Особливості використання земель для загального і спеціального лісокористування на землях лісового фонду

Використання лісових ресурсів здійснюється в порядку загального і спеціального використання. У порядку загального використання лісових ресурсів громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безоплатно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Нарівні з цим вони зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки в лісах, користуватися вищезгаданими лісовими ресурсами, в строки, встановлені державними лісогосподарськими органами, і способами, які не заподіюють шкоди відтворюванню цих ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього в користування. Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або декільком тимчасовим лісокористувачам для спеціального використання різних видів лісових ресурсів. При умові дотримання вимог законодавства України лісокористувачі мають право здійснювати наступні види спеціального використання лісових ресурсів: заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень і т. д.); побічні лісові користування. Законодавством України можуть передбачатися і інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів на наданій земельній ділянки лісового фонду проводиться за спеціальним дозволом - відповідно по лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком.

Лісорубний квиток - документ, яким дозволяється спеціальне використання лісових ресурсів державного або місцевого значення. Лісорубний квиток видається на використання лісових ресурсів державного значення (заготівля деревини при рубках головного користування і лісовідновних рубках, заготівлю живиці в лісах державної власності); використання лісових ресурсів місцевого значення (заготівля деревини при рубках головного користування і лісовідновних рубках в лісах, що перебувають у колективній і приватній власності, а також на заготівлю другорядних лісових матеріалів); проведення рубок догляду за лісом, санітарних і інших рубок, пов'язаних з лісогосподарськими заходами, у випадках розчищення лісових земель у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, доріг і ін.

Лісорубний квиток видається лісокористувачам, яким земельні ділянки лісового фонду надані місцевими радами для спеціального використання лісових ресурсів. Лісокористувачі можуть використовувати відповідні площі тільки для тих лісових користувань, на які їм виданий дозвіл. Видача лісорубного квитка на використання лісових ресурсів державного значення провадиться відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України лімітів, розподілених обласними державними адміністраціями між лісокористувачами. Видача лісорубного квитка на використання лісових ресурсів місцевого значення здійснюється на основі лімітів, затверджених відповідними органами державної виконавчої влади і узгодженими з органами лісового господарства і органами екології і природних ресурсів, які визначають розподіл цих лісових ресурсів між лісокористувачами.

Лісорубний квиток видається державними органами лісового господарства. Виданий лісорубний квиток може бути скасований органом лісового господарства у випадках: закінчення строку лісокористування, ліквідації підприємства, установи, організації; вилучення земель у встановленому порядку; здійснення лісових користувань не у відповідності з вимогами, передбаченими в лісорубному квитку; добровільної відмови від лісокористування та в інших випадках припинення права лісокористування; надходження вимоги від органів державного санітарного нагляду і інших, спеціально уповноважених органів державного контролю. Строк дії лісорубного квитка встановлюється органом, який його видав за погодженням з відповідною місцевою радою. Лісорубний ордер видається на незначний (до 10 куб. м.) відпуск деревини. Право їх виписувати надається лісництвам в межах об'ємів, визначених в лісорубному квитку, який виданий на здійснення відповідних лісових користувань.

Лісовий квиток - спеціальний документ, яким дозволяється використання лісових ресурсів. Він видається для сінокосіння, випасання худоби, розміщення вуликів і пасік, заготівлю дикорослих плодів, ягід, грибів, горіхів, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки, тимчасового використання земель лісового фонду для сільськогосподарського виробництва, крім сільськогосподарських угідь, що входять до складу земель лісового фонду, а також на використання лісових ресурсів для потреб мисливського господарства, розміщення туристичних таборів, баз відпочинку і інших подібних об'єктів із спорудженням будівель некапітального типу строком до одного року.

Порядок обліку, зберігання, заповнення лісового квитка, встановлюється спеціально уповноваженим органом в області ведення лісового господарства України за погодженням зі спеціально уповноваженим органом в сфері екології і природних ресурсів і Мінфіном України. Відповідні площі земельних ділянок лісового фонду можуть надаватися тільки для тих видів лісових користувань, на які виданий квиток. Лісовий квиток видається спеціально уповноваженим органом в сфері ведення лісового господарства України. Передача прав на лісовий квиток від одного лісокористувача іншому може здійснюватися на основі рішення органу, який затвердив розподіл лімітів використання такого ресурсу між користувачами.

Оформлення лісового квитка здійснюється у встановленому порядку на основі заявки і лімітів використання лісових ресурсів місцевого значення, затвердженої у встановленому порядку місцевою радою за погодженням з органами екології і природних ресурсів і органами лісового господарства. Строк дії лісового квитка встановлюється органом, який його видає, за погодженням з відповідною місцевою радою. Після закінчення строку складається акт про результати спеціального використання лісових ресурсів (акт огляду обсягів і місць спеціального використання лісових ресурсів), який підписуються представником власника, постійними користувачами земель лісового фонду і заготівельника.

Заготівля деревини в порядку спеціального використання здійснюється під час рубок головного користування, що проводяться в стиглих деревостанах. У виняткових випадках ці рубки можуть проводитися в пристигаючих деревостанах у лісах другої групи в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Деревина заготовлюється також під час рубок, пов'язаних зведенням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладання просік, створенням протипожежних розривів і т. п., лісовідновні рубки деревостанів, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості), і під час проведення інших рубок (розчищення земельних ділянок лісового фонду, покритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо). Види і способи рубок визначені ст. 53 Лісового кодексу, Правилами рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та інших рубок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 року.

Заготівля деревини під час проведення рубок головного користування, а також рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, здійснюється постійними лісокористувачами, а також тимчасовими лісокористувачами, яким у встановленому порядку надане право використання заготовленої при цьому деревини. Заготівля деревини під час проведення інших рубок на земельних ділянках лісового фонду, наданих для будівельних і інших робіт, здійснюється тими юридичними і фізичними особами, яким відведені земельні ділянки лісового фонду для цих цілей, якщо в рішенні про надання ділянки не передбачене інше.

Планування і проведення заготівлі деревини в порядку рубок головного користування здійснюється в межах розрахункової лісосіки. Розрахункова лісосіка - це щорічна норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, що обчислюється під час лісовпорядкування і затверджується для кожного постійного лісокористувача і окремо за групами порід в межах груп лісів виходячи з принципів безперервності і не виснажливості використання лісових ресурсів. Заготівля деревини в порядку рубок головного користування в розмірах, які перевищують розрахункову лісосіку, забороняється.

Заготівля живиці здійснюється шляхом підсочки стиглих хвойних деревостанів, які після закінчення строків підсочки плануються до рубки, а також пристигаючих деревостанів, які до строку закінчення підсочки підлягатимуть рубці. До закінчення строків підсочки в хвойних деревостанах, призначених для заготівлі живиці, рубки головного користування забороняються. Вирубування цих деревостанів до їх підсочки, а також дострокове вилучення їх з підсочки може допускатися, як виняток, з дозволу Державного комітету лісового господарства України. Правила заготівлі живиці, а також зони обов'язкової підсочки деревостанів визначаються Кабінетом Міністрів України1.

Заготівля другорядних лісових матеріалів для промислової переробки, розвитку лісових промислів і задоволення потреб населення повинна здійснюватися без спричинення шкоди лісу. У відповідності зі ст. 64 Лісового кодексу до побічних лісових користувань належать: випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збір і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки і очерету. Здійснення побічних лісових користувань повинно здійснюватися без заподіяння шкоди лісу.

Земельні ділянки лісового фонду для заготівлі сіна і випасання худоби щорічно визначаються постійними лісокористувачами на основі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстеження. Розміщення пасік на земельних ділянках лісового фонду здійснюється без права рубок дерев і чагарників, розчищання і розорювання земельних ділянок лісового фонду і спорудження на них будівель капітального типу. Місця розміщення пасік визначаються з урахуванням умов ведення лісового господарства і спеціального використання лісових ресурсів.

Заготівля деревних соків провадиться в спеціально створених для цієї мети насадженнях, а також деревостанах, що підлягають рубці головного користування, не раніше чим за 10 років до рубки, а в деревостанах, що підлягає рубкам, пов'язаних з веденням лісового господарства, та іншим рубкам - за один рік до рубки. Заготівля (збирання) дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини здійснюється способами і методами, які виключають виснаження наявних ресурсів і заподіяння шкоди лісовому господарству.

Збирання лісової підстилки допускається в окремих випадках в лісах другої групи на земельних ділянках лісового фонду, що визначаються постійними лісокористувачами, не частіше одного разу в п'ять років на одній і тій же ділянці лісу. Заготівля очерету провадиться на земельних ділянках лісового фонду з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких тварин і інтересів охорони навколишнього природного середовища.

Загальне використання лісових ресурсів є безоплатним. Спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей і проведення науково-дослідних робіт є платним. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду є формою реалізації економіко-правових відносин між власниками лісових ресурсів і земельних ділянок лісового фонду, яким надані в постійне або тимчасове користування (оренду) земельні ділянки лісового фонду. Плата стягується за встановленими таксами або у вигляді орендної плати, або доходу, отриманого від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

Такси на лісові ресурси державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а такси (нормативи збору) на лісові ресурси місцевого значення - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями. У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресурсів, збір за них встановлюється не нижче діючих такс. Розмір орендної плати визначається за погодженню сторін в договорі оренди, але не нижче встановлених такс.