Форми дипломатичної діяльності

Оскільки поняття «дипломатичне листування» охоплює лише ті диплома­тичні документи, що надсилаються певному адресату (адресатам) і на які отримувачі повинні у свою чергу давати відповідь в аналогічному диплома­тичному документі, то слід зазначити й інші форми спілкування між держа­вами, здійснення їх дипломатичної діяльності.

Такими формами є декларація, виступ, заява, тост, телеграма, комюніке, звернення та ін.

Серед них можна виділити односторонні дипломатичні документи.

ЗАЯВА (уряду, міністерства закордонних справ) на відміну від документів власне дипломатичного листування не є прямим зверненням до певної дер­жави чи держав і тому не обов'язково вимагає офіційної відповіді. У той же час відсутність відповіді чи будь-якої форми реагування на заяву теж є полі­тичним актом із певним значенням.

Заява уряду може бути не лише опублікована, а й офіційно направлена спе­ціальною (супровідною) нотою відповідним державам.

Приклад:

ЗАЯВА МІНІСТЕРСТВА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

В Україні з глибокою стурбованістю сприйняли дії білоруських властей вночі 24 бе­резня 2006 року щодо учасників мирної акції опозиції в Мінську.

Ми закликаємо білоруську владу забезпечити право громадян Білорусі на мирні зібрання відповідно до визнаних демократичних норм, дотримуватися толерантності, забезпечити уникнення репресій та застосування сили проти опозиції.

Особливу стурбованість викликають безпідставні затримання громадян України, які перебувають в Білорусі, та непропуск українських громадян на територію РБ, що по­рушує їхні права на свободу пересування.

Ці явища набули системного характеру і суперечать духу дружніх та добросусідських відносин між українським та білоруським народами, створюють перешкоди у розвитку міжлюдських контактів між двома країнами.

Ми закликаємо білоруську владу діяти в рамках взятих нею міжнародно-правових зобов'язань та вжити необхідних заходів для звільнення громадян України, а також інших мирних демонстрантів, що були затримані.

Ми ще раз закликаємо білоруську владу до діалогу з опозиційними силами, а також До врахування висновків та коментарів Виборчої спостережної місії ОБСЄ/БДІПЛ та міжнародної спільноти.

МЗС України уважно слідкуватиме за подальшим розвитком подій у цій країні та реагуватиме на них адекватно.

Існують також різні форми заяв для преси, наприклад, заява представника. Заяви для преси певним чином випереджають можливу офіційну точку зору на позицію, яка в них викладається. Мета подібної заяви – орієнтувати суспільну думку і народ власної країни.

Важливим дипломатичним документом є виступ. У виступі уряд, окрім викладу своєї позиції з актуальних міжнародних питань, своїх конкретних пропозицій (якщо такі є в цієї держави), пояснює також основні принципи й головні напрями своєї зовнішньої політики.

Як правило, виступ починається шанобливим звертанням до тих, хто безпо­середньо приймає закордонних гостей (голова уряду, президент країни тощо) до всіх присутніх при виголошенні виступу. Такими є вирази типу: «Шановний (вельмишановний) пане Голово Конгресу депутатів (Голово Сейму, Голово Сенату)», «Шановний (вельмишановний) пане Президенте», «Шановні пані і панове» і т. ін.

Після звертання промовець виголошує слова подяки стороні, що приймає гостей, приблизно в такій формі: «Хочу щиро подякувати Вам, пане..., за теплі слова на адресу нашої делегації», «Насамперед хочу подякувати за надану мож­ливість виступити перед такою поважною аудиторією...».

Промовець, як правило, стисло знайомить аудиторію з останніми політико-економічними подіями в житті свого народу. Висловлює подяку (якщо це доречно) за підтримку курсу своєї держави стороною, що приймає делегацію. Дає оцінку міжнародних подій. Накреслює перспективи взаємовигідних контактів обох сторін тощо.

З метою тематичної градації, актуалізації висловлюваних думок, привертання уваги до виступу промовець звертається кілька разів до аудиторії: «Шановні пані і панове».

У тій частині виступу, де промовець висловлює основні засади співпраці з іншою стороною, часто трапляються вирази на зразок:

«Сподіваюсь, Ви підтримаєте мою думку про те, що...»,

«У політичному плані вкрай важливою, як видається, є взаємна підтримка...»,

«Хочу недвозначно заявити...», «надзвичайно важливим с існуюче розуміння...», «давайте пам'ятати...», «гадаю, це повною мірою відповідає потребам наших країн...», «пріоритетом могла б стати спільна участь у реалізації...», «(Україна) була б зацікавлена у підтримці... нашого прагнення...», «вдосталь роботи чекає на нас і в... сфері...», «наші країни єднає...», «велике практичне значення для наших країн може мати...», «це стало добрим прикладом...», «щиро сподіваюсь на Вашу підтримку».

Свій виступ промовець закінчує словами: «Дякую за увагу».

Протокольні заходи (прийоми, обіди, сніданки), що влаштовуються з нагоди офіційних візитів зарубіжних державних і політичних діячів, по суті є продовженням переговорів. Під час таких заходів виголошують стислий вітальний виступ першої особи сторони, що зустрічає, та виступ-відповідь гостя – тост. Тост – це досить своєрідний та тонкий політико-дипломатичний жанр. Йому поряд із основним політичним змістом та особистісними моментами аніскільки не протипоказані гумор, тонкий жарт. Нерідко буває, що оцінки подій чи пропозицій, висловлені в тостах, викликають не менший міжнародний відгук, ніж власне дипломатичні документи.

Часто на сторінках газет трапляються телеграми. Телеграма може бути вітальною, наприклад, у зв'язку з національним святом чи з посіданням певної посади, висловленням співчуття тощо. Як правило, на телеграми даються відповіді. Тексти телеграм, незважаючи на їх порівняну стислість, часто мають суттєве політичне значення.

Зразок:

«Прошу Вас прийняти від імені моїх колег та мене особисто щире вітання з нагоди переобрання Вас Президентом Росії.

В Україні, як Ви знаєте, надають великого значення стосункам між нашими країнами та розглядають їх як одну із найважливіших підвалин забезпечення стабільності та налагодження співробітництва на сході Європи. Ми із задоволенням зазначаємо, що за останній час у розвитку вкраїнсько-російських відносин досягнуті певні позитивні результати, що є добрими орієнтирами на майбутнє.

Дозвольте висловити впевненість у тому, що співробітництво між Україною та Росією буде зміцнюватися, розширюватися в усіх галузях для блага українського й російського народів, в інтересах європейського та міжнародного співтовариства.

Бажаємо Вам, пане Президенте, доброго здоров'я, успіхів та процвітання дружньому російському народові».

Заключні документи міжурядових переговорів, візитів представляють: комюніке, спільні заяви, декларації (підписані чи не підписані).

КОМЮНІКЕ – це офіційне повідомлення про хід міжнародних переговорів, про міжнародну угоду, що відбулася. Комюніке може бути коротким, містити повідомлення про будь-який факт у загальних рисах. Деколи воно буває поширеним, включає детальний виклад ходу переговорів, декларацію прийнятих їхніми учасниками рішень, умови досягнутих угод і т. ін.

Наприклад:

«У кінці обміну думками між..., що відбувся тут з ... до..., були детально обговорені (викладені, вивчені) різні питання, що цікавлять у цей момент обидві сусідні (дружні, союзні) держави. Цей обмін думками знову засвідчив особливу сердечність відносин між обома державами, обидва державні діячі Дійшли згоди щодо поглиблення існуючих між обома урядами сповнених довіри й співробітництва в політичній та економічній галузях відносин і сприя­ти підтримці миру».

Комюніке – документ здебільшого звичайний, трафаретний, його мета – повідомити пресі, громадськості про результати переговорів, їх атмосферу.

Наприклад:

Г"

СПІЛЬНЕ КОМЮНІКЕ,