МЕТОД ЗВОРОТНЬОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ.
Цей метод полягає в розрахунку максимально допустимих витрат виробництва, виходячи з даної ціни реалізації.
Прогнозування собівартості нових виробів.
На етапах розробки нової продукції, коли немає комплекту технічної документації і нормативної бази, її собівартість обчислюється тільки як ймовірна прогнозна величина. При цьому використовують параметричні методи, що ґрунтуються на залежності собівартості продукції від її параметрів – технічних і експлуатаційних показників.
МЕТОД ПИТОМИХ ВИТРАТ:
Сн = Сп * Рн ( 3.1. ) ,
де Сн – собівартість нового виробу
Сп – питома собівартість аналогічного виробу, який освоєний виробництвом, грн.;
Рн – параметр нового виробу.
Цей параметр залежить від типу виробу і повинен найбільшою мірою впливати на собівартість ( потужність двигунів, об’єм холодильників, тощо )
БАЛОВИЙ МЕТОД :
Він ґрунтується на експертній оцінці впливу основних параметрів виробу на його собівартість, кожен з яких оцінюється певною кількістю балів.
, де 
Сб – собівартість одного бала;
N – кількість параметрів, які впливають на собівартість виробу;
- кількість балів по і –му параметру нового виробу.
КОРЕЛЯЦІЙНИЙ МЕТОД :
Кореляційний метод дозволяє встановити залежність собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, виведених на підставі аналізу фактичних даних по групі аналогічних виробів. При цьому з’ясовується форма зв’язку ( лінійна, ступенева ), а також його щільність.
Агрегатний метод:
За цим методом собівартість виробу визначається як сума собівартості конструктивних його частин – агрегатів і може включати в себе застосування декількох параметричних методів. ( літаки, ЕОМ).