Клініка рака нижньої губи.
Державні органи, конституційно – правовий статус яких окремо визначено у відповідних розділах Конституції України.
Діелектричні втрати.
У зв'язку із запізнюванням повільних видів поляризації в породах при змінному струмі розсівається енергія і вони нагріваються. Розсіювану таким чином потужність називають діелектричними втратами релаксацій. Ці втрати характеризуються кутом діелектричних втрат, який можна уявити як кут, доповнюючий кут зсуву фаз. Між повним змінним струмом, що проходить через конденсатор, заповнений діелектриком і напругою між обкладаннями конденсатора.
Особливі електричні явища в гірських породах.
Як відомо, існує 32 кристалографічних класи мінералів.
З них 11 мають центр симетрії. Ці мінерали не володіють ніякими особливими електричними властивостями і підкоряються розглянутим закономірностям. Ним, як і всім твердим тілам, властива електрострикція. Мінерали решти кристалографічних класів ацентричны – для них характерний п'єзоелектричний ефект.
Явище п'єзоелектрики полягає в поляризації кристала додатком до нього механічних напруження. Так, навантаживши монокристал кварцу, одержують різнойменні заряди на його протиставлених площинах. Цей ефект, на відміну від електрострикції, обернемо: додаток до кварцу електричного поля викликає деформацію кристала (значно більшу, ніж при електрострикції).
Десять кристалографічних класів з числа п’езоелектриків мають особливі осі, в позитивному і негативної напрямах, яких властивості кристалів різні. Ці кристали мимовільно поляризовані. Величина їх поляризації залежить від температури. Вони називаються поліелектриками.
При нагріванні кристала поліелектрика один його кінець заряджає позитивно, а інший – негативно.
У частинок піроелектриков напрям мимовільної поляризації можна змінити зовнішнім електричним полем. Ця група мінералів носить назву сегнетоэлектриков. Сегнетоелектрічеськіє властивості можуть проявляти мінерали кубічної, тетрагона, ромбічної і моноклінною сингонії.
Практично всі мінерали – діелектрики і слабі напівпровідники здатні поляризуватися при терті. Це явище називається трибоелектричностю.
Існує загальна закономірність, згідно якої при терті двох діелектриків один об одного позитивний заряд придбає той діелектрик, у якого діелектрична проникність більше.
Рак нижньої губи клінічно проявляється у вигляді круглого безболісного ущільнення (потовщення) з нечіткими контурами, яке виступає над рівнем слизової оболонки. З часом в центрі пухлини з'являється виразка з горбистим некротичним дном і гнійними виділеннями. Край виразки вивернутий, валоподібний. Нерідко на тлі продуктивного вогнищевого дискератозу виникають дрібні папілярні вирости, які зливаються, перетворюючись на вкриту ерозіями пухлину, що нагадує цвітну капусту. Такі пухлини належать до екзофітних форм раку.
Деструктивні різновиди дискератозу є основою розвитку ендофітних форм раку нижньої губи (виразкової й виразково-інфільтративної). На місці тріщини чи ерозії виникає глибока неправильної форми виразка з нерівним дном і піднятим вивернутим краєм. Дно виразки і навколишні тканини пронизані пухлинним інфільтратом, який у деяких випадках значно перевищує розміри виразки. В пізніших стадіях спостерігаються некроз і розпад пухлини, виникає дефект губи. Прогресуючи, пухлинний процес переходить на нижню щелепу. Паралельно з розвитком первинного вогнища на губі виникають метастази в лімфатичних вузлах (підборіддя, підщелепної ділянки, шиї).
Діагнозраку встановлюють за даними огляду, пальпації, цитологічного і гістологічного дослідження пухлини і метастазів.
Лікування.Вибір методу лікування залежить від стадії і форми росту пухлини. У початкових стадіях (T1-2N0M0) проводять резекцію нижньої губи або близькофокусну рентгенотерапію. У стадіях, що характеризуються поширенням процесу, методом вибору є комбіноване лікування, яке здійснюють у два етапи:
1-й -променева терапія первинного вогнища;
через 2-3 тижні –
2-й етап видалення регіонарних лімфатичних вузлів.
Особливості догляду.Після резекції нижньої губи протягом 1-2 доби необхідно попереджувати потрапляння на рану їжі і слини. Хворого слід навчити відсмоктувати слину, що накопичилась у присінку рота. Годування хворого здійснюють через тонку грубку.