Довгостроковий період

Особливість довгострокового періоду, як відомо, полягає в тому, що в межах цього періоду ціни і заробітна плата здатні адекватно відреагувати на зміну сукупного попиту і відновити повну зайнятість. Така властивість довгострокового періоду відповідає класичній теорії, згідно з якою крива сукупної пропозиції має вигляд вертикальної лінії, що бере свій початок у точці потенційного ВВП.

Рис.13.2 Вплив монетарної експансії на економіку
в довгостроковому періоді

Знову розглянемо монетарну експансію. Для аналізу її наслідків у довгостроковому періоді обмежимося лише використанням моделі AD–AS, наведеної на рис. 13.2. Нехай початковий рівноважний стан в економіці за повної зайнятості знаходиться в точці Т₁, де крива сукупного попиту (AD₁) перетинається з кривою довгострокової сукупної пропозиції (AS^L). Тепер припустимо, що центральний банк збільшив номінальну пропозицію грошей. Згідно з передатним механізмом монетарної політики це спрямує сукупний попит до зростання, що перемістить його криву вправо в положення AD_2, а товарні ціни підніме до Р₂.

У короткостроковому періоді монетарна експансія спричинює зниження реальної процентної ставки, збільшення інвестицій і зростання реального ВВП (див. рис. 13.1в). У довгостроковому періоді збільшення обсягів виробництва не відбувається. Це пояснюється тим, що протягом цього періоду номінальна заробітна плата адекватно зреагує на зміну товарних цін і збільшиться пропорційно їх зростанню. Тому не змінюється реальна заробітна плата, яка, як і раніше, утримує рівновагу на ринку праці на умовах повної зайнятості. Це унеможливлює відхилення короткострокової сукупної пропозиції від довгострокової, внаслідок чого обсяг реального ВВП підтримується на потенційному рівні.

Отже, в довгостроковому періоді монетарна експансія не здатна збільшити сукупну пропозицію. Але вона збурює сукупний попит, який здатний номінально збільшуватися, до поки у зв’язку із зростанням цін він не зрівняється із сукупною пропозицією. Це відбудеться в точці Т₂, в якій забезпечується повна зайнятість. У цій точці ціни зростуть у точній пропорції зі зростанням номінальної кількості грошей. Наприклад, якщо кількість грошей в обігу збільшується на 10 %, то і ціни в довгостроковому періоді зростають також на 10 %.

Якщо номінальна кількість грошей і ціни зростають в однаковій пропорції, то реальна пропозиція грошей (М/Р) не змінюється. Тому, незважаючи на монетарну експансію, попит на гроші (M^D/P) і пропозиція грошей (M^S/P) у довгостроковому періоді залишаються такими, якими вони були до застосування монетарної експансії. За цих умов залишаються без змін параметри рівноваги на грошовому ринку і рівень реальної процентної ставки.

Проведений аналіз дає змогу зробити узагальнюючий висновок щодо наслідків монетарної експансії у довгостроковому періоді:

1. Ціни підвищуються пропорційно номінальному збільшенню пропозиції грошей.

2. Реальний ВВП залишається без змін, а номінальний ВВП зростає пропорційно зростанню цін.

3. Реальна процентна ставка зберігається на незмінному рівні, а номінальна зростає пропорційно зростанню цін.

Такі наслідки монетарної політики свідчать про нейтральність грошейу довгостроковому періоді. Гроші вважаються нейтральними в тому розумінні, що зміна їх кількості не справляє в довгостроковому періоді будь-якого впливу на реальні величини (реальний ВВП, реальну заробітну плату, реальну процентну ставку тощо). Змінюються лише номінальні величини (номінальний ВВП, номінальна заробітна плата, номінальна процентна ставка тощо). Висновок про нейтральність грошей у довгостроковому періоді відповідає кількісній теорії грошей. Його дотримуються і сучасні монетаристи. Підтверджується він і спеціальними емпіричними дослідженнями. Проте на практиці у чистому вигляді ідентифікувати нейтральність грошей у довгостроковому періоді неможливо. Вона може проявлятися лише як тенденція, а не абсолютний факт.