Консультант в процесі

Самоповага. Самоповага — ще одна важлива частина я-концепцій эффектив­ных людей. Людина, що поважає себе, характеризується високою мірою безусловно­го самоповаги, або самопринятия. Самоповага заснована швидшим на организмическом процесі оцінки, чим на похвалі і задоволенні потреб інших людей Люди, що характеризуються високою мірою безумовної самоповаги, цінують ce6f навіть в тому випадку, якщо вони не можуть високо оцінювати всю свою поведінку і все ceot відмінні риси. Комбс і Снігг (Combs, Snygg, 1959) відзначали, що не лише кількість, але і значущість позитивних я-концепцій визначають адекватну особу. Можливо, самопринятие — це фундаментальніший спосіб проголошення бажаних якостей «правильними», оскільки позитивні Я-концепцш або оцінки можуть відображати умови цінності, які перешкоджають реалістичному сприйняттю.

Цілі

ПРАКТИКА

Конгруентность—неконгруентность. Багато я-концепцій можуть відповідати реальним переживанням людей. В цьому випадку в наявності конгруентність між Я-концеп­цией і досвідом. Інші я-концепції можуть в різній мірі відрізнятися від действи­тельных переживань. В цьому випадку має місце неконгруентність між Я-кон­цепцией і досвідом.

Умови цінності. Неконгруентність має на увазі, що я-концепція базиру­ется на умові цінності, а не на власному организмическом оцінному процесі. Наприклад, неконгруентна я-концепція людини може бути такій: «Я хочу бути док­тором», тоді як його конгруентна я-концепція може бути наступною: «Я хочу бути художником». Бажання бути доктором може бути обумовлене засвоєнням цен­ностей, властивих батькам, тоді як бажання стати художником відображає соб­ственный организмический оцінний процес.

Передсприйняття і захист. Тут я-концепція розглядається як процес. Досвід може бути відхилений або спотворений в процесі передсприйняття. Передсприйняття дає можливість індивідові захищати існуючі я-концепції, не дозволяючи чело­веку сприймати неконгруентність і, отже, змінювати як свої Я-концеп­циі, так і своя поведінка.

Напруженість (intensionality) — поширеність (extensionality). Поняття «напруженість» використовується для опису характеристик я-концепції при занятті індивідом захисної позиції, наприклад, коли мають місце зайва жест­кость і неадекватна перевірка дійсності. Поняття «поширеність» ис­пользуется для опису елементів зрілої я-концепції, таких як розгляд опы­та з використанням певних, диференційованих термінів і перевірка выво­дов і абстракцій, реальністю.

Рівень самоповаги. Можна сказати, що «рівень самоповаги» представ­ляет собою «рівень самооцінки». Роджерс стверджував, що якби я-концепції лю­дей були такі, що жоден особистий досвід не міг би бути виділений як більш достой­ный позитивного відношення, чим будь-який інший досвід, тоді люди відчували б без­условное позитивне відношення до себе. «Рівень самопринятия» — це інше визначення поняття «Рівень самоповаги».

Реальні концепції — ідеальні концепції. Тоді як реальні Я-кон­цепциі представляють моє сприйняття себе, ідеальні я-концепції відображають моє пред­ставление про те, яким я більш всього хотів би бути. Реальні і ідеальні Я-концеп­циі є елементами комплексу я-концепцій людини.

При особово-центрованому консультуванні мети клієнтів і консультан­тов збігаються. Ці цілі описуються в роботах Роджерса (Rogers, 1959, 1961), Уолкера, Раблена і Роджерса (Walker, Rablen, Rogers, 1960),Маслоу(Ма51о\у, 1962,19' КомбсаїСнігга(СотЬз, Snygg, 1959). Роджерс, будучи вже дослідним консультант перерахував якості «людини завтрашнього дня», який зможе жити на значно зміненому світі (Rogers, 1980). Роджерс вважав, що має місце «зрушення парадигми», зміна способів осмислення життя людини.

У таблиці. 2.1 показано, що Роджерс і Маслоу вважали цілями консультування і життя, а також які були уявлення Роджерса про «людину завтрашнього дня». Хоча Роджерс пише про повноцінно функціонуючу людину і «людину завтраш­него дня», Маслоу — про людину, що самоактуализирующемся, а Комбс і Снігг — про аде­кватных осіб, в їх описах можна знайти багато загального.

Відвертість переживанню. Наявність я-концепції, яка дозволяє восприни­мать весь істотний сенсорний і вісцелярний досвід, є основою эффек­тивного функціонування. Роджерс часто використовував термін «відвертість пережи­ванию» для опису здатності індивіда до реалістичного сприйняття і отме­чал: «Немає жодної потреби в механізмі "передсприйняття", за допомогою якого організм заздалегідь попереджається про те, що певний досвід загрожує Его» (Ro­gers, 1959, р. 206). Відвертість переживанню обумовлює ефективніше пове­дение, при якому люди мають ширше поле перцепції і здатні частіше поводитися відповідно до свого вибору, а не виходячи з існуючої необходи­мости. Відвертість переживанню може також сприяти підвищенню спонтан­ности і креативності, оскільки відкриті переживанню люди у меншій мірі связа­ны гамівною сорочкою умов цінності. Іншими словами, відвертість пережи­ванию дає людям можливість брати участь в екзистенціальному процесі життя. Уча­ствуя в цьому процесі, люди є живими в повному розумінні цього слова, здатні впоратися із змінами і в будь-якій ситуації зробити вільний вибір.

Раціональність. Відвертість переживанням дозволяє індивідам поводитися раціонально. Якщо люди знаходяться у контакті з тенденцією актуалізації, їх поведе­ние, ймовірно, буде раціональним (сприяючому збереженню і зміцненню їх організму). Маслоу (Maslow, 1970) відзначав, що невротики не є «эмоциональ­но хворими»; для них характерні порушення когнітивного процесу. Роджерс счи­тал трагедією те, що більшість захисних механізмів, що є у людей, не по­зволяют ним навіть представити, наскільки раціонально вони могли б діяти. Те, що раніше було описане як поширеність (extensionality), на противагу напря­женности (intensionality), є характерною рисою цієї раціональності.

Особиста відповідальність. Людей можна вважати «особисто відповідальними» в тому випадку, якщо вони беруть на себе відповідальність за свою самоактуализацию, а не про­сто переживають почуття відповідальності за інших. Роджерс додає велике значе­ние вірі в организмический оцінний процес, у власний авторитет, узяттю на себе відповідальності за власну поведінку, а також за відмінність від інших людей. Маслоу вважає, що важливу роль грають прагнення до підвищеної автономії і со­противление залучення до якої-небудь культури. Особисто відповідальні люди способ­ны, в межах екзистенціальних параметрів смерті і долі, контролювати своє життя і самоактуализацию. Особово-центрована філософія в багато отно­шениях є філософією самоконтролю, самовдосконалення і збільшення особистої сили, при цьому велике значення надається взаєминам людей, про­никнутым турботою один про одного. Визнання особистої відповідальності є централь­ной частиною я-концепцій ефективних людей.

Здібність до підтримки хороших особистих стосунків. Самопрінятіє має на увазі, що люди менш схильні займати оборонну позицію і, слідчий але, більш схильні визнавати інших. Хороші особисті стосунки, як вважав Роджерс мають на увазі прийняття інших людей як унікальних осіб, високу оцінку інших, відкрите і вільне звернення до них на основі безпосереднього переживання, а також наявність здатності, коли це необхідно, повідомляти інші про високий рівень самосвідомості. Маслоу стверджував, що для підтримки хороших особистих відношенні також необхідні висока міра прийняття інших, глибший контакт і більш демократична структура характеру. Хороші особисті стосунки характеризуйте: взаємною турботою обох осіб про самоактуализации один одного. Вони також характеризуються здатністю уважно вислуховувати іншого автентичністю, що має на увазі відповідне самораскрытие. Роджерс вважав, що конгруентність, автентичність або «реальність», є, ймовірно, найбільш важливими елементами звичайних життєвих взаємодій, эмпатии ж Роджерс надавав найбільше значення випадках, коли інша людина тривожна і уразлива.

Етичне життя. Особово-центрована теорія заснована на уявлена про те, що люди, по суті, є заслуговуючими довіри організмами. Це виявляється в соціальних стосунках людей, що самоактуализирующихся, принаймні двома шляхами. По-перше, такі люди здатні ідентифікувати себе з іншим; людьми, так що вони схильні сприяти самоактуализации інших, так само, як власній самоактуализации. Отже, вони проявляють обережність, щоб! не зазіхати на права інших при задоволенні власних потреб. По-друге, люди, що самоактуализирующиеся, мабуть, здатні проводити різке разли чие між цілями і засобами, а також між добром і злом. Маслоу (Maslow, 1970 писав, що такі люди, у тому числі атеїсти, є релігійними людьми або людьми, які йдуть по шляху Бога. Якості людей, які, ймовірно, необхідні дл етичного життя, наступні: довіра швидше до внутрішнього, чим до зовнішнього авторитету; байдужість по відношенню до матеріальних речей, таким як гроші і атрибут високого положення в суспільстві; близькість і пошана до природи; прагнення до духовних цінностей, яким надається більше значення, чим індивідуумам.

Інші риси ефективних людей, такі як прагнення до відокремленості і підвищена частота пікових переживань, згадуються в літературі, присвяченій особово-центрованому консультуванню, але тут не описуватимуться. Головними відмінними рисами тих, що повноцінно функціонують, або що самоактуализирующихся, людей є вже згадані шість рис: відвертість переживанні раціональність, особиста відповідальність, самоповага, здатність до підтримка хороших особистих стосунків і етичне життя. Всі ці властивості є і цілями, і засобами тенденції самоактуализации і всі вони мають на увазі наявність эффек­тивных я-концепцій. Я-концепції людей, що самоактуализирующихся, є актуа­лизирующими!

Особово-центроване консультування не покладається на певні методики і не має на увазі здійснення яких-небудь дій на користь клієнтів, Роджерс вважав, що «ефективність консультування визначається перш за все якістю міжособової взаємодії консультанта з клієнтом» (Rogers, 1962, >. 416). При особово-центрованому консультуванні велике значення мають думки і відчуття як клієнтів, так і консультантів.