Поучення

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

Учення про числа

КИРИК НОВГОРОДЕЦЬ

Кирик Новгородец – видатний руський учений XII століття. «Учення» вважається найдавнішим руським науковим — математичним й агрономічним – трактатом. Присвячений він проблемам літозчислення. Кирик систематизує відомі йому способи рахунку років місяців, днів і годин, дає теоретичні основи календарного рахунку, проводить найскладніші для того часу математичні обчислення. Рівень математичних знань у Давній Русі виявляється досить високим. Кирик вільно оперує сумами в межах десятків мільйонів, дробами порядку 1/5, однак не обмежується «математичною» стороною справи. У центрі дослідження виявляється саме поняття часу, його «довжини» і циклічності .

1. Бог споконвічно створив небо, й землю, й усю видиму твар, з тієї пори [рахуємо] дотепер 6644 років.

2. Знання кількості місяців. Від початку створення цього світу дотепер минуло календарних місяців 79 728. Якщо хочеш порахувати місяці від Адама дотепер, чи до якого часу хочеш, то вважай по 12 місяців у кожнім році.

4. Як довідатися кількість днів. Та буде відомо, що в тій же кількості років – 2426721 день. А якщо хочеш знати, скільки днів до нинішнього дня чи до якого, рахуй спочатку по 300, і по 60, і по 5 днів у році. І коли складеш усю цю кількість, рахуй ще, скільки в тебе високосних днів, і додай їх до всіх [раніше отриманих] днів, так ти можеш правильно вирахувати.

Жанр повчання був досить традиційним. У Володимира були особливі підстави для його написання: він став великим князем всупереч принципу майорату (старшинства), але потенційні суперники ніби-то змирилися з цим. Володимир змальовує образ ідеального правителя, підкріплюючи його епізодами з власного життя. Це ідеальний християнський володар. Але він не приймає тип монарха, що склався у Візантії й на Заході, з дарованими від Бога повноваженнями. Звертаючись до дітей і побічно до всіх руських князів, він закликає їх пам’ятати про обов’язки влади, про відповідальність за долю народу.

<…> Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вби­вайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [на­віть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської.

Річ мовлячи і лиху і добру, не клянітеся Богом, ні хрестітеся, бо немає ж [у сім] ніякої потреби. А якщо ви будете хреста цілувати братам чи [іншому] кому, то [робіть се], лише вивіривши серце своє

<…>Паче всього — гордості не майте в серці і в умі. А скажімо: «Смертні ми єсмо, нині — живі, а завтра — у гробі. Се все, що Ти нам, [Боже], дав єси,— не наше, а Твоє, [його] нам поручив Ти єси на небагато днів». І в землі не ховайте [нічого],— се нам великий єсть гріх.

Старих шануй, як отця, а молодих — як братів. У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на тивуна\ ні отрока, щоби не посміялися ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджай­те, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе вбор-зі, не розгледівши [все] через лінощі, бо знагла людина поги-бає.

Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло. А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях,— не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете і де станете,— напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вша­нуйте гостя, звідки він до вас [не] прийде,— чи простий, чи знат­ний, чи посол,— якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом. Вони бо, мимоходячи, прославлять чоловіка по всіх землях — або добрим, або лихим.

Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте; жону свою любіте, але не дайте їм, над собою власті. А се вам основа всього: страх Божий майте вище над усе...