Обладнання кабінету літератури.

В 1968 р. літературні кабінети включені до числа обов’язкових у школі, Міністерством освіти було розроблено положення про навчальні кабінети, видані рекомендації щодо їх оформлення.

Обладнання шкільного кабінету зумовлюється функціями, які він повинен виконувати у школі.

Функції літературного кабінету:

- це клас, де проводяться уроки з літератури і де створені всі умови для широкого використання комплексу навчальних посібників;

- це основне місце збереження навчальних посібників учителя-словесника;

- це центр організації різноманітних заходів з літератури, це центр методичної роботи учителів-словесників.

Оформлення шкільного літературного кабінету визначається місцевими можливостями, особливостями приміщення для кабінету, рівнем матеріально-технічної бази школи, смаками самого вчителя.

Усі матеріальні засоби літературного кабінету в методиці прийнято ділити на такі групи:

- навчальне обладнання (книги, навчально-наочні посібники, аудіовізуальні засоби тощо);

- загальне обладнання (меблі та пристосування, які полегшують використання навчального обладнання);

- спеціальні засоби для наукової організації навчального процесу й керівництва ним (картотеки, пам’ятки, каталоги, тематичні папки, картки тощо).

Як правило, для розміщення навчального обладнання використовують передню й задню стінки приміщення кабінету, бокові – експозиційна зона кабінету.

Передня стінка кабінету – це демонстраційна зона. На ній розміщується універсальна дошка (краще розсувна чи тристулкова ) з екраном. Дошка повинна мати пристрої для демонстрування наочних посібників на уроці (рухомі хомутки для таблиць, роликові тримачі, магніти, одна створка повинна бути металевою). З одного боку дошки доцільно встановити телевізор на спеціальній підставці, з іншого – змінний стенд «Сьогодні на уроці…». Часто поверх дошки учителі-практики розміщують портрети класиків української літератури (Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, М.Коцюбинського) чи висловлювання відомих культурних діячів про рідну мову, значення літератури в житті людини тощо.

У центрі задньої стінки у секціях кабінетних шаф встановлюють кіноапарат, діапроектор, епідіаскоп так, щоб вони були навпроти екрана на передній стінці.

По обидва боки від проекційної апаратури, уздовж усієї задньої стінки встановлюють відкриті секційні шафи чи стелажі, на яких розміщують книжковий фонд кабінету, роздавально-дидактичний матеріал, діатезу, фонотеку, картотеку кабінету, тематичні папки, методрозробки вчителів і матеріали з досвіду роботи передових творчих вчителів. Матеріали розміщуємо за розділами програми чи класами.

Літературний кабінет має постійне і змінне оформлення.

Бокова стінка – експозиційна зона. Тут розміщуємо змінні стенди про письменників, матеріали до ювілейних дат, з літературного краєзнавства, учнівської творчості . Безпосередньо на робочому місці – пульт управління для демонстрації нічних засобів. Одна із стін призначається для експозиції постійних матеріалів. Постійна експозиція – це різноманітні стенди, наприклад, „Літо і життя”, „Письменники – лауреати Шевченківської премії”, „Вимоги до мовних робіт на літературні теми”, „рекомендована література для позакласного читання” тощо. Змінна експозиція – стенди „Літературні новини”, „Цікаві матеріали”, виставки до літературних ювілеїв, тут демонструються кращі учнівські зошити; письмові роботи, реферати, художні твори про письменників, найновіші літературознавчі праці. На стенді „Сьогодні на уроці” розташовуються ілюстративні матеріали, даються плани проведення семінарських занять. У вітринах можна розмістити матеріали з позакласної роботи учнів (твори, малюнки, вишивки, фольклорні збірники, літературні альманахи, матеріали екскурсій, походів тощо).

До книжкового фонду кабінету відносимо праці з естетики, філософії, літературознавства, етнопедагогіки, культурології та ін.; програмова художня література та література з позакласного читання; методичні посібники для вчителів та друковані дидактичні матеріали; довідникова література, підручники, хрестоматії. Бажано мати підшивки літературних газет і журналів.

До друкованих навчальних посібників відносимо таблиці з теорії літератури, портрети письменників, літературні плакати, альбоми про життя і творчість письменників, демонстраційний ілюстративний матеріал з літератури…

До екранних навчальних посібників відносимо діафільми, діапозитиви, навчальні фільми і фрагменти х них, транспаранти для кодоскопа, відеозаписи тощо.

Дозвукових навчальних посібників відносимо грамзаписи, фонохрестоматії, магнітофонні записи на літературні теми, аудіозаписи тощо.

Саморобні навчальні посібники(тематичні папки, матеріали про письменників із періодичної преси, літературно-музичні композиції тощо).

Всі матеріали повинні бути систематизовані, їх обліковують і складають на них тематичну картотеку. Картотека буває тематичною та поурочною. Наприклад, тематична картотека «Творчість В.Симоненка» - вибираємо книги, посібники, журнальні та газетні статті, художню та мемуарну літературу; унаочнення; роздавальний матеріал; фоно- та діатезу; творчі роботи учнів.

Поурочна картотека – унаочнення, ТЗН, роздавальний матеріал, додаткова література для учнів та вчителя тощо.

Літературний кабінет – це творча лабораторія вчителя, бо сприяє йому добре підготуватися до уроків і проводити їх на високому ідейно-методичному рівні. Тут проводяться консультації, додаткові заняття з літератури, факультативи, заняття літературних гуртків. Тут проводяться засідання методоб’єднань учителів-словесників школи, а учні можуть самостійно працювати над додатковою літературою після уроків.

Комплексне використання засобів навчання (наочні посібники, роздавальний матеріал, ТЗН) значно активізує літературно-художні враження учнів, посилює їх емоційне переживання, збагачує їх пам’ять конкретно-наочними образами.

2. Шляхи підвищення ефективності уроку в умовах кабінету

Важливе місце в системі роботи вчителя літератури займають уроки, на яких вивчається життєвий і творчий шлях письменника. На таких уроках словесник повинен не лише ознайомити учнів з життям того чи іншого письменника, а й зацікавити школярів його творчістю, використати факти з життя митця для національного та морально-етичного виховання школярів. У певній мірі сприяє цьому проведення занять у літературному кабінеті.

Перед вивченням творчості письменника учитель готує для роботи усі необхідні посібники з комплекту навчального обладнання до теми. Оформлюється робочий стенд до теми. На ньому вміщується портрет письменника, видання його творів, список рекомендованої літератури для читання учнями, письмові твори і реферати учнів. Тут же подаються теми до семінарського заняття, питання до диспуту, якщо урок проводиться у такій формі, картки-завдання для самостійної роботи пошукового характеру на основі дидактичних ма­теріалів кабінету, тематика проблемних питань тощо.

До робочого стенду «Сьогодні на уроці» готується такий матеріал, який би допоміг активізувати навчально-виховний процес, запроваджувати ефективні форми роботи на уроці (розв'язання поставлених у творі проблем, семінарські заняття, диспут, самостійна робота з роздавальним матеріалом пошуково-дослідницького характеру), за яких учні самостійно «відкриватимуть» для себе певну частину програмового матеріалу. На цю сторону навчального процесу звертав велику увагу ще К.Д.Ушинський, зазначаючи: «Якщо навіть припустити, що учень зрозуміє думку, пояснену йому вчителем, то і в такому випадку думка ця ніколи не вляжеться в голові так міцно і свідомо, ніколи не стане такою повною власністю учня, як тоді, коли він сам її виробить».²

Саме такі ефективні форми та методи й дають змогу вводити в навчальний процес роботу з дидактичним матеріалом, який збирається в кабінеті.

На боковій стінці оформляємо також експозицію, присвячену творчості письменника. Така експозиція може відкриватися великим плакатом художників, під ним вислови про письменника, видатного сучасника або іншого митця слова, ілюстрації до творів тощо.

У кінці експозиції вміщується літературна вікторина, присвячена письменникові, твір якого вивчається на уроках. Така виставка має велике пізнавальне і виховне значення, вона пробуджує інтерес до вивчення творчості письменника.

Готуються також інші засоби навчання з усього комплекту до теми: тематична папка, роздавальний матеріал, ілюстрації, грамзапис, діафільм, магнітофонна стрічка тощо. Вони зберігаються для тимчасового користування у відділеннях демонстраційного стола.

Дуже важливо вибрати з усього комплексу навчальних посібників до теми ті з них, які дадуть найбільший ефект у досягненні мети уроку, забезпеченні глибини знань і свідомості в навчанні.

На зазначеному уроці вчитель ставить мету пробудити інтерес школярів до творчості письменника, поповнити їхні знання новими фактами з його життя, викликати захоплення його життєвим подвигом, розвивати в учнів навички самостійної роботи з допоміжною літературою.

Наприклад, щоб пробудити інтерес дев'ятикласників до вивчення творчості Лесі Українки, на уроці планується ознайомити їх з новими, ще не всім відомими фактами з її життя, а саме — про її зворушливу дружбу з Сергієм Мержинським, практикуються короткі учнівські повідомлення з вико­ристанням фактичного матеріалу з повістей М.Олійника «Дочка Прометея» та І.Костенка «Леся Українка», з газетних та журнальних статей, які збираються в кабінеті. Для того, щоб оживити образ поетеси, використовується на уроці ілюстративний матеріал про письменницю, який є в кабінеті та розміщений на виставці про життя і творчість Лесі Українки, прослуховуються в магнітофонному записі уривки з її «Лісової пісні» — шедевру творчості письменниці. Саме такі засоби навчання забезпечують досягнення поставленої мети на уроці, свідоме засвоєння учнями програмового матеріалу, а також виховальний та розвивальний характер навчання.

Домашнє завдання пропонується учням таке, яке стимулює їх до використання матеріалів кабінету: скласти хронологічну таблицю життя і творчості Лесі Українки; підібрати фактичний матеріал або висловлювання про вшанування пам'яті письменниці (з підручника, рекомендованої літератури, з матеріалів про Лесю Українку, які є в кабінеті).

Як бачимо, на уроці широко використовуються різні посібники із комплекту навчального обладнання до теми «Леся Українка», причому вони забезпечують на уроці не лише пізнавальну, а й виховну та розвиваючу сторони навчання. І необхідні умови для цього створює літературний кабінет.

Кабінетна система навчання розширює рамки уроку, створює більші можливості для урізноманітнення типів і видів уроку та інших форм занять, на що наголошується в документах реформи загальноосвітньої школи. У добре обладнаному і забезпеченому різноманітними навчальними посібниками та технічними засобами навчання літературному кабінеті можна з успіхом проводити кіно-і телеуроки, уроки-семінари, конференції, творчі звіти з літератури, заочні літературні подорожі, уроки-концерти, уроки цікавих повідомлень, уроки-вікторини чи конкурсні змагання учнів тощо. Якщо кабінет обладнаний для програмованого навчання, то в ньому ефективно можна проводити уроки-заліки з тієї чи іншої теми.

Отже, літературний кабінет допомагає вчителеві значно краще підготувати усі засоби навчання для уроку і провести його набагато ефективніше.