Формування політичної нації в Україні.

Аналіз історичного, політичного контексту формування української національної ідентичності дозволяє розглянути специфіку сучасної національної ідентичності та перспективи поширення загальнонаціональної ідентичності на громадян України, що мають різні етнічні, мовно-культурні, регіональні, конфесійні ідентичності тощо. Особливу увагу слід приділлити потребам формування української загальнонаціональної ідентичності, виходячи з вимог забезпечення національних інтересів України: зміцнення державної і національної єдності, забезпечення міжетнічного миру, суспільної інтеграції представників етнічних спільнот, розвитку унікальних етнічних ідентичностей в контексті цілісної загальноукраїнської ідентичності, ліквідації загрози сепаратизму.

Проблема становлення єдиної національної ідентичності громадян України є однією з визначальних для українського суспільства та для подальшого формування його як повноцінної нації. Політичний контекст проблематики (необхідність збереження цілісності держави та її зміцнення, становлення громадянського суспільства, знаходження місця країни у системі культурних і геополітичних координат тощо) зумовлює необхідність вироблення адекватної політики щодо кризових явищ, помітних в українській національній ідентичності. Теоретичні та практичні дослідження безпосередньо стосуються проблем зменшення потенціалу сепаратизму, залучення до державотворчого процесу представників усіх етнічних груп, зміцнення можливостей держави у справі протистояння зовнішньому тискові.

Складовою частиною політичної діяльності держави, покликаною регулювати міжнаціональні відносини в різних сферах життя суспільства, є національна політика.

Українська національна ідентичність проходить складний і суперечливий процес становлення. Нині її ознаками є амбівалентність суспільної свідомості, брак консенсусу стосовно базових цінностей, етнопсихологічні та мовно-культурні деформації у свідомості.

Таку ситуацію ускладнюють:

• розриви у загальнодержавному комунікативному просторі внаслідок суперечностей у мовній, ідеологічній сферах; брак історичних знань або їх викривлене тлумачення і, як наслідок цього, слабкість ідеологічної основи для формування національної ідентичності;

• деформація національної і громадянської свідомості, соціальної структури суспільства та невиразність соціальної ідентифікації в умовах ослаблення суспільства та складових його частин.

Отже, на сьогодні в Україні недовикористано ресурси для формування та зміцнення сприятливої для суспільства, держави цілісної національної ідентичності. Тут існують такі пояснення: по-перше, недооцінювання з боку державної влади цього явища; по-друге, надмірний вплив в Україні тих політичних сил, які виступають за консервацію наявного «постколоніального» стану ідентичностей.

Серед основних (фундаментальних) інтересів української держави і політичної нації мають бути: збереження територіальної цілісності, національної, культурної, мовної тощо самобутності; подальша консолідація всередині суспільства і нації; рівноправні і повноцінні відносини з іншими державами і націями. Таким чином, визрівання єдиної національної ідентичності за збереження й розвитку етнічних, культурних тощо ідентичностей усіх спільнот спроможне значно сприяти зміцненню державної єдності країни, суспільства, істотно посилити державу. Це, у свою чергу, дозволить посилити сприйняття української держави як «своєї» серед представників різних етнічних груп; зменшити або нівелювати можливість виникнення сепаратистських тенденцій серед етнічних груп компактного розселення в Україні; задіяти повною мірою потенціал усіх громадян України. Досягнення таких цілей повністю відповідає інтересам України.

Процес формування української нації має свої особливості. Досить численними та розмаїтими є й чинники консолідації та, навпаки, деструкції власне українського етносу. Історично так склалося, що єдиний національний організм виявився поме-реженим чи навіть почленованим багатьма роздільними смугами, особливо внаслідок грубого зовнішнього втручання. Причинами диференціації українського суспільства є, отже, як чинники внутрішні, тобто закономірності розвитку етносу, так і зовнішні, породжені волею й бажаннями окремих агресивних соціальних чи політичних спільнот.

Процес формування політичної нації в Україні досить складний. Важко в умовах перехідної економіки й господарської кризи говорити про економічну самостійність і тим більше про самодостатність України. Тільки економічна та політична стабільність, установлення добросусідських відносин, що ґрунтуються на взаємній повазі й довірі, із країнами СНД, Євросоюзу та Росії, зокрема, створять умови, коли можна буде говорити про наявність територіальної й економічної єдності України.

Іншою проблемою є те, що розселення етносів має виразну регіональну визначеність, що заважає консолідації.

Важливим є й той чинник, що Україна для тих, хто проживає на її території, не є привабливою державою ні з точки зору заможності, ні з точки зору дотримання демократичних прав і свобод. До того ж саме утворення незалежної Української держави не всіма сприймається однаково позитивно.

Незважаючи на всі ці розбіжності, українська політична нація, звісно ж, має й позитивну динаміку. Передусім про це свідчить підтримка громадянами незалежності України. Ще одним знаковим феноменом суспільної свідомості є ставлення населення , України до української мови, яка, маючи статус державної, є важливим чинником формування української політичної нації.

Проте, незважаючи на позитивну динаміку ціннісних орієнтацій населення України, масова свідомість її громадян залишається суперечливою, у масовій свідомості українського суспільства політична, державна ідентифікація не має першорядного значення.

Говорячи про долю української політичної нації, варто зазначити, що найкращим ґрунтом, де б вона «прижилася», було б громадянське, багатонаціональне суспільство.

1) Визначте основні етапи етногенезу української нації.

2) Чи є українська нація на сьогоднішній день сформованою та в якому варіанті (етнічна, політична)?

Якщо про сформованість етнічної нації ми можемо говорити, то формування української політичної нації є актуальною проблемою сьогодення. Про це свідчать програми багатьох політичних партій України. Так, наприклад, у проекті конституції Всеукраїнського об'єднання «Свобода» ідея «повновладдя української (титульної) нації на українських землях» називається основою українського державотворення. У програмі Конгресу українських націоналістів сучасна епоха розглядається як «доба самовизначення націй та становлення національних держав», і створення серед них Української національної держави є метою діяльності конгресу. У програмі партії «Наша Україна» одним із пріоритетних завдань сьогодення є «зміцнення національної ідентичності». Завдання «інтеграції в єдину політичну націю» наявне й у програмі Партії регіонів, поняття політичної нації фігурує також у програмі ВО «Батьківщина» — через «солідарність української політичної нації», на думку авторів програми, лежить шлях до побудови «нового громадянського суспільства в Україні».

— Поміркуйте, які кроки, на вашу думку, мають бути зроблені в нашій країні для остаточного формування політичної української нації.

Завдання

Прочитайте фрагмент казки Є. Шварца «Дракон» і сформулюйте свою думку стосовно даної ситуації.

«Отже, коли лицар Ланцелот прибув у місто, поневолений жорстоким Драконом, він, на свій подив, почув про доброту Дракона. По-перше, під час епідемії холери Дракон, дихнувши на озеро, скип’ятив у ньому воду. По-друге, він позбавив місто від циган. «Але цигани — дуже милі люди», — здивувався Ланцелот. «Що ви! Який жах! — вигукнув архіваріус Шарлемань. — Я, правда, в житті своєму не бачив жодного цигана. Але я ще в школі проходив, що це люди страшні. Це волоцюги за своєю природою, по крові. Вони вороги будь-якої панівної системи, інакше вони жили б де-небудь, а не бродили б туди-сюди. їх пісні позбавлені мужності, а ідеї руйнівні. Вони крадуть людей. Вони проникають всюди».

— Яку оцінку ви дали даній ситуації?

Коментар. Зверніть увагу, що хоча архіваріус ніколи сам не бачив циган, але він не сумнівається в їх негативних якостях. Для нього навіть реальний Дракон краще від міфологічних циган. Але найголовніше, що джерелом інформації про «циганську загрозу» був сам Дракон. Саме таким чином і складаються негативні стереотипи в масовій свідомості.