Окультні течії.

В основі усіх окультних вчень лежить упевненість в існуванні якихось особливих, сокровенних, таємних, недоступних для більшості знань. Ці знання ніби то дозволяють людині стати «посвяченою», піднестися на вищий рівень буття, оволодіти секретами вічної молодості, безсмертя, абсолютної влади над людьми й світом. Вчення про ці знання, способи оволодіння ними і практика, пов’язана з їх отриманням та застосуванням, називається окультизмом (від латинського, «occultus» – таємний, прихований).

Магія. Окультні знання знаходять своє практичне застосування перш за все у магії. Їй притаманна віра в існування добрих і злих духів, які за бажанням мага (чаклуна) можуть впливати на людей. Магія – це спроба оволодіти контролем над природою і людиною за допомогою надприродних засобів. Для досягнення поставленої мети використовують різноманітні й незвичні прийоми – заклинання, зав’язування вузлів, написання незрозумілих слів або схем тощо. Інструментами слугують талісмани, ножі, голки, волосся, смола, кров, трава й т.п. Щоб отримати паранормальні результати, адепти свідомо входять в контакт з надреальними темними силами, жадаючи отримати їхню допомогу. Зазвичай чаклування відбувається у темряві або вночі при місячному сяйві з точним дотриманням магічного ритуалу. Своїм главою маги визнають сатану. Те, що відбувається в результаті окультної магії, не можна вважати цікавими фокусами, воно є надзвичайно небезпечним. Це підтверджує Біблія, в ній засуджуються будь-які форми магії (Вих. 22, 18; Лев. 19, 26 – 31; 20, 6; Втор. 18, 10 - 14).

Спіритизм. Одним з різновидів магії є спіритизм – псевдорелігійна практика й віра в те, що за допомогою певних осіб (медіумів) можна спілкуватися з духами померлих і отримувати відповіді питання, які цікавлять. Медіум входить у стан трансу і стає підконтрольним темним силам, які безмежно впливають на нього. Захоплені цією практикою люди організують спіритичні зібрання й сеанси, займаються ворожбою і дають пояснення різноманітним парапсихологічним явищам. Практика спілкування з духами відома з давніх часів. Однак особлива зацікавленість нею проявилася у середині ХIХ ст. в Америці, звідти спіритизм поширився по всьому світу.

Астрологія. Одна з найдавніших окультних наук, яка передбачає події та долю людини, виходячи з положення Сонця, планет, зірок. Спонукає людину перекласти відповідальність за своє життя на небесні світила і навіює думку про невідворотність долі. Людина, яка поділяє такі погляди, починає пасивно ставитися до дару свободи, яким вона володіє, і поступово втрачає свої особистісні якості.

Хіромантія. Окультна гілка передбачення майбутнього. Практикують різноманітні способи пророкування долі: катастромантія (пророцтво за допомогою кришталевих куль, дзеркал, каменів, води), психометрія (передбачення майбутнього людини за допомогою предметів, які їй належать), нумерологія (вид пророкувань, коли числові значення імені й дати народження вказують на долю й характер), карти Таро (передбачення майбутнього за допомогою маніпуляцій ілюстрованими символічними знаками) й інші види. Як вже вказувалося вище, Біблія однозначно засуджує усі подібні практики, як такі, що нищівно руйнують душу й усе життя людини.

Теософія. Засновниця О.Блаватська. Теософія (з грецької, божественна мудрість) прагне до утворення єдиної всесвітньої релігії. Головна мета – отримання таємних, прихованих знань. У цій релігії не існує Бога-Особистості, а вважається, що в основі світу лежить якась духовна субстанція, з якою необхідно поєднатися і енергію якої можна використати у своїх цілях. Доки залишається недосяжним єднання з цією субстанцією, діє закон карми і перевтілення. У цій релігії допускається спілкування з духами зла. Для того щоб набути таємні знання, стверджує теософія, необхідно знайти «Великих Посвячених», «Майстрів», «Вчителів», «Махатм», хранителів таємних знань. З їх допомогою людина набуває надприродні здібності. Традицію теософії продовжили Реріхи.

Антропософія. Засновник Р.Штайнер. Мета створеної ним релігії – розкриття в людині її таємних духовних сил і єднання з духовною основою світобудови. Це досягається за допомогою особливої системи виховання, яка включає в себе медитацію (зосередження свідомості на чому-небудь) і евритмію (мистецтво рухів тіла, які супроводжують мову й музику). Така система сприяє, на думку Штайнера, пробудженню «духовних органів пізнання». У Швейцарії Штайнер побудував храм своєї релігії і спророкував, що він буде стояти триста років, проте невдовзі храм згорів. У світі діє декілька антропософських лікарень і шкіл (під назвою – вальдорфські школи).

У сучасному світі отримали досить широке поширення й інші окультні течії та рухи, зокрема, – екстрасенсорика («наука» про природу і використання надчуттєвого сприйняття паранормальних здібностей людини її «біополя»), уфологія (вчення про походження й призначення невідомих літаючих об’єктів), езотерика (вчення про «внутрішнє таємне знання»).

Сатанізм. Псевдорелігійний рух поклоніння сатані. Корені традиційного історичного сатанізму сягають глибини. Він принципово спрямований проти Бога і проти релігії в цілому. Зазвичай пов’язаний з чорною магією, чаклунством і окультизмом. Діяльність полягає в проведенні варварських ритуалів, пов’язаних з кровавими жертвоприношеннями і спотвореними сексуальними збоченнями. В центрі культу стоїть поклоніння дияволу. Крім того, підносить такі сторони людської натури, які спонукають до спотвореної сексуальної фантазії та її реалізації в громаді. На чолі сатанізму стоїть т. з. «Церква сатани», заснована у Сан-Франциско у 1966 р. Антоном Лавеєм, який пізніше став автором «біблії сатани», де спостерігається повне протиріччя біблійному принципу Старого і Нового Заповітів. Сексуальні оргії, розбещення неповнолітніх, знущання над тваринами, розкопування могил і наруга над похованнями – типові культові дії служителів сатани.

Основними сатанинськими символами є «666» - число звіра; перевернута п’ятикутна зірка у колі; перевернутий християнський хрест.

Майже повністю зруйнована традиційна релігійність і «заатеїзовані» могутньою радянською ідеологічною машиною духовні джерела виявилися чи не найкращим грунтом для поширення в Україні нових релігій. Сучасна палітра нетрадиційної релігійності у нашій державі вельми строката. Вона репрезентує широкий спектр найвідоміших у світі нерелігійних течій і організацій.

Новітні для України релігійні організації, а саме: Церква Христа (115 громад), Новоапостольська церква (58), Пресвітеріанська церква (72), Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони) (50), Українська лютеранська церква (41), релігійні організації Рідної української національної віри (59), інші релігійні організації язичників (63), буддисти (57), Товариство свідомості Крішни (40) мають незначну кількість громад і суттєво не впливають на релігійну ситуацію в країні.

Релігійні організації харизматичних церков функціонують у всіх областях країни. Найбільше – 683 (49,6 відсот. від їх загальної кількості) у Південно-Східному регіоні, зокрема у Донецькій області – 208 (15,1 відсот.). У Північно-Центральному регіоні – 554 (40,2 відсот.), у Західному – 140 (10,2 відсот.). Загалом їх діє 1377 (13,8 відсот. від загальної кількості протестантських громад України), що на 105 більше ніж було на початок 2009 р.

Слід зазначити, що 1701 релігійний осередок репрезентує етноконфесійні утворення. Найбільшу частину з них складають прихильники ісламу, чисельність яких за останні три роки зросла на 72 одиниці. Переважна більшість громад – 1151 (95,4 відсот.) діють в Південно-східному регіоні, зокрема, в Автономній Республіці Крим – 998 (82,7 відсот.), у Північно-Центральному регіоні – 51 (4,1 відсот.), у Західному регіоні – 5 осередків. Загалом у мусульманському сегменті функціонують 8 релігійних центрів та управлінь, 1207 релігійних громад (544 священнослужителя, в т.ч. 46 іноземців), 8 духовних навчальних закладів (311 слухачів).