Основні зоогігієнічні параметри та методи їх регуляції.

Поняття та основні види тераріумів.

Тераріум (від лат. terra – земля) – спеціальне приміщення для утримання невеликих тварин, переважно рептилій та амфібій.

Не залежно від того, яка тварина буде утримуватись у тераріумі, він повинен бути обладнаний: джерелом світла, системою підтримання оптимальної температури та контролю за нею, вентиляцією, забезпечення водою та підтримання вологості; укриттями та джерелом ультрафіолетових променів.

За формою виділють наступні типи тераріумів:

Горизонтальний – рекомендується для утримання наземних амфібій та рептилій, що мешкають у степах та пустелях;

Кубічний – рекомендується для утримання тварин, що однаково використовують як вертикальну так і горизонтальну поверхні, а також для видів, що мешкають у товщі грунту;

Вертикальний – необхідний для утримання тварин, що мешкають на вертикальних площинах – в кронах дерев, на стовбурах, стінах будинків, скелях та ін.

2. Матеріали для виготовлення тераріумів. Для виготовлення тераріумів використовують дерево, скло, пластик і т.п. За принципом виготовлення виділяють каркасні та безкаркасні тераріуми.

У якості каркасу часто використовують металеві куточки чи дерев’яні бруски, для захисту яких від вологи конструкцію слід ретельно пофарбувати. Підлогу, стелю та стіни у великих тераріумах виготовляють з багатошарової фанери чи вологостійкого гіпсокартону. Необхідно також звернути увагу на те, щоб матеріали не виділяли отруйних речовин особливо при підвищенних температурах.

Безкаркасні тераріуми виготовляють з скла чи прозорого пластику, які скріпляють клеями. При цьому також слід звернути увагу на те, щоб клей не містив речовин отруйних для тварин, особливо це стосується акватераріумів.

Незалежно від типу тераріуму та матеріалі, що використовуються при його виготовленні, необхідно щоб всі його частини були щільно підігнані одна до одної і не залишилось щілин. Це дозволить запобігти втечі тераріумних та кормових тварин, збільшить ефективність дезінфекції та дезінсекції.

Необхідно прагнути до того, щоб тераріуми за своєю конструкцією та технічним оснащенням наближувались до кліматичних камер, де можна за потребою змінювати температуру, режим освітлення та вологості назалежно від зовнішніх умов.

3.1. Освітлення. Один з найбільш важливих факторів, що забезпечує успішність утримання тераріумних тварин. Освітлення впливає на тварин через такі показники як інтенсивність та тривалість.

Інтенсивність освітлення важливий показник для денних видів тварин та рослин, що зростають у тераріумі.

Для кімнатних тераріумів середніх розмірів монтується освітлювальний блок з 4 – 6 люмінісцентних ламп низького тиску типу ЛБ (біле світло) та ЛД (денне світло) потужністю 20 – 40 Вт. Одна 40 Вт люмінісцентна лампа, що розміщена на висоті 50 см від грунту, дає освітлення без спеціального рефлектора близько 200 лк, а з останнім – 300 лк.

Для сонцелюбивих тварин застосовують більш потужні ртутні лампи високого тиску ДРЛ – 125, 200, 400 Вт. Однак вони не збалансовані за кольором і дають переважно синю складову спектру. Тому їх доводиться комбінувати з натрій-галогенними лампами у яких переважає червона складова спектру. Одними з оптимальних у якості тераріумних освітлювачів слід вважати дугові ртутні металогалогенні лампи (ДРИ), оскільки їх спектр найбільш наближений до сонячного. Вони забезпечують освітленість у 5 – 6 тис. люксів на відстані 50 см.

У всіх типів газорозрядних ламп присутня ультрафіолетова складова спектру. Для запобігання ультрафіолетових опіків тварин та рослин лампи цього типу відділяють від тераріума склом, що поглинає цю частину спектру.

Найкраще встановлювати комбіноване освітлення з ламп типу ЛД та ДРИЗ (з дзеркальним напиленням) чим досягається висока освітленість та локальний прогрів.

Самостійне використання ламп накалювання у якості освітлювачів небажане оскільки при цьому різко знижується можливість підтримання необхідних теплових та світлових режимів.

Тривалість освітлення також вкрай важлива для тераріумних тварин. Зміни її дозволяють імітувати природню освітленість у різні сезони року, стимулювати розмноження. Регуляцію тривалості освітлення зручно проводити за допомогою реле часу.

Розміщувати джерела освітлення краще поза тераріумом, наприклад за склянною чи сітчастою верхньою стінкою. Якщо ж лампа знаходиться всередині тераріума її слід ізолювати від тварин, сіткою чи копаком.

3.2. Температура. У тераріумах обігрів необхідний для багатьох амфібій та рептилій. Джерело тепла повинно знаходитись на одному з його боків, для створення різниці температур. При цьому тварина може обирати необхідну для неї температуру. Для обігріву можна використовувати побутові лампи накалювання, краще з дзеркальним напиленням, різної потужності, або ж гнучкі грунтові обігрівачі, тераріумні обігрівачі у вигляді каменів, пеньків чи спеціальні лампи для локального обігріву.

Для контролю температури у тераріумі необхідно розмістити як мінімум два термометри, один з яких встановлюється поблизу обігрівача, інший на протилежному боці.

Невеликі водойми у тераріумах можна обігрівати лампами накалювання, що розміщенні під їх дном. Вода в акваріумах для утримання водних амфібій, прісноводних черепах та дрібних крокодилів обігрівається за допомогою акваріумних обігрівачів.

Слід потурбуватись про ізоляцію дротів, що проходять у житлових камерах тераріумів. Небезпеку для дротів являють два фактори: вологість та гризуни, що призначені для годівлі тварин. Усі сучасні дроти мають надійну гідроізоляцію, однак в місцях з’єднання з приладами на один з одним ці оболонки відсутні, при зволоженні тераріума шляхом обприскування можливе проникнення води на повторно накладену ізоляцію. Тому такі місця необхідно ізолювати найбільш ретельно.

Гризуни, які потрапляють у тераріуми у якості кормових тварин можуть пошкодити ізоляцію. Це може призвести до короткого замикання, загибелі тераріумних тварин і навіть пожежі. У зв’язку з цим необхідно:

– максимально вивести усі дроти за межі житлової частини тераріуму;

– заховати дроти у металеві оболонки там де вони можуть бути пошкоджені гризунами.

3.3. Вентиляція. Кожен тераріум повинен мати добру вентиляцію. Застійне повітря негативно вливає на стан здоров’я тварин. Свіже повітря потрапляє у тераріуми двома шляхами:

1. за рахунок теплової конвекції, що використовується в невеликих тераріумах;

2. примусово, витяжним вентилятором, використовується у тераріумах об’ємом більше 2м³.

Схема конвекійної вентиляції досить проста. Повітря, нагріваючись біля освітлювальних чи нагрівальних приладів підіймається вверх, а його місце займає холодне повітря знизу. Конвекційну вентиляцію необхідно організувати таким чином, щоб холодне повітря, що приходить на місце теплого, не виявилось тим самим відпрацьованим повітрям, лише зглегка охолодженим. При цьому виникає оманлива видимість вентиляції. Правильно організована вентиляція повинна забезпечити постійне надходження свіжого повітря у тераріум.

Більшість мешканців тераріумів потребують високої температури оточуючого повітря, тому безпосереднє надходження у тераріум повітря з приміщення може призвести до простудних захворювань. Для попередження цього повітря, що подається у тераріум попередньо слід нагріти. Один з варіантів цього – встановлення додаткового фальшдна, під яким монтуються нагрівальні елементи невеликої потужності.

Додаткові складності виникають при створенні вентиляційних систем у тераріумах для тварин, що мешкають у вологих та жарких районах. Повітря, що потрапляє у такі тераріуми повинно бути одночасно вологим та теплим. При цьом доводисться суміщати систему підігріву та зволоження. При цьому вентиляційні отвори краще розміщувати паралельно передній стінці тераріуму – тепле повітря потрапляючи у житлову камеру буде обдувати переднє скло і на ньому не буде утворюватись конденсат.

3.4. Забезпечення водою та підтримання вологості. Вода повинна знаходитись у тераріумі завжди. Однак потреби у забезпеченні водою амфібій та рептилій досить сильно відрізняються.

Амфібії поповнюють запаси води організму в основному через шкіру, при цьому у більшості видів це здійснюється через шкіру нижньої частини тіла. У зв’язку з цим амфібії досить чутливі до вологості субстрату. У тих випадках, коли вологості субстрату не вистачає, амфібіям необхідна ємність з водою, в якій вони могли б компенсувати її недостачу. Наявність такої купальні завжди бажата та корисна, а в тераріумах з низькою вологістю грунту – життєво необхідна.

Організація забезпечення водою амфібій залежить від того де у природі вони проводять основну частину часу.

1. Амфібій, що проводять основну частину часу на суходолі забезпечують водою за допомогою купальні. Воду слід використовувати лише відстояну, та заміняти її щоденно. Ємності дещо притоплюють у грунті, а для того щоб тварини не зятягували у них сміття, по периметру обкладаються шматочками кори чи тонких плиток з природних матеріалів. Купальня не повинна бути глибокою, щоб тварина могла легко з неї вилізти. Для полегшення цього в купальню можна покласти шматочок кори чи камінь.

2. Амфібії, що ведуть напівводний спосіб життя. У тераріумах для цих земноводних співвідношення площі води та суходолу повинно складати від 1:3 до 3:1. При цьому існує два варіанти обладнання тераріуму такого типу:

2.1. Вода і суходіл не розділяються між собою. У звичайний акваріум закладають гравій чи інший грунт різної товщини і заливають водою. Глибина води може сягати від 3 до 15 см.

2.2. Басейн в тераріумі відгороджений від суходолу додатковою стінкою. Цей варіант більш вдалий оскільки дозволяє здійснювати фільтрацію води та створювати більшу глибину водойми при меншій площі тераріуму.

3. Амфібії, що постійно мешкають у воді (представники родини піпові – шпорцеві жаби, гіменохіруси, а також хвостаті амфібії – протеї, сирени, амфіуми), для цих тварин влаштовують справжній акваріум, відповідно до всіх вимог.

Рептилії потребують води у значно менших кількостях ніж амфібії. Для більшості з них потреба у воді забезпечується за допомогою ємностей більшого чи меншого об’єму, залежно від потреб виду. Для одних видів достатньо невеликої напувалки. Іншим, що проводять більшу частину часу у воді потребують створення спеціальних басейнів. Для інших доводисться створювати акваріуми.

Проблема водозабезпечення в тераріумі нерозривно пов’язана з проблемою підтримання необхідної вологості. Наявність напувалок та басейнів сприяє підвищенню рівня загальної вологості повітря у тераріумі. Досягнення необхідного рівня вологості шляхом подачі зволоженого повітря можливе лише для невеликих об’ємів. При цьому для значної кількості видів тераріумних тварин цього не достатньо, деякі з них потребують періодичного утворення роси, що досягається обладнанням системи обприскування. Невеликі та одиночні тераріуми можна обприскувати ручними пульверизатором. Для великої кількості тераріумних тварин та великих об’ємів доцільніше встановити автоматичні розпилювачі. При цьому бажано використовувати дистильовану чи кип’ячену воду, що попередить утворення на склі та листках рослин білих відкладень солей.

Постійна висока вологість повітря потрібна далеко не всім рептиліям і навіть амфібіям. Разом з тим ділянок підвищеної вологості потребують усі тераріумні тварини, навіть мешканці посушливих районів. Для створення ділянок підвищеної вологості використовують різні прийоми, однак усі вони зводяться до створення камер вологості, що одночасно використовуються тваринами у якості укритів. В загальному камера вологості складається з піддону та дерев’яного ящика без дна з невеликим вхідним отвором. У піддон поміщають мох, торф або деревну стружку тобто матеріали, що добре утримують вологу, а зверху встановлюють ящик. При періодичному зволоженні наповнювача у камері підтримується досить високий рівень вологості. Для видів, що ведуть деревний спосіб життя, камери вологості влаштовують у вигляді дуплянок.

3.5. Укриття. Для всіх тварин у тій чи іншій степені необхідні укриття, характер якого визначається особливостями біології виду. Умовно укриття поділяють на: природні та штучні. Природні аналогічні таким, які використовують тварини на волі. Наприклад, пустотілі стовбури дерев, нори у грунті, пазухи листків. Штучні укриття повністю виготовляються людиною – камери вологості, дуплянки, штучні нори.

Розміщення укриттів залежить від екологічних потреб виду. Для наземних видів це шматки кори, коряги; для деревних – щілини під корою на гілках, дуплянки. Водні види у якості укриттів часто використовують щільні кущі рослин, перевернуті половинки горщиків для квітів.

У всіх випадках, незалежно від матеріалу з якого виготовляється укриття, його конструкція повинна забезпечувати легкість вилучення з нього тварини та демонтажа для проведення профілактичних міроприємств. Укриття не повинно бути просторим, оскільки тварини почувають себе спокійно коли торкаються тілом його стінок. Кількість укриттів повинно відповідати кількості тварин. Спочатку їх можна розмістити в різних місцях і в більшій ніж необхідно кількості, для того щоб надати тваринам можливість вибору. Після того як тварини виберуть собі укриття, лишні з них прибирають.

Особливо важливим є наявність укриттів при утриманні тварин, які щойно надійшли – для полегшення періоду їх адаптації.

Декорування та озеленення тераріумів. Використання елементів декору та різних матеріалів надає можливість надати більш привабливий вигляд тераріуму. При цьому можуть використовуватись різноманітні матеріали: пластик, бамбук, ротангові сітки, туфові плити, дошки та ін. Декор допомагає приховати елементи технічного оснащення тераріуму – нагрівачі, опромінювачі, терморегулятори та ін. До елементів декорацій висуваються певні вимоги: вони повинні бути зручними в роботі, достатньо легкими, не повинні мати гострих країв та кутів. Недопустима наявність дрібних отоврів та вузьких щілин, що значно утруднює дезинфекцію. З цієї ж причини необхідно щоб усі декоративні елементи легко демонтувались та були стійкими до дії гарячої води та дезинфікуючих розчинів. Особливу увагу слід приділяти термоізоляції матеріалів та елементів в місцях проходження електричних дротів та тих ділянок, що знаходяться поблизу нагрівальних елементів.

Озеленення у тераріумі може виконувати декілька важливих функцій, однією з найбільш важливих є підтримання певного мікроклімату. Рослини після обприскування тривалий час зберігають на собі краплі води, які використовуються багатьма рептиліями для пиття (хамелеони, гекони). Для деяких тварин рослини є найбільш бажаними видами укриттів. Рослини в тераріумі мають високу декоративну цінність.

Можливість озеленення залежить від тварин які мешкають у тераріумі. Недоцільно озеленювати тераріуми в яких утримуються крупні ящірки та змії, окільки рослини будуть ними поламані. Сухопутні та водні черепахи також можуть значно пошкодити рослини через поїдання чи викопування їх. У тераріумах для всіх амфібій, дрібних деревних ящірок та змій озеленення необхідне.