ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СУДОВОЇ БАЛІСТИКИ
ВСТУП
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
Вступ………………………………………………………………………..…4
1. Історія виникнення, становлення та розвитку судової балістики..........5
1.1. Розвиток судової балістики за кордоном..........................................5
1.2. Виникнення та розвиток судової балістики в Україні.....................9
1.3. Досягнення судової балістики в радянський період.......................11
2. Судова балістика як науково-теоретична основа судово-балістичної експертизи.………………............................................................................14
3. Закономірності об’єктивної реальності, які вивчаються судовоюбалістикою. …………………………….............………………………...16
4. Судова балістика в системі інших галузей знань...................................18
5. Процесуальні і непроцесуальні форми судової балістики................…20
Висновки….................……………………………………………………….22
Список використаної літератури………………………………………........23
На сьогоднішній день важко собі уявити роботу правоохоронних органів без застосування судово-балістичної експертизи. Судова балістика сформувалась як наука, має свій предмет, метод, задачі. Судова балістика як галузь криміналістики є основою судово-балістичної експертизи. В процесі проведення досліджень застосовуються не тільки методи і прийоми судової балістики, але і з інших наук.
Перш ніж досягти сучасного становища серед криміналістичної техніки, балістика пройшла довгий і нелегкий шлях. Початківцями в даній галузі стали зброярі, судові медики та хіміки. Тільки в першій половині ХХ століття сформувалась галузь криміналістики – судова балістика. Судова балістика – як і інша наука не сформувалась, якщо не було встановлено коло задач та об’єктів, що досліджуються нею. Розвиток судової балістики будувався на принципах, які були результатом праці багатьох людей на протязі багатьох десятків років. Ці принципи і стали основою стійкого фундаменту сучасної судової балістики.
1.1. Розвиток судової балістики за кордоном.
Судово-балістична експертиза налічує не одне століття свого існування. Її зародження безпосередньо пов'язане з появою вогнепальної зброї, разом з якою з'явились і випадки як необережного, так і умисного нанесення вогнестрільних пошкоджень. Але теоретичне обгрунтування, а відповідно, і наукове визнання судово-балістична експертиза одержала порівняно недавно.
Першими, кому довелося проводити криміналістичні дослідження зброї були медики і хіміки. До наших часів збереглися відомості про лікарський огляд трупа кравця в 1644 р. Цей кравець служив у датського принца Вальдемара і помер від вогнестрільної рани з пищалі, одержаної під час полювання. За вказівкою царя труп оглядали лікарі Сібіліст. Бєлов і Громан, які дали висновок, що кравець був поранений з пищалі. рана знаходиться під правим оком, але кулю не можливо дістати, так як вона очевидно глибоко у голові. Це свідчить про те. що автори висновку ще не розуміли значення кулі, але тим не менше вони положили початок нової науки. Нажаль розвиток наукових засобів і методів проходив дуже повільно і досить довго в подальшому зустрічались такі випадки.
Перша спроба співставити кулю, знайдену в тілі потерпілого зі зброєю злочинця зробив у 1835 р. Генрі Годдард. На кулі Годдард виявив дивний виступ. У житлі одного з підозрюваних Годдард помітив форму для лиття свинцевих куль, у якої був дефект - заглибина, яка точно співпадала із кулею вбивці. Приголомшений власник форми признався у вбивстві.
Через 25 років після удачі Годдарда у 1860 р. у матеріалах справи, розглянутих англійським судом присяжних в Лінкольні, згадувався 2-й піонер судової балістики, нажаль його імені не вказувалось. На цей раз при розшуку злочинця допоміг один з паперових пижів, зроблений із газети "Таймс" за 27 березня 1854 р. Під час обшуку будинків підозрюваних в одному з них було виявлено двохствольний пістолет. Один з його стволів був пустий, а в іншому був знайдений пиж, зроблений із газетного паперу, вірніше із шматка газети "Таймс" за 27.03.54 р. В кінцевому результаті підозрюваний зізнався у вбивстві.
Пройшло ще близько 20 років. В 1879 р. в США був оправданий Моуган завдяки висновку зброяра, який присягнув, що з Моуганового пістолета не стріляли вже значно більше часу, ніж минуло від дня вбивства.
Хоча це були епізодичні випадки, тим не менше значно частіше можна було почути про зброярів, які залучались судами в якості "експертів по стрільбі".
Ще через 10 років, весною 1889 року цим питанням зайнявся професор судової медицини Ліонського університету Лакассань.
10 років потому при порівнянні куль: найденої у тілі вбитого і пробних Пауль Езеріх, берлінський хімік побачив контури нарізів і проміжків між ними (полів) однакових на усіх кулях.
У штаті Массачусетс, при вирішенні судової справи по звинуваченню у вбивстві Беста, Олівер Уенделл Холмс запросив зброяра, який зробивши теж саме, що і Езеріх встановив, що куля була випущена із Бестового пістолету.
"Немає іншого шляху - заявив Холмс присяжним, - з допомогою б якого правосуддя з такою якістю змогло б взнати, яким чином дуло вогнепальної зброї помічає вистріляну з нього свинцеву кулю."
Правда і в цьому разі була всього-на-всього спроба відповісти на питання:
чим же в дійсності характеризується дуло тої чи іншої зброї.
У 1905 р. Ріхард Коккель, керівник інституту судової медицини університету м. Лейпцига запропонував знімати зліпки із "кулі злочину" і "пробної кулі" за допомогою воскових пластинок. Але у такий спосіб не завжди можна було відобразити усі, навіть найменші особливості поверхні кулі.
У грудні 1913 року в французькому журналі "Архіви криміналістичної антропології" і судової медицини" голосно заявив про себе професор судової медицини із Парижу Балтазар. За його словами він виявив, що ударник любої вогнепальної зброї залишає при стрільбі характерні сліди на шляпці гільзи. При чому це стосується також затворної затримки і викидача (зачепу). Нажаль голос Балтазара був приглушений на довгі роки 1-ю світовою війною.
Не зважаючи на поверхневі дослідження проблем судової балістики в криміналістичній науці з'явився новий розділ. Популярність судово-балістичної експертизи призвела до появи шарлатанства на цьому поприщу з метою наживи. І саме безсовісність одного американського шарлатана активно стимулювала розвиток судової балістики - і цей факт відноситься до найдивніших феноменів у її історії.
В ніч на 22 березня 1915 р. у поселенні Уєст-Шелбі, штат Нью-Йорк було вбито двоє людей. Підозра впала на Чарльза Є. Стілоу. При розслідуванні цієї справи був запрошений один із знаменитих експертів "власної випічки", які в ті часи і ще довго потім, саме в США використовували тягу людей до наукової криміналістики. Це був "доктор" Альберт Гамільтон. При огляді револьвера Стілоу і куль, які були витягнуті із тіл убитих з використанням свого дешевенького мікроскопа Гамільтон начебто помітив на дулі "аномальну зазубрину" і подряпини від цієї зазубрини на кулях. Для наочності він зробив фотознімки куль. Проте на суді було замічено, що ніяких зазубрин на кулях не видно, та Гамільтон пояснив це тим, що сталось недорозуміння і на фотознімках видно ту сторону кулі, яка не контактувала із зазубриною. В результаті Стілоу був винесений вирок у вигляді смертної кари. Мабуть його доля б була вже вирішена, якби не заступник начальника тюрми Спенсер Міллер. Він повідомив про нещасного Стілоу в так званий "Культ людинолюбства" - нью-йоркську організацію, яка боролася за відміну смертної кари. Проведене цією організацією дослідження обставин справи привело до важливого відкриття: двоє бродяг на ім'я Кінг і О'Конел зізнались, що скоїли крадіжку і вбивства, які інкриміновано Стілоу. Потім було назначено незалежну комісію на чолі з Джорджем Бондом і Чарльзом Уейтом. Вияснивши, що проти Стілоу свідчить лише висновок експерта Гамільтона, вони звернулися за допомогою до капітана Джонса, який встановив, що з цього револьвера не стріляли вже 3-4 роки, задовго до того, як було вчинено злочин. При порівнянні пробних куль з кулями вбивці - їх відмінність було видно неозброєним оком. Також спеціаліст з прикладної оптики і мікроскопії Макс Позер встановив на кулі вбивці слід від 5-ти нарізів і проміжків між ними в стволі револьвера вбивці. Револьвер Стілоу теж мав 5 нарізів, але вони були розташовані рівномірно і між ними були проміжки значної ширини, чого не скажеш про кулю вбивці. Крім цього револьвер вбивці мав фабричний дефект, а Стілоу — ні.
Ця помилка, із-за якої чудь було не страчено невинну людину зацікавила Чарльза Уейта і він вирішив знайти відповідь на запитання: як з науковою точністю повністю виключити можливість помилки, знайти знаряддя вбивства за кулею вбивці?
В 1922 р. після 3-х років праці Уейт мав в наявності точну документацію про усі види зброї, випущеної в США починаючи з сер. XIX ст. за винятком деякої.
Виявивши, що 2/3 зброї було вироблено в інших країнах Західної Європи, він відправився туди. В кінці 1923 р. його колекція нараховувала вже біля 1500 моделей. Проте Уейт знову переконався, що він ще далекий від поставленої мети. Якщо взагалі існує можливість за стріляною кулею ідентифікувати конкретну зброю, то необхідно знати додаткові ознаки, які б відповідали лише одній-єдиній зброї, подібно як кожна людина має лише їй притаманний малюнок папілярних візерунків.
Послідовники і соратники Уейта продовжили його справу. Разом з Уейтом Джон X. Фішер і Філіпп О. Грейвелл створили перше у світі Бюро судової балістики. І в ньому закипіла робота. Фішер сконструював геліксометр за допомогою якого можна було досліджувати ствол любої вогнепальної зброї. Він також сконструював вимірювальний мікроскоп, лінзи і шкали якого дозволяли вимірювати нарізи, проміжки між ними з недосяжною раніше точністю.
Йшов 1925 рік, коли Грейвелл створив "порівняльний мікроскоп" -інструмент, який давав змогу одночасно тримати в полі зору однієї людини дві кулі. Будучи близьким до смерті Уейт знайшов 3-го співробітника Калвіна Годджда, який став безсумнівним лідером "балістичної трійці", саме так увійшли в історію він, Фішер і Грейвелл.
Встановивши зброю, з якої стріляли у 1929 р. на день Св. Валентина, Годдарт зацікавив доктора Бунденсена і його оточення. Тому вони вирішили заснувати при університеті "Наукову лабораторію по розслідуванню злочинів". В кінці 1934 р. - Едгар Гувер заснував у Вашингтоні Інститут судової балістики при ФБР.
В Європі війна лише на деякий час перервала розвиток судової балістики. П'єр в 1919 р. в Люксембурзі знову взявся за вивчення слідів на гільзах патронів. Вернувся до роботи в Парижі Балтазар. В Голландії доповіді про свої дослідження роблять такі вчені як Гульєст і Ван Леддек Гульзебот, в Афінах - Георгіадіс. Російські Матвеєв, Зуськін, поляк Соболевський та багато інших криміналістів, що займались судовою балістикою. Німецькі дослідники Отто Мецгер і Хеес Хасслахер створили "Атлас пістолетів", який налічував 100 видів зброї.
Порівняльний мікроскоп пересікає Атлантику, у 1924 р. в Каїрі його складає Сідней Сміт, прочитавши замітку про Уейта і Грейвелла. В Лондоні порівняльний мікроскоп складає Роберт Черчіль. Наступними, хто сконструював порівняльний мікроскоп були швед Сюдерман, Едмон Локар з Ліона, Мецгер із Штутгарта, Кафт з Берліна. Ще довгі роки буде вестись дискусія з приводу того, чи вважати судову балістику частиною судової медицини чи це самостійна галузь науки. Та в кінцевому результаті прийшли до думки, що якщо нова область знань потребує дуже багато уваги до себе, то нею не можуть займатись люди, які ще крім того займаються іншими науковими дослідженнями.
1.2. Виникнення та розвиток судової балістики в Україні.
До революції в Царській Росії починаючи вже з середини XIX ст. судово-балістична експертиза перестає бути рідкістю. Наприклад, збереглися відомості про справу по звинуваченню князя Льва Кочубея, який вистрілив у австрійського підданого Ігнатія Зальцмана. Петербурзька кримінальна палата звернулась до фізика, який не зміг відповісти на запитання і порадив звернутись до професора медико-хірургічних наук Пирогова.
Перша спроба наукового узагальнення експертної практики в області дослідження вогнепальної зброї була зроблена А.Коке в 1874 р. і стосувалась вона використання хімічних методів.
В 1879 р. побачила світ 2-га книжка з судової балістики, написана медиком Н. Щегловим. У ній були розглянуті види, типи зброї, головна увага приділялась виявленню нових ознак, які можна б було покласти в основу експертного дослідження зброї і снарядів. Також був даний перелік питань, які переважно ставляться перед судовими медиками. Автор виявив таку ознаку, як сліди на кулі, які виникають від полів нарізів в каналі ствола. Описані Н. Щегловим сліди в наш час називаються "типовими слідами на кулі". Проте значення гільзи не привернуло уваги вченого. Н.Щеглов також займався вивченням гладкоствольної зброї та шротом. Слідами від дії шроту займались теж лікар І.О.Милославський, знаменитий винахідник радіо О.С.Попов.
В кінці XIX ст. проведення судово-балістичної експертизи стає досить популярним явищем. Так, відома справа вбивства Марії смерть якої була результатом револьверного пострілу. З якої відстані був зроблений постріл і вбивство чи самогубство? Експертам, які були залучені до цієї справи (поручик Снегірьовський, підполковник Броневський, ротмістр Федоров, військовий лікар Коєвський, судові медики Чудновський і Майсурьяну) так і не вдалося зробити єдиного висновку, проте досліди, які були проведені в науковому плані мали велике значення.
Експериментами в цьому напрямку займалися також Н.А. Москальов, експерти лікарі Арсеньєв і Ленкевич.
В 1912 - 1914 рр. були створені Кабінети науково-судових експертиз. 2 лютого 1914 року при прокурорі Київської судової палати було засновано Київський кабінету науково-судової експертизи.
Перша судово-балістична експертиза, яка описується в літературі була проведена в 1913 р. в Петербурзькому кабінеті, друга - в Одеському кабінеті науково-судових експертиз.
В липні 1915 р. на з'їзді керівників кабінетів науково-судових експертиз було запропоновано зробити спеціальні пристрої для судово-балістичних досліджень, зокрема пристрій, який би забезпечував детальне дослідження внутрішньої поверхні каналу ствола зброї без будь-якого порушення його цілісності.
В липні 1916 р. керівник Московського кабінету доклав в Міністерство юстиції, що такий пристрій сконструйовано ним, але за умов воєнного часу побудувати неможливо.
На початку XX ст. в Росії було опубліковано кілька робіт з криміналістики, але судовій балістиці в них відводилось досить незначне місце. Вперше в монографічній літературі питання ідентифікації зброї по кулі і гільзі висвітив в 1915 р. С.Н. Трегубов. Що ж стосується техніки дослідження ідентифікаційних ознак, то вона залишилась ще недосконалою.