У життєдіяльності людина не стільки виходить з безпосередніх інстинктів, скільки орієнтується на прийняту в суспільстві цілісно-нормативну систему.
Суспільство визначається:
– в вузькому розумінні,
– в широкому розумінні.
В вузькому розумінні – людське суспільство характеризується різноманітністю індивідуальних людських істот, як живих і активнодіючих елементів історичного процесу.
В широкому розумінні – поняття суспільство охоплює всі суспільні явища:
1) соціальну діяльність,
2) практику,
3) суспільний та політичний лад,
4) організацію сім’ї та соціальних спільностей,
5) види культури,
6) різні форми духовності.
Суспільство – це вся сукупність історичних форм спільної діяльності і спілкування людей, особливий ступінь розвитку живої системи, способ існування якої є виробництво засобів для життя.
Об’єктивні засади єдності суспільства передбачають:
1) розширення і зміцнення господарсько-економічних зв’язків,
2) потребу сумісних зусиль у боротьбі з екологічною кризою,
3) зростання політичної єдності,
4) необхідність координації зусиль,
5) приборкування загрози ідеологічних, політичних, елігійних, конфесіональних конфліктів,
6) розширення культурних контактів між регіонами та інтернаціоналізація суспільного життя.
Процес соціалізації є діалектичним. Використовуючи діалектичний підхід, розглянемо процес соціалізації у вимірі людських відносин по горизонталі.
Процес соціалізації у вимірі людських відносин по горизонталі:
1) відношення «я-я» – умова формування самосвідомості і самооцінки,
2) відношення «я-ти» – царина формування моральних почутів (любові, ненависті, дружби),
3) відношення «я-ми» – царина виховання національної свідомості, класового почуття, почуття гуртової солідарності, соціальнї справедливості.
4) відношення «я-людство» – умова усвідомлення своїє належності до людського роду (джерело філософсько-історичних, футурологічних рефлексій),
5) відношення «я-друга природа» – царина оцінки світу речей, створенних людиною, можливість стати «мірою всіх речей»,
6) відношення «я-природа» – царина прояву найрізноманітніших інтересів (від прагматичного до естетичного),
– царина формування екологічної свідомості,
– царина різних філософських концепцій.
7) відношення «я-універсум» – царина формування світогляду, релігійних і філософських вчень, міркувань, щодо життєвого сенсу і смерті.
Фактори соціалізації людини:
а) праця,
б) мова,
в) самосвідомість,
г) естетична і моральна свідомість,
д) релігійні уявлення,
є) ритуальна практика.