Щитовидна залоза.

Бомбардування з моря – це обстріл військовими кораблями і літаками об’єктів ворога на суші з використанням не забороненої законом зброї, включаючи морські гармати, ракети і зброю, що постачається повітрям.

В сучасних умовах блокада вважається законною, якщо вона здійснюється в порядку самооборони згідно статті 51 Статуту ООН або за рішенням Ради Безпеки ООН на підставі статті 42 Статуту ООН.

Морська блокада – це система дій ВМС і авіації, що перешкоджають допуску з моря до портів і берегів противника і виходу з цих портів і берегів у море.

Щоб набрати легітимності згідно з традиційними правилами МП,

блокада повинна відповідати таким вимогам:

1.Встановлення блокади оголошується офіційною заявою (декларацією) уряду країни-учасниці ЗК чи командуванням ЗС від імені Уряду. В неї повинно бути: дата початку блокади, її географічні межі та час, який дається нейтральним суднам і літакам на те, щоб залишити заблоковану зону.

2.Країни- учасниці ЗК повідомляють про встановлення блокади всі зацікавлені країни . Командування блокуючи сили звичайно також сповіщає про блокаду місцеву в ладу в заблокованому районі.

3. Блокада повинна бути ефективною (дійсною). Покаранням за спробу прориву блокади може бути захоплення або конфіскація судна і/або вантажу або знищення судна-блокадопроривача.

4. Блокада повинна бути застосована однаково до суден і літаків усіх країн (неупередженість блокади). Дискримінація не допускається. Обмеження що до блокади. Блокада не повинна припиняти доступ до нейтральних портів та берегів або відхід від них. Нейтральні країни зберігають право вести нейтральну торгівлю, яка не розповсюджуватиметься на блокований район.

Разом з цим, здійснення блокади не повинно перешкоджати таким гуманним діям, як доставляння в порт, що блокується, посилок із ліками, одягом і продовольством для дітей до 15 років, вагітних жінок і які народили за умови, що цім правом не зловживають.

Блокада, яка здійснюється державою-агресором, завжди протиправна.

Загальні положення щодо бомбардування визначені Гаазькою конвенцією 1907року. Вона визначає правила обстрілу наземних цілей, а саме:

1. Свавільне руйнування густо населених районів, включаючи міста і селища, заборонено. Військові об’єкти на цих територіях можуть бути обстріляні, але випадкові поранення цивільних осіб, побічні руйнування цивільних об’єктів не повинні бути надмірними.

2. Обстріли з метою тероризування цивільного населення заборонено.

3. Захищені від обстрілу:

– завчасно обумовлені демілітаризовані зони, незахищені міста, відкриті для безперешкодного захисту своїх або союзних сил;

– медичні заклади та частини;

- спеціально створені шпитальні і нейтральні зони;

- релігійні, культурні, історичні пам’ятки за умови, що вони не використовуються у військових цілях;

- дамби, греблі, ядерні електростанції і інші спороди, пошкодження яких призведе до повені або інших небезпечних для цивільного населення наслідків.

1. Якщо воєнні обставини дозволяють , командири повинні докладати всіх зусиль для попередження цивільного населення, яке знаходиться, у безпосередній близькості до військового об’єкта, про майбутній обстріл

2. Кримінальна та дисциплінарна відповідальність командирів (начальників) за порушення норм міжнародного гуманітарного права.

Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співробітництва за загально визначеними принципами і нормами міжнародного права.

Згідно зі статтею 9 Конституції України : “Чинні міжнародні договори, згода необов’язковість яких надана ВРУ , є частиною національного законодавства України...”. Оскільки Україна ратифікувала 3 серпня 1954 року Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року і 25 січня 1990 року два Додаткових протоколи до них, вимоги цих міжнародних угод набрали обов’язковий характер для громадян України, її державних установ, Збройних Сил. У зв’язку з цим в розділі 1.2 Воєнної доктрини України чітко зазначено, що держава, її Збройні Сили в разі виникнення війни будуть суворо дотримуватися своїх зобов’язань, що передбачені угодами щодо захисту жертв Збройних конфліктів.

Командний склад збройних сил несе відповідальність як за те, щоб усі воєнні операції провадились у відповідності з вимогами МГП, так і за правильні дії своїх підлеглих. Порушення норм МГП (дії, або бездіяльність)признаються військовими злочинами. За скоєні злочини встановлені санкції кримінального характеру. Так як положення (вимоги) МГП імплементовані в національне законодавство України, то кримінальну відповідальність з зазначеного розглянемо згідно з розділом XX Кримінального кодексу України (ККУ): “Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку”.

Пропаганда війни, планування та підготовка, розв’язання та ведення агресивної війни карається позбавленням волі на строк від 3-х до 15 років. (ст.ст.436,437 КК України).

Статтею 438 Кримінального кодексу України визначено, що порушення законів та звичаїв війни карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років або довічним позбавленням волі. Під цю статтю підпадають такі злочини6 жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених МГП, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, а також віддання наказу про вчинення таких дій.

Другими словами це порушення, чи не виконання:

1.Гаазьких конвенцій 1907 року.

2.Угоди про захист культурних, наукових закладів та історичних пам’яток (Пакт Реріха) від 15 квітня 1938 р. та Гаазької конвенції від 14 травня 1954 року.

3.Протоколу про правила підводної війни, що передбачені частиною ІУ Лондонської угоди від 22 квітня 1930 р. і від 6 листопада 1936 р.

4.Женевських конвенцій I, II, III, IY 1949 року та Додаткових протоколів до них І і ІІ 1977 року.

5.Конвенції про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовище від 10 грудня 1976 року.

6.Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї від 10 жовтня 1980 року (з чотирма протоколами.

7.Керівництва Сан-Ремо по міжнародному праву, що застосовуються до збройних конфліктів на морі від 30 червня 1994 року.

Статтею 441 щодо екоциду наголошує, що масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу караються позбавленням волі на строк від 8 до 15 років. Тому при веденні бойових дій слід дотримуватись таких міжнародних договорів як:

1. Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовище від 10 грудня 1976 р

2. Додатковий протокол І до Женевських конвенцій 1949 р.

3. Конвенція про заборону й обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що спричиняють надзвичайні пошкодження або діють не вибірково. Від 10 жовтня 1980 р.

4. Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 5 червня 1992 р.

Також карається піратство (ст.446 5-12 років), наймитство (ст.447 КК України від 3 до 10 років), незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоно Півмісяця (ст.445 КК) тощо.

Звертаю вашу увагу на два моменти:

1. якщо злочин не тягне на кримінальний по внутрішньому праву, то це не означає звільнення від відповідальності й покарання з міжнародного права.

2. Дія особи за наказом свого уряду або начальника не звільняє її від відповідальності з міжнародного права, якщо усвідомлений вибір для неї був можливий.

І в закінчення цього питання я хотів би підкреслити наступне. По – перше, створення міжнародного Карного Суду (МКС), статут якого був прийнятий у 1998 році, на сьогоднішній момент являє собою кінцеву і вищу крапку розвитку міжнародного кримінального правосуддя. МКС буде переслідувати дві головні цілі:

- покладання кінцю безкарності осіб, воєнних у воєнних злочинах;

- сприяння запобіганню, наскільки це можливо, такого роду порушень в майбутньому.

По друге. МКС може приступити до своєї роботи лише тоді, коли одна з держав-учасниць не має наміру чи не в змозі всерйоз організовувати розслідування та карне переслідування (стаття 17 статуту МКС)

Згідно статті 5 статуту МК Суду будуть підсудні наступні злочини:

Геноцид злочини проти людяності ,воєнні злочини, агресія. Переслідуванню з боку МКС не можуть піддаватись держави чи організації, а лише фізичні особи, які займають любі посади ( глави держав, уряду, члени уряду і парламенту, військові командири і начальники любого рівня).

Загальні висновки

1. Історія виникнення МГП, сучасне застосування норм та принципів МГП у збройних конфліктах всього людства постійно нагадують нам про максимальну їх гуманізацію.

2. Світу потрібні армії, які враховують питання права війни в ході військового планування , а також в повсякденній підготовці.

3. Дотримання права війни сприяє виконанню будь-якого бойового завдання в рамках закону і є візитною карткою справжньої професійної армії, створення якої має на меті і Україна.

Старший викладач

кафедри офіцерів запасу Н.М.Молдавчук.

3. Прищитовидні залози.