Структура фінансів домогосподарств.

Обсягфінансів в домашніх господарств і їх структура за джерелами надходженьзалежать від впливу низкифакторів, основнимз яких є рівень розвитку економіки країни. За допомогою цього фактора визначають частку національного доходу, що спрямовується на споживання у вигляді як оплати праці, так і соціального захисту з боку держави непрацездатних членів суспільства.

Важливим фактором є також розвиненість ринкових відносин, від якої залежить ступінь економічної активності працездатного населен­ня, що дає змогу підвищити доходи від самостійної діяльності в межах домогосподарства.

Збільшення фінансів населення безпосередньо пов'язане зпід­вищенням продуктивності праці, що дає змогу підприємствам збіль­шити фонд оплати праці без втрати конкурентоспроможності продукції.

Структура фінансів домогосподарств за напрямками розподілу кош­тів формується виходячи з необхідності першочергового забезпечення розширеного відтворення робочої сили., тобтозалежить від обсягу витрат на фізіологічні потребинаселення, які є пріоритетними. Таким чином, що менший загальний фонд споживання країни, то більша питома вага витратна життєзабезпечення населення і відповідно мен­ші витрати на духовний розвиток людини та інвестиційна спромож­ність населення.

Структура витрат домашніх господарств:

• придбання матеріальних благ для відтворення робочої сили у її
фізичномувигляді;

• витрати на оплату послуг, що забезпечують фізичне відтворення
робочої сили (відпочинок, платне медичне обслуговування);

• витрати на духовний розвиток і освіту для відтворення якості
робочої сили (як доповнення до безкоштовного бюджетного фі­нансування);

• податки та збори;

• страхові внески;

• довгострокові вклади населення в цінні папери і банківські депозити;

• витрати на розвиток приватного підприємництва.
Матеріальні цінності, які купує населення, називаються матеріальними благами. Структуру витрат на матеріальні блага, що споживає населення, утворює співвідношення витрат на окремі види товарів (продукти харчування, одяг тощо). У розвинених країнах сучасна структура споживання, яка визнана оптимальною, приблизно така: продукти харчування — ЗО %, інші матеріальні блага — 70 %. Нині в Україні структура споживання протилежна, що свідчить про низький життєвий рівень населення і неможливість за рахунок фінан­сів домогосподарств забезпечити всебічний розвиток особистості. Фінансова політика держави має сформувати структуру видатків, наближену до розвинених країн, але це можливо тільки в разі збільшен­ня загального обсягу фінансів населення.

3. Соціальний захист населення та його основні принципи. Економічна сутність державних гарантій.

Соціальний захист населення збоку держави становлять кошти, що надходять в домогосподарства у вигляді безпосередніх виплат та падання послуг з боку сфери охорони здоров'я, освіти та культури, що сплачуються за рахунок фінансових ресурсів бюджетної системи і державних цільових страхових фондів.

Сума коштів необхідного соціального захисту населення залежить переважно від середнього рівня життя населення: що нижчі доходи населення з фонду оплати праці, то більша питома вага видатків. Бюджету у структурі фінансів домогосподарств.

Соціальний захист населення полягає в забезпеченні мінімального ріння споживання населення. Такий захист передбачає надання кожній людині державою певних, гарантій споживання, що закріплені законодавчо.

Гарантії держави є соціально-економічними: соціальними — з огляду па їх спрямованість на певні групи населення, які особливо потребують державної підтримки, економічними —стосовно визна­чення розміру гарантії! з погляду їх необхідного розміру і водночас можливостей держави. Усі види гарантій обов'язково мають фінансові джерела покриття і надаються лише в межах сум, затверджених у бюджеті поточного року. З урахуванням наявності джерел фінансуван­ня соціальний захист населення має різний рівень за роками і відпові­дає загальній динаміці державного бюджету.