ФЛОРИСТИЧНИЙ СКЛАД ФІТОЦЕНОЗУ.

Видовий склад рослинного угруповання дає уявлення про різноманітність компонентів, однак не розкриває внутрішнього співвідношення їх видів у фітоценозі, з чого було б можна судити, якою мірою умови водно-мінерального живлення відповідають потребам того чи іншого виду. В результаті життєдіяльності рос­лин на обмеженій площі між видами виникає певне кількісне співвідношення, яке відповідає даному рівню розвитку фітоценозу, і умовам для росту і розвитку рослин у даному середовищі. Це співвідношення не випадкове і не тимчасове, воно складалося протягом тривалого, іноді історичного часу.

Будь-який фітоценоз характеризується певним видовим складом і притаманним лише йому співвідношенням видів різних систематичних категорій. В результаті взаємодії рослин між собою, з іншими мікроорганізмами та зовнішнім середовищем створюються стійкі рослинні угруповання.

Кількісне співвідношення видів у фітоценозі є характерною його ознакою. Вона має вирішальне значення для встановлення господарської цінності фітоценозу. За цією ознакою визначаються домінантність чи співдомінантність певного компонента фіто­ценозу, зокрема, такого статусу набувають види, частка яких становить не менше 20% загального проективного покриття. За домінуванням у травостої (60-85%) костриці лучної (Festuca pratensis),тимофіївки лучної (Phleum pratense) і тонконога лучного (Poa pratensis) оцінюють природні кормові угіддя як високоякісні та високоврожайні. Господарсько цінними вважаються лучні угіддя з високою насиченістю бобовими травами (20-40%). Наприклад, зарості бобівника трилистого (Menyanthes trifoliata) (40-60%), які забезпечують можливість масової заготівлі лікарської сировини.

Для визначення господарської цінності фітоценозу треба знати урожайність рослин, за якою можна судити про доцільність заготівлі плодів, насіння чи лікарської сировини. Наприклад, достатньою є наявність у чагарниковому ярусі природних лісів заростей малини, з одного куща якої можна зібрати по 1-3 кг малини, або збір з 1 м² ягідників журавлини до 0,7 кг ягід тощо. В даному випадку кількісні співвідношення господарських цінних і мало цінних видів визначають доцільність використання фітоценозу за певним призначенням.

У тропічних дощових лісах налічується понад 3 000 видів деревних рослин з діаметром стовбурів 40 см і більше, на Малакському півострові, в долині р. Амазонки – понад 2 500 видів. Крім того, тут багато ліан, епіфітів, чагарників і вищих спорових рослин. Ці ліси сформувалися в далекому минулому і до цього часу в них збереглася найменш порушена природа і значне рослинне різноманіття. В той же час в позатропічних лісах налічується не більше 100 видів. Ще менше флористичне багатство лісів помірно-холодної та холодної зон.

На території України південніше географічне положення лісостепових дібров, які розвиваються на багатих чорноземних ґрунтах і в оптимальних кліматичних умовах, забезпечують багат­ший і різноманітніший флористичний склад і ярусну структуру цих дібров порівняно з поліськими, що сформувалися на дерново-підзолистих ґрунтах і за суворіших кліматичних умов.

а) визначення флористичного складу фітоценозу.

Флористичний склад є однією з основних ознак фітоценозу, об'єктом геоботанічних досліджень і мірилом його господарської цінності або рідкісності. Саме за видовим складом рослин ми розрізняємо окремі ценози за домінуючими в ньому видами визначаємо, наприклад, вільховий ліс чи березовий, лучно-тонко-ногові луки чи біловусові тощо. Угруповання з участю рідкісних видів нарциса вузьколистого (Narcissus angustifolius), тюльпана Шренка (Tulipa schrenkii), лілії лісової (Lilium martagon), тиса ягідного (Taxus baccata) та ін., рекомендуємо взяти під охорону. Виявивши природні ягідники, чорничники, малинники, суничники тощо, оцінюємо їхні ресурси і розробляємо рекомендації щодо раціонального використання їх. Отже, знання флористичного складу, як основного атрибуту фітоценозу, є неодмінною умовою його пізнання й викорис­тання.

Поняття "видовий склад фітоценозу" в стислій формі можна виз­начити як сукупність властивих йому видів рослин. До складу фітоценозу входять рослини, які презентують життєві форми з різних систематичних груп: квіткові рослини, вищі спорові рослини, лишайники, водорості. Тому навіть найкращим знавцям флори важко скласти повний список рослин фітоценозу. До нього включають як квітучі, так і види, що вегетують, проростки, визначення яких потребує додаткових знань і. консультацій різних спеціалістів, особливо альгологів, мікологів і мікробіологів. Крім того, оскільки деякі види мають короткотривалий період вегетації, для виявлення повного видового складу дослідження повторюють у наступні роки.

Сукупність видів, що населяють фітоценоз, створює його флорис­тичне багатство. Останнє залежить від кліматичних умов, активності видоутворення, давності території, яку займає фітоценоз, ступеня порушеності природних комплексів тощо. В широколистяних лісах, наприк­лад, створюються оптимальні умови для зростання деревних, чагарни­кових, трав'янистих рослин, ліан, вищих спорових та ін. Однак кількість рослин, що зростають у певному фітоценозі, різна. Так, у вільхових лісах Полісся налічується 180 видів, а на окремих ділянках —лише по 25-80 видів, тим часом як на пісках чи засолених місцезростаннях у фітоценозах росте від 5 до 30 видів. Як бачимо, угруповання лісової, псамофітної та галофітної рослинності тощо різняться видовим (флористичним) багатством, тобто мають у своєму складі різну кількість видів. Виявлена кількість видів у кожному конфетному фітоценозі Означає його флористичну, або видову, насиченість.

б) причини, що зумовлюють флористичне багатство фітоценозу.

Флористична насиченість фітоценозів залежить від багатьох чинників. Розглянемо головні з них.