Визначення відстані пострілів при стрільбі

автоматичними чергами.

Ушкодження, нанесені автоматичними чергами пострілів, дозволяють у ряді випадків визначати відстань пострілів за методикою, побудованою на принципово іншій основі, ніж для одиночних ушкоджень.

Як відомо, для того щоб визначити лінію польоту кулі, необхідно мати не менше двох точок, між якими куля летіла прямолінійно. Такі точки є, наприклад, при вогнепальних ушкодженнях взуття, коли прямолінійність польоту куль можна проконтролювати по відповідності картини взаємного розташування вхідних і вихідних отворів.

При автоматичній стрільбі канал ствола зброї при першому і другому пострілі в результаті віддачі незначно зміщається нагору (або відповідно вперед, якщо стріляти зверху вниз), у зв'язку з чим кулі вилітають із каналу ствола майже паралельно друг другу. При наступному, третьому по рахунку, пострілі дульний кінець каналу ствола вже більш різко зміщається в тому ж напрямку, що і при двох попередніх пострілах. Зброя при стрільбі завжди утримується в тому самому місці (біля спускового гачка), тому третя куля вилітає вже під помітним кутом до напрямку вильоту першої кулі. Дана обставина використовується для визначення відстані пострілів. З наявних вхідних і вихідних отворів для дослідження беруться тільки три перших пари (визначення цих пар описане нижче). Через кожне вхідне і відповідні йому вихідне отвори просмикуються металеві (наприклад дротові) стрижні. Над вхідними отворами третій стрижень перетне перші два. Отримані дві точки перетинання і є місцями розташування дульного зрізу зброї в момент пострілів. Тепер досить виміряти відстані від цих точок до вхідних отворів, щоб визначити відстані пострілів (рис. 28). Варто мати на увазі, що в тих випадках, коли постріл відбувається з міцно фіксованої зброї, зазначені закономірності розсіювання куль порушуються.

Особливості ушкоджень деякими кулями спеціального призначення вивчалися Ю.М.Кубицьким і В.І.Алісієвичем. Ушкодження, нанесені на далеких відстанях деякими зразками куль спеціального призначення, можуть мати характерні ознаки, які у деяких випадках подібні з ушкодженнями, нанесеними при пострілі на близькій відстані звичайними кулями. З цього погляду становлять інтерес кулі, що містять розривної заряд, а також запальну і трасуючу речовину. Такі кулі можуть бути розділені на три групи: 1) трасуючі кулі, 2) кулі, у яких запальною речовиною служить спеціальна суміш, що складається з барієвої селітри, магнію, алюмінію й інших речовин (наприклад, запалювально-пристрілячні куля вітчизняного зразка і німецька пристрілячна куля), 3) фосфорні кулі (наприклад, німецькі кулі - запальна «SРr» і бронебійно-запальна «Рm»).

Рис. 28. Схема визначення відстані пострілу при ушкодженні взуття автоматичною чергою пострілів з пістолета-кулемета «ППШ».

а - ділянка розташування дульного зрізу зброї.

У трасуючих кулях трасуюча речовина вміщена в спеціальний стаканчик. Така куля, попадаючи в перепону, наносить ушкодження, як і звичайна куля, однак, якщо ушкодження сліпе і денце застряглої в перепоні кулі виявляється в поверхні перепони (тобто у вхідного отвору), то на поверхні перепони навколо вхідного отвору утвориться ділянка нальоту кіптяви внаслідок горіння трасуючої речовини кулі. Якщо така куля зупиниться в глибині перепони, то наліт кіптяви покриває стінки кульового каналу, а в перепонах, що легко запалюються (дерево, вата й ін.), може відбутися їхнє обвуглювання. У випадку деформації трасуючої кулі (наприклад, унаслідок зустрічі з твердою перепоною або рикошету) стаканчик із трасуючою речовиною може випасти з неї і трасуюча речовина здатна здійснити температурну дію на перепону, викликаючи її обгорання. Якщо така деформація відбудеться поблизу вхідного отвору, що буває після попереднього пробивання кулею твердої перепони, то навколо неї буде спостерігатися наліт кіптяви й опалення або обгорання. Такий же наліт кіптяви й обгорання виникають і у вихідного отвору, якщо деформація трасуючої кулі відбудеться у виходу її з перепони при зустрічі з яким-небудь твердим предметом (наприклад, на одязі при пораненні людини, яка прислонились до кам'яної стіни). Для правильного рішення питання про характер ушкодження в подібних випадках цілком необхідно враховувати всі обставини, при яких отримане ушкодження. Необхідно ретельно шукати і досліджувати залишки кулі з метою виявлення стаканчика з трасуючою речовиною.

Дія пристрілочної і пристрілочно-запалювальної куль відрізняється специфічними особливостями. Вибуховий механізм цих куль у зв'язку з тим, що вони на звичайних дистанціях стрільби мають значну швидкість, спрацьовує лише в момент, коли куля вже знаходиться в глибині перепони приблизно в 10 см від вхідного отвору. Як правило, дія цих куль проявляється у значній руйнації перепони. Так, наприклад, у дереві утвориться дірка до 15 см глибиною і шириною, із нальотом кіптяви і впровадженням дрібних осколків кулі, яка вибухнула. Варто мати на увазі, що ці кулі можуть розриватися й у вихідного отвору, даючи картину, аналогічну описаної для вхідного отвору.

У бронебійно-запальних кулях запальна речовина знаходиться між бронебійним сердечником і оболонкою кулі. Така куля вибухає, лише пройшовши через тверду (металеву) перепону, і може дати на одязі людини, що стоїть впритул до цієї перепони, ушкодження у виді великого дефекту з нальотом кіптяви, дрібноосколовими металевими впровадженнями, що нагадують залишки порохових зерен, і опаленням. Подібна ж картина може бути й у вихідного отвору, якщо воно прилягало до твердої перепони, тому що розрив кулі відбудеться при зустрічі з цією перепоною.

Установити, що ушкодження нанесене саме бронебійно-запальними кулями, можна шляхом рентгенозйомки. На рентгенівських знімках виявляються численні металеві осколки і характерні деталі відповідних куль спеціального призначення.

Німецькі фосфорні кулі містять білий фосфор, що запалюється на повітрі. Якщо така куля потрапить у перепону, то вона, розриваючись, розприскує фосфор, котрий запалюється, даючи дим білого кольору. Таке ушкодження супроводжується обгоранням перепони. Якщо всередину ушкодження немає доступу повітря, то фосфор у глибині його зберігається. При дослідженні такого ушкодження він може запалитися, і з глибини ушкодження з'явиться білий дим.

Диференціювання ушкоджень кулями спеціального призначення від ушкоджень звичайними кулями успішно може бути проведено і спектрографічним методом шляхом виявлення характерного розподілу металів.