Структурні компоненти спілкування

Додаток Р

Б.Д.Паригін розглядає спілкування як “складний і багатогранний процес взаємодії індивідів, і як інформаційний процес, і як відношення людей один до одного, їх взаємодія (41,178). Він виділив структурні складники спілкування – зміст (комунікацію) і форму (взаємодію), які, у свою чергу, мають власну форму за зміст. Так, зміст комунікації характеризується через взаєморозуміння, співпереживання та ступінь згоди між її учасниками. Формою комунікації виступають вербальні та невербальні засоби спілкування. Змістом взаємодії виступають соціальні відносини, економічні, правові, політичні та інші, а форма – дія, протидія, конфлікт, кооперація, диференціація, інтеграція, тобто практична поведінка людей у спільній діяльності [42]. Схематично це визначення можна подати в такому вигляді (Див. схему 1.2) Схема 1.2

В.М.Панферов зміст спілкування, як форму діяльності людей, визначає як взаємне пізнання й обмін інформацією за допомогою різних засобів комунікації з метою встановлення взаємовідносин, які будуть сприяти процесові спільної діяльності [39,15]. У структурі спілкування він визначає взаємозв’язок, взаємопрояви, взаємопізнання, взаємовплив, взаємовідносини між суб’єктами спілкування й узгодження їх думок, почуттів, відносин [40, 9].