Концепція гегемонії А. Грамші

Гегемонія – це влада або панування, що здійснюється однією соціальною групою над іншою. Цю концепцію було розроблено італійським істориком і філософом Антоніо Грамші в 30-х роках XX ст. для описання процесу, завдяки якому домінуючі в суспільстві пануючі групи «виборюють згоду» на продовження виконання владних повноважень. А. Грамші – засновник і керівник італійської комуністичної партії (1923–1924), депутат парламенту від Італійської Комуністичної Партії (1924–1926). Арештований в 1926 р. фашистами. Замітки, що носять збірну назву «Тюремних зошитів», які він зробив у в'язниці з 1926 по 1937 рік, містять цікаві знання про організацію суспільства.

Метою створення цієї концепції було пояснити, в який спосіб капіталістичні суспільства в рамках ліберально-демократичної політичної системи підтримують політичну стабільність за умов істотної нерівності і конфлікту інтересів.

А. Грамші відзначав, що правлячий клас не в змозі встановити стабільну й тривалу систему панування, застосовуючи тільки фізичний примус; він повинен заручитися згодою суспільства на своє панування. Це завдання розв'язується, пише він, шляхом репрезентації інтересів панівного класу у вигляді універсальних інтересів суспільства. Це призводить до поширення в масштабах всього суспільства системи цінностей, пріоритетів і переконань, які тією чи тією мірою сприяють підтримці встановленого порядку. Цього неможливо досягти шляхом брехні і пропаганди, але цілком можливо, якщо подати існуючий спосіб життя і бачення світу в контексті, що підтримує існуючий порядок, і обмежити альтернативні погляди.

Медіа-опосередкована пануюча ідеологія підтримується й підсилюється системою взаємозалежних організацій. Інформаційні повідомлення, прихильні пануючій ідеології, продукуються школами, бізнесом, політичними організаціями, профспілками, релігійними конфесіями, мас-медіа. Всі вони зливаються в єдиний потік. Цей процес взаємного посилення й артикуляції ідеологічних впливів становить суть гегемонії. Найбільш великі інститути суспільства, які, так чи інакше, залежать від джерел економічної підтримки, у своїх ідеологічних положеннях не суперечать один одному. Таким чином, гегемонія залежить від загального поширення пануючої ідеології та її прийняття суспільством. Гегемонії необхідно, щоб ідеологічні установки перетворилися в культурі на самоочевидні уявлення. Вона передбачає згоду людей на те, щоб ними керували принципи, правила, закони, які нібито відповідають їхнім інтересам, хоча на практиці це може бути й не так.

Наприклад, у США панування еліти залежить від поширення наступних ідей: індивідуальна свобода й особистий вибір громадян; нейтралітет конгресу, суду й президентської влади, а також самих ЗМІ; незмінна егоїстична природа людини, його схильність до накопичення й споживанню; відсутність у суспільстві соціальних конфліктів, експлуатації й пригноблення; плюралізм ЗМІ.