Методи нормування трудових процесів

У нормуванні праці застосовують аналітичні і сумарні методи.

Аналітичні методи припускають установлення норм на основі аналізу конкретного трудового процесу, проектування раціональних режимів роботи устаткування і прийомів праці робітників, визначення норм по елементах трудового процесу з урахуванням специфіки конкретних робочих місць і виробничих підрозділів. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяють на аналітично-розрахункові й аналітично-дослідницькі.

У першому випадку за базу розрахунку беруться нормативні матеріали, у другому – дані, отримані при дослідженні трудових процесів на аналізованих робочих місцях.

При досвідно-статистичних (сумарних) методах норми встановлюються в цілому на всю роботу без поелементного аналізу конкретного трудового процесу і проектування раціональної організації праці. При досвідному методі норми визначають на основі особистого досвіду нормувальника, при статистичному – на основі статистичних даних про фактичні затрати часу на виконання аналогічної роботи в минулому.

Виділяють такі методи дослідження трудових процесів:

методи безпосередніх замірів;

методи моментних спостережень.

Метод безпосередніх замірів передбачає фіксацію в процесі спостереження тривалості всіх елементів витрат робочого часу і послідовності їх виконання.

Метод моментних спостережень – це спосіб одержання середніх даних про фактичне завантаження робітників і устаткування, даних про витрати і втрати часу групи робітників або устаткування на основі законів математичної статистики.

За метою дослідження трудових процесів виділяють такі методи: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.

Хронометраж – метод вивчення витрат часу роботи робітника або устаткування шляхом безпосереднього спостереження на робочому місці. В процесі хронометражу здійснюють спостереження, яке полягає в тому, що спостерігач з допомогою секундоміра замірює тривалість елементів операції.

Фотографія робочого часу – спостереження і послідовний запис усіх витрат робочого часу і перерв протягом зміни з зазначенням їх тривалості і послідовності.

Залежно від призначення розрізняють такі види фотографій:

· фотографія робочого часу;

· фотографія часу використання устаткування;

· фотографія виробничого процесу.

Фотографія часу використання устаткування – це спостереження за його роботою і перервами в ній з метою одержання даних для обґрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома).

Фотографія виробничого процесу – це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Спостереження можуть виконувати два спостерігачі: один спостерігає за робітниками, другий – за устаткуванням.

Фотохронометраж поєднує фотографію робочого часу та хронометраж.