Призначення референдумів.

Ратифікація і денонсація міжнародних договорів.

Ратифікація — це остаточна згода держави на укладення договору, що виражається у встановленій формі.

Денонсація — це виражене у встановленій формі волевиявлення держави, направлене на розірвання договору.

5. Формування державних органів і установ, призначення або обрання посадових осіб або участь в такому обранні.

Коло таких органів і осіб різне в різних державах.

Розрізняють наступні форми і способи участі парламентів в процедурі обрання посадових осіб:

— на власний розсуд;

— за поданням інших органів або посадових осіб;

— формування органу в цілому без визначення його керівника;

— формування органу з призначенням його керівника;

— обрання або призначення тільки керівника або керівника і його заступників;

— формування частини органу;

— участь у складі колегій, що формують орган;

— надання згоди на формування органу або призначення посадової особи.

6. Контроль за діяльністю державних органів, установ і посадових осіб.

Форми парламентського контролю в президентських республіках (дуалістичних монархіях) і в парламентських республіках і монархіях різні.

Контроль парламенту може мати політичний характер (наприклад, вираз недовіри міністрові) і юридичний (діяльність створених парламентом слідчих комісій).

В.Є. Чиркін виділяє наступні форми парламентського контролю:

— питання до уряду. У регламентах парламентів багатьох держав передбачений особливий час і встановлена процедура розгляду цього питання. У президентських республіках і дуалістичних монархіях ця форма контролю зазвичай не використовується, хоча бувають винятки (наприклад, Єгипет);

— дебати зі заздалегідь визначених питань і загальної політики уряду. їх, як правило, пропонує опозиція, але такі пропозиції можуть надходити і від уряду, який прагне забезпечити собі підтримку громадськості;

— інтерпеляція, яка використовується тільки в парламентських республіках і монархіях, а також в деяких парламентсько-президентських республіках, передбачає постановку якого-небудь важливого, суспільно значущого питання на пленарному засіданні, за якою слідує пояснення глави уряду або відповідального міністра, обговорення і прийняття рішення шляхом голосування. Незадовільна оцінка відповіді, висловлення недовіри тощо можуть спричинити відставку уряду. У свою чергу, уряд, діючи через главу держави, може домогтися розпуску парламенту;

— постановка питання про вотум недовіри або внесення резолюції осуду уряду (вирішується голосуванням);

— доповіді і звіти уряду і міністрів про свою діяльність на пленарних засіданнях палат;

— парламентські слухання. Ця форма активно використовується в президентських і президентсько-парламентських республіках і вкрай рідко — в парламентських;

— парламентські розслідування, які проводять спеціальні комісії, створені парламентом;

— діяльність парламентських комісарів і інших органів при парламенті;

— скликання спеціальних засідань парламенту для контролю за діяльністю органів виконавчої влади в особливих ситуаціях (наприклад, при введенні надзвичайного стану);

— імпічмент — як правило, це звинувачення президента, що висувається нижньою палатою, згідно з встановленою процедурою, яка може завершитися усуненням від влади глави держави;

— контроль за делегованим законодавством.