Генетична інформація амінокислоти

3.

2.

1.

План

1. Будова і фукціії рибосом.

2. Поняття про генетичний код.

3. Етапи біосинтезу білка.

Література

1. Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

10 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст. 109-113.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 55-57.

3. Гладюк Т. та ін. Біологія. 10 клас. Посібник. – Т.: Підручники посібники,

2000, ст. 39-42.

4. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 10 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст.53-56.

5. Тагліна О.В. Загальна біологія. 10 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст.110-113.

6. Тагліна О.В. Біологія. 10 клас. Підруч. Для загальноосв. навч. Закл. – Х.:

Ранок, 2010, ст.127-132.

Рибосоми –дрібні, немембранні органели, сферичні тільця в діаметрі 20 нм.

Їх число велике і в прокаріот, і в еукаріот. У клітині бактерій до 10 тис. рибосом, у евкаріотів – у кілька разів більше.

Рибосоми – це місце синтезу білків.

Кожна рибосома складається із двох субодиниць – великої і малої. Кожна субодиниця являє собою єдиний рибонуклеопротеїдний комплекс.

Рибосомні субодиниці можуть роз’єднуватися між собою і знову сполучатися під дією певної концентрації йонів кальцію, деяких біологічно активних речовин.

Субодиниці утворюються в ядерці: на молекулі ДНК синтезуються попередники рРНК, які згодом з’єднуються з рибосомними білками, що надходять з цитоплазми. Велика і мала субодиниці рибосом сполучаються в рибосому поза ядром у місцях синтезу білків. Спочатку на мембранах зернистої ЕПС мала субодиниця зв’язується з молекулою іРНК, а потім до них приєднується велика субодиниця. Після припинення синтезу білкової молекули субодиниці роз’єднуються.

Число рибосом залежить від інтенсивності процесів біосинтезу білків

(у хребетних найбільше рибосом у клітинах печінки, кісткового мозку).

Генетичний код –властива всім живим організмам єдина система збереження спадкової інформації в молекулах нуклеїнових кислот у вигляді послідовності нуклеотидів.

Ген – ділянка молекули ДНК, яка містить інформацію про первинну структуру одного білка.

Генетичний код визначає порядок введення амінокислотних залишків у поліпептидний ланцюг під час його синтезу. Кожна амінокислота кодується певною послідовністю з трьох нуклеотидів – триплетом.

Властивості генетичного коду:

1) Код вироджений – 1 амінокислоту можуть кодувати кілька різних триплетів, що підвищує надійність коду, оскільки випадкова зміна однієї азотистої основи не супроводжуватиметься змінами первинної структури білка .18 амінокислот кодуються 2-6 триплетами (кодонами), 2 (триптофан і метіонін) – 1.

2) Код однозначний – кожний триплет кодує тільки 1 амінокислоту.

3) Код універсальний – єдиний для всіх організмів на Землі.

4) Код не перекривається – генетична інформація зчитується з певної точки в певному напрямку.

5) У коді є три триплети ( УАА, УАГ, УГА), кожен з яких означає припинення синтезу одного поліпептидного ланцюгу (стоп-кодони).

АУГ – визначає місце початку синтезу наступного ланцюга.

6) Між генами є “розділові знаки” – ділянки, які не несуть генетичної

інформації, а лише відокремлюють одні гени від інших – спейсери.

Етапи біосинтезу білків були з’ясовані у 50-х рр. 20ст.