні надходження - надходження від операцій з державного кредиту; гранти, дарунки тощо.
3. За умовами їх збору і використання:
- зворотні (державний кредит); безповоротні (податки); безвідплатні (платежі до бюджету чи централізовані фонди); компенсаційні (мито чи митні збори як плата за послуги держави).
4. За порядком використання:
загальні - податок не мас цільового використання; цільові - внески чи платежі до цільових позабюджетних фондів.
5. За способом акумуляції коштів державних доходів:
централізовані доходи - залишаються у розпорядженні держави і скеровуються на формування централізованих фондів (державного і місцевого рівнів). Вони формуються, як правило, за рахунок податкових надходжень;
децентралізовані доходи - надходять у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, що функціонують за рахунок їх доходів і використовуються згідно фінансових планів.
6. Правові основи податкових відносин. Податкове право
Податкове право - це частина фінансового права, яка регулює відносини що визначають рух коштів від платника до відповідних централізованих фондів у формі податкових платежів. Податкові відносини виникають:
між державою і податковими органами; між податковими органами і платниками;
- між державою, податковими органами і фінансово-кредитними установами. Державу в цих відносинах представляє Верховна Рада України як законодавчий орган держави.
Конституцією України закріплено, що виключно Верховній Раді України належить здійснення законодавчого регулювання системи оподаткування; встановлення податків і зборів. Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється представницькими органами влади відповідно до законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Крім нього, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок, механізму їх сплати вносяться не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Наступна група суб'єктів, уповноважених державою, складає систему податкових органів: Державна податкова адміністрація; податкова міліція; митні органи України та ін.
Основним змістом податкових правовідносин є сплата обов'язкових платежів.
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Згідно Основного Закону України це один із конституційних обов'язків громадян нашої держави.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Відносини, які виникають у галузі податків, регулюються як і всі фінансові відносини, фінансово-правовими нормами і набувають форми податкових правовідносин.
Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, молена виділити такі ознаки податків:
1) встановлюються законодавчими органами влади;
2) це обов'язкові платежі;
3) за юридичною формою вони є індивідуально безповоротні;
4) поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб;
5) суми податків зараховуються до державних чи місцевих бюджетів;
6) сплата податків відбувається в строки і в розмірах, передбачених законодавством
Враховуючи ці ознаки, поняття податку в правовому аспекті визначається як обов'язковий, індивідуальний, безповоротний платіж фізичних та юридичних осіб, встановлений представницькими (законодавчими) органами державної влади чи місцевого самоврядування для зарахування до державного чи місцевого бюджету з визначенням їх розмірів і термінів сплати.
Види та класифікація обов'язкових платежів
Згідно Закону України «Про податкову систему в Україні", в Україні справляються:
I. Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), які встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
II. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість);
8) плата (податок) за землю;
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища:
15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
17) збір до Державного інноваційного фонду;
18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
19) фіксований сільськогосподарський податок;
20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
21) гербовий збір;
22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;
24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);
25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію;
26) збір за проведення гастрольних заходів.
До місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1) готельний збір;
2) збір за припаркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
5) курортний зб і р;
6) збір за участь у бігах на іподромі;
7) збір за виграш на бігах на іподромі;
8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
12) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
13) збір з власників собак.