Припинення громадянства
Способи набуття громадянства
Міжнародному праву відомі такі способи набуття громадянства:
- філіація;
- натуралізація (іноді именована укоріненням);
- оптація і трансферт;
- змішана система набуття громадянства.
Виходячи з цих положень, в національному законодавстві України про громадянство закріплені такі підстави набуття громадянства України:
- за народженням;
- за територіальним походженням;
- внаслідок прийняття до громадянства;
- внаслідок поновлення у громадянстві;
- внаслідок усиновлення;
- внаслідок встановлення над дитиною опіки чипіклування;
- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
- у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
Філіація (від лат. filius — син) — набуття громадянства за народженням
Натуралізація (укорінення) — це прийом (прийняття) у громадянство іноземця за його заявою.
Оптація — це набуття громадянства на основі його вибору в зв'язку з територіальними змінами.
Трансферт відрізняється від оптації тим, що тут зміна громадянства настає автоматично. Фактично, це обмін населенням між державами на основі міжнародної угоди.
У законодавстві держав про громадянство існує декілька засобів припинення громадянства. До них належать: вихід із громадянства, втрата громадянства і позбавлення громадянства, припинення громадянства на підставі міжнародного договору.
У відповідності зі статтею 18 Закону України від 18 січня 2001 року вихід із громадянства України здійснюється за клопотанням особи, тобто заява про вихід із громадянства подається громадянином безпосередньо. У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню. Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України.
Міжнародне право приділяє особливу увагу субінститутам втрати і позбавлення громадянства. Це пояснюється насамперед тим, що в «запуску» такого механізму припинення громадянства ініціатива належить винятково державі, тобто індивід позбавляється громадянства не тільки з волі держави, але і з його ініціативи. А це, звичайно, у випадках сваволі призводить до порушення загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина.
Тому в міжнародному праві існує ряд міжнародно-правових актів, що стосуються таких способів припинення громадянства.
Варто підкреслити, що в першому національному акті профільного характеру — Законі України «Про громадянство» від 8 жовтня 1991 року у ряді позицій спостерігалися відступи від міжнародних норм. Але в нову редакцію Закону від 16 квітня 1997 року були внесені зміни, завдяки яким він був приведений у повну відповідність із ними.
Особливістю механізму втрати громадянства в Україні є те, що така втрата не ініціюється державою у відношенні конкретного громадянина. Тут законодавець пішов шляхом формального закріплення в нормативно-правовому акті переліку діянь, при вчиненні яких настає втрата громадянства.
Так, у відповідності зі статтею 18 Закону України від 18 січня 2001 року громадянство України втрачається:
1) якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави.
Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України за своїм вільним волевиявленням, вираженим у формі письмового клопотання, набув громадянство іншої держави або якщо він добровільно отримав документ, що підтверджує наявність набуття ним іноземного громадянства, за винятком випадків, якщо:
а) діти при народженні одночасно з громадянством України набувають також громадянство іншої держави;
б) діти, які є громадянами України і усиновлені іноземцем, набувають громадянство усиновителя;
в) громадянин України автоматично набув гро мадянство іншої держави внаслідок одруження з іноземцем;
г) згідно із законодавством іншої держави її громадянство надано громадянину України автома тично без його добровільного волевиявлення і він не
отримав добровільно документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;
д) якщо іноземець набув громадянство України і не подав документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;
е) якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;
є) якщо особа набула громадянство України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;
ж) якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи,органи юстиції або органи державної влади чи органи
місцевого самоврядування іншої держави.
Важливим положенням закону є і те, що за громадянином України не визнається приналежність до іноземного громадянства до ухвалення рішення про втрату громадянства України. Таким чином, учинення зазначених вище діянь не є підставою для автоматичної втрати громадянства - необхідно ухвалення рішення компетентним державним органом.