ПИТАННЯ1. ПЕРЕДУМОВИ РЕФОРМУВАННЯ ВИПРАВНО-ТРУДОВОЇ СИСТЕМИ.

ВСТУП

Вступ

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Мета заняття. надати загальну характеристику процесу реформування кримінально-виконавчої політики і законодавства за часів незалежності України

ЗАВДАННЯ ЛЕКЦІЇ:

- охарактеризувати вплив міжнародних стандартів поводження з ув’язненими та засудженими, ратифікованих Верховною Радою України, на формування пенітенціарної політики незалежної України.;

- охарактеризувати основні зміни у виправно-трудовому законодавстві України в 1990-2001р.р. та їх значення для становлення пенітенціарної політики незалежної України.;

Питання лекції:

1. Передумови реформування виправно-трудової системи.

2. Вплив міжнародних стандартів поводження з ув’язненими та засудженими на формування пенітенціарної політики незалежної України.

3. Зміни у виправно-трудовому законодавстві України в 1990-2001р.р. та їх значення для становлення пенітенціарної політики незалежної України.

Вступ України в Раду Європи в 1995 році відчинив якісно нову сторінку у її історії. З`явились нові можливості поширення співробітництва із розвинутими країнами з багатьох напрямків діяльності. Одним з таких напрямків є реформування пенітенціарної системи України.

Така реформа покликана необхідністю приведення кримінальної політики держави у відповідність зі світовими і європейськими досягненнями.

Після здобуття незалежності, в державі від­булися великі політичні й економічні перетворення, що стали осно­вою для становлення і розвитку нових суспільних відносин.

Перши­м кроком стала спроба інтегруватися в єв­ропейські структури. Така інтеграція була умовою виживання України як незалежної держави.
У. Черчілль свого часу сказав: "Покажіть мені ваші тюрми, і я скажу, в якому суспільстві ви живете". Після прийняття України до Ради Європи у 1996 році експерти від Комісії Європейських Співтовариств і Ради Європи протягом майже двох місяців провели вивчення чинного законодавства, нормативних актів, які регламентують виконання покарань та практику їх застосування, стан дотримання прав людини, ознайомилися зі станом місць позбавлення волі. Було ретельно перевірено 22 установи кримінально-виконавчої системи восьми областей України. Після такого відвідування експерти Ради Європи заявили, що ситуація в Україні не відповідає європейським стандартам, і вказали, що саме треба­ змінити у цій сфері.
За результатами Радою Європи була підготовлена та у січні 1997 року оприлюднена доповідь "Оцінка в'язничної системи України" з конкретними рекомендаціями щодо подальшого реформування системи виконання покарань, у тому числі необхідність створення пенітенціарної служби як автономної соціальної організації.

Таким чином, у першу чергу треба було здійснити поетапний вивід установ і органів виконання покарань з відання силового відомства держави і підпорядкувати їх невоєнізованому відомству — Міністерству юстиції. Такий шлях обрала більшість незалежних держав (Азербайд­жан, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Естонія). Лише в деяких з них система виконання покарань залишилася в структурі МВС (Вірме­нія, Казахстан, Киргизстан, Туркменістан). Україна ж обрала свій шлях — Департамент з питань виконання покарань став окремим цен­тральним органом виконавчої влади.
Варто сказати, що в Україні як і практично в усіх пострадянських республіках, склалася ситуа­ція, коли старі закони не спрацьовували, а нові не були ще прийня­ті. Тому реформування кримінально-виконавчої системи розпочина­лося зі створення нового законодавства, з розробки нової концепції кримінально-виконавчої системи.
Взагалі, кримінально-виконавча реформа прохо­дила по трьох головних напрямках:
1) реформа кримінально-виконавчого законо­давства;

2) реформа самої кримінально-ви­конавчої системи.

3) реформа персоналу установ і орга­нів виконання покарань.

З розпадом Радянського Союзу, урядові структури незалежних держав почали схилятися в бік формування нового кримінально-ви­конавчого законодавства. Ще на рубежі 1989—1990 років назріла об'єктивна потреба переосмислення існуючої кримінально-виконав­чої політики, оскільки застарілі консервативні методи управління системою виконання покарань себе вичерпали.

З урахуванням цих факторів Міністерством внутрішніх справ України за участю провідних вчених і зацікавлених відомств була розроблена і затверджена Постанова Кабінету Міністрів України від 11 07 1991 р. № 88 "Про основні напрямки реформи кримінально-виконавчої системи України".

Вже тоді концепція передбачала, що з метою підвищення ефективності діяльності органів і установ виконання покарань в перспективі мусить бути створений Республіканський департамент з кримінально-виконавчих справ. По суті, йшлося про створення самостійного відомства.

У січні 2001 р. внесені суттєві зміни до цілого ряду статей Виправно-трудового кодексу України, які значно покращили умови тримання засуджених у тюрмах. Введено обов'язкову середню освіту в установах виконання покарань, надана можливість засудженим звертатися до Уповноваженого з прав людини без перегляду листів, заяв і скарг представниками адміністрації. Наказом ДДУПВП приве­дено у відповідність з нормативами Міністерства зв'язку України щодо отримання засудженими посилок масою до 30 кг тощо.

Після прийняття Верховною Радою України нового Кримінального кодексу України у липні 2001 р. до Виправно-трудо­вого кодексу України було внесено цілий ряд змін, пов'язаних з цією подією.

Активізувалося міжнародне співробітництво Ук­раїни у кримінально-виконавчій сфері.

На базі однієї із колоній Київської області за орга­нізаційною та фінансовою підтримкою уряду Швейцарської конфеде­рації було розпочато реалізацію проекту "Установа-модель" щодо створення установи, яка відповідає сучасним європейським нормам. Проектом передбачено перебудову гуртожитків для засуджених під блочне розміщення, вдосконалення соціально-психологічної роботи з ними.

Висновок: Зміни, що відбулися в пенітенціарній системі України в 90-х роках дають можливість говорити про корінний перелом у відношенні до справи виправлення і ресоціалізації кримінальних злочинців, питання стояло лише про корінну зміну радянського виправно-трудового законодавства і закріплення досягнутих результатів.