Структурний аналіз моралі особистості.
Питання 1. Поняття та сутність моралі та моральності.
Мораль та моральність, як предмет етики і соціальний феномен.
Тема2
Хмельницький
Денищик О.І.
Тема 2: Мораль та моральність, як предмет етики і соціальний феномен.
Соціально-гуманітарних наук
Навчальна дисципліна:
Етика (загальна і професійна)
Лекція №2
доцент кафедри,
кандидат пед. наук
1. Поняття та сутність моралі та моральності.
2. Функції моралі та її структура.
3. Мораль як соціальний феномен.
4. Мораль і право, їх співвідношення та відмінності.
Література:
Див. семінар: основна № 1,2,7,11; додаткова № 3,8,9.
У відповідь на лозунг «Спочатку гроші,потім мораль» Поль Брегг (США, сучасний філософ, лікар) «.. За гроші Ви взмозі купити:
- ліжко, але не сон;
- їжу, але не апетит;
- книги, але не розум;
- прикраси, але не красу;
- будинок, але не домівку;
- ліки, але не здоров’я;
- розкіш, але не культуру;
- розвагу, але не щастя;
- релігію, але не спасіння.»!
Мораль (від лат. Moralis – моральний, mores- звичай, вдача, натуру, норов, мода звичка) є одним із способів нормативного регулювання поведінки людини, особливою формою суспільної свідомості і видом суспільних відносин. (О.Кобліков).
Тобто це система принципів, норм, які визначають характер відносин між людьми відповідно до прийнятих у цьому суспільстві понять добра і зла, справедливого і несправедливого, гідного і негідного.
Дотримання норми моралі забезпечується силою духовного впливу, громадською думкою, внутрішнім переконанням та совістю людини. Визначаючи поняття «моралі» необхідно мати на увазі і таке поняття, як моральність. В повсякденній життєдіяльності поняття «мораль», і «моральність» трактуються як синоніми. Але відомий філософ Г.В. Ф.Гегель концептуально розділяє ці поняття.
Тому багато вчених розуміє, мораль як форму суспільної свідомості, сукупності усвідомлюваних людьми принципів, норм, приписів, правил, поведінки, а «моральність» як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людини і стосунках між нею та іншими людьми.
Російським аналогом терміну моральність у певній мірі можна вважати «нравственность» – від слова «нрав», характер, тобто сукупність душевних якостей, які відрізняються від розуму, волі, пристрасті.
В.Малахов вважає, що терміну «моральність» найбільш відповідає старослов’янське слово «обичайність». І у німецькій мові є власне слово, яке відповідає слову «нравственность» - «Sitlichkeit».
Нерозбериха в умах учених-етиків при визначенні понять – призводить до того, що, наприклад, є поняття «Моральна культура юриста», «Моральна (етична) культура юриста», а у Гусарєва С.Д. і Тихомирова О.Д. є окремі поняття «Моральна культура юриста» і «Етична культура юриста».
Сукупні риси моралі:
- Її соціальна природа і соціальний характер функціонування;
- Їй властивий діяльний характер, так, як вона реалізується лише у вчинках людей;
- Їй характерне ціннісне ставлення до соціальних суб’єктів, соціальних інституцій, однієї людини до інших (вона оцінюється безкорисливістю, передбачає свідомий вибір цінностей рішень, дій, вчинків, добровільне слідування моральним вимогам і нормам).
- Має загальнолюдський характер змісту цінностей, історичний характер змісту цінностей, які зорієнтовані на ідеали гуманізму, рівності та справедливості.
Золоте правило моралі: