Визначення за кутом падіння кулі відстані і місця пострілу при великих дистанціях стрільби.

Як уже указувалося вище, при пострілах на невеликих відстанях (до 50 м для пістолетів і револьверів, до 100 м для автоматів, до 200 м для гвинтівок і карабінів) траєкторію практично можна вважати прямою лінією. При стрільбі ж на більш значні відстані, що має практичне значення головним чином для гвинтівок, карабінів і кулеметів, крім кута, під яким стріляна куля, і її швидкості необхідно враховувати ряд умов, що можуть значно змінити її траєкторію польоту.

Відхилення кулі убік від лінії стрільби під одночасним впливом на кулю обертального руху і сили опору повітря називається деривацією. Сила опору повітря (тертя, вихровий і хвилястий опір) прагне перекинути кулю. У результаті впливу двох сил обертання кулі навколо своєї осі і опору повітря - вона усе більше і більше відхиляється від лінії стрільби убік свого обертання. У вітчизняних зразках зброї, що мають праву нарізку каналу ствола, куля завжди відхиляється управо від лінії стрільби (рис. 33). При стрільбі з гвинтівки і карабіна на відстані 1000 м деривація досягає 0,62 м, а при стрільбі на 2000 м - 6,6 м. Деривація при стрільбі з пістолета-кулемета на дистанції 500 м дорівнює 1 м.

Рис. 33. Схема деривації кулі, стріляної із карабіна зразка 1944 р.

Дані стрільби при нормальних умовах наводяться в таблицях для стрілецької зброї. За такі нормальні (табличні) умови прийняті - атмосферний тиск 750 мм, що відповідає 110 м висоти місцевості над рівнем моря, температура повітря +15^о С і повна відсутність вітру. Зміна атмосферного тиску має практичне значення для ручної вогнепальної зброї тільки при стрільбі в горах на висоті понад 500 м. Підвищена температура декілька збільшує дальність польоту кулі, знижена температура зменшує. Найбільш важливим чинником погоди, що впливає на траєкторію, є вітер. Бічний, навіть слабкий вітер помітно відхиляє траєкторію убік від площини стрільби. Так наприклад, бічний вітер, що дує під кутом 90^о до площини стрільби зі швидкістю 4 м/с, відхиляє стріляну кулю з гвинтівки або карабіна при дистанції стрільби 1000 м на 3,6 м, а при дистанції 2000 м - навіть на 17 м убік від лінії прицілювання.

Якщо постріл зроблений на дуже великій відстані (іноді до 2-4 км) можна припускати, що продовження візирної лінії за вхідний отвір спрямовано під кутом нагору. На таких великих відстанях практичне значення мають ушкодження, головним чином, гвинтівковими кулями (при пострілах із гвинтівок, карабінів і кулеметів).

Якщо відомі дві точки спадної гілки траєкторії, стає можливим за кутом падіння визначити дальність пострілу, а за характером пробоїн - напрямок пострілу, то тим самим можна встановлювати і місце пострілу. Більш-менш точне визначення місця пострілу можливе, однак, лише при дотриманні ряду умов. У першу чергу необхідно знати зразок зброї, із якої зроблений постріл, тому що кулі, стріляні з різних зразків зброї, мають різну форму траєкторії. Зразок зброї орієнтовно встановлюється за кулею, яка може бути виявлена у більшості випадків при далеких дистанціях стрільби за сліпими ушкодженнями. Установити за слідами на гвинтівковій кулі, чи стріляна вона з гвинтівки зразка 1891/30 р., карабінів зразка 1944 р. або зразка 1938 р., самозарядної гвинтівки «СВТ-40», ручних або станкових кулеметів вітчизняних зразків, майже неможливо, тому визначення дальності пострілу робиться окремо для кожного зразка зброї з тим, щоб установити мінімальну і максимальну межі дальності пострілу даною кулею. Однак різниця між отриманими даними для різних зразків зброї порівняно невелика (таблиця 7).

Перейдемо до визначення дистанції пострілу. Розглянемо взаємне розташування двох опорних точок В і А. Відзначимо за допомогою схилу на горизонтальній площадці грунту або підлоги точки В₀ і А₀, що знаходяться під точками В і А (рис. 34). Точки В₀ і А₀ є проекціями опорних точок В і А, а пряма В₀А₀ – проекцією

Рис. 34. Схема визначення відстані пострілу за кутом падіння.

візирної осі ВА. Точка пострілу О в випадку пострілу з великої дистанції лежить на продовженні проекції візирної осі В₀А₀ за точкою А₀.

Розглянемо фігуру АВВ₀А₀. У ній точка А завжди вище точки В. Її перевищення над точкою В є відрізок АС, відрізок ВС паралельний В₀А₀, тобто проведений горизонтально. Вимірявши за допомогою рулетки і схилів висоти АА₀ і ВВ₀ і відстань В₀А₀ між схилами (або ВС), ми будемо знати довжину обох катетів прямокутного трикутника АВС. Кут АВС у цьому трикутнику є кутом падіння кулі. Як відомо з даних зовнішньої балістики, кут падіння змінюється разом із зміною дистанції пострілу і водночас залежить від зразка зброї. У наведеній таблиці приведені дані про розмір «кутів падіння» для деяких видів зброї при різних дистанціях пострілів. Користуючись цією таблицею, можна вирішити і зворотне питання, - за кутом падіння АВС, що відомий, визначити дистанцію пострілу з того або іншого відомого зразка зброї. Для користування таблицею 7, треба знати, у яких одиницях зазначені в ній кути падіння. Як і взагалі в балістиці, у даній таблиці кути обміряні в особливих одиницях, так називаних «тисячних». Центральний кут в одну «тисячну» утворюється, якщо радіусом у 1 метр описати дугу окружності і відкласти на ній 1 мм, тобто 1/1000 радіуса, звідки й одержала назву сама одиниця виміру. В одному градусі міститься 17 «тисячних». Для виміру малих кутів, якими є кути падіння АВС, замість відношення дуги до радіуса для спрощення беруть майже рівне йому відношення катета АС до катета ВС, збільшивши його в 1000 разів.

Розглянемо приклад визначення дистанції пострілу легкою гвинтівковою кулею за кутом її падіння.

При вимірах за допомогою рулетки і схилу на місці події встановлено, що:

1. Висота першої вхідної пробоїни над рівнем підлоги АА₀== 160 см.

2. Висота другої пробоїни ВВ₀==142 см.

3. Відстань між точками А₀ і В або точками В і С

ВС=В₀А₀== 1000 см.

Обчислення:

1. Перевищення:

АС = АА₀ – ВВ₀ = 160 - 142 = 18 см (1)

Таблиця 7