Ознайомлення з планом догляду.

Пацієнта.

Як і у випадку з первинною оцінкою, наш спосіб планованого догля­ду повинен давати можливість пацієнту брати участь у вирішенні пи­тань догляду за ним. Якщо пацієнт не в змозі брати участь у цьому процесі, зі складеним вами планом можна ознайомити його і його сім'ю.

Інших членів бригади.

Всі працівники, приче­тні до його виконання, повинні ознайомитись з ним

Складений у письмовому вигляді план догляду є робочим інструмен­том для сестер та інших членів медико-санітарної бригади. Оскільки потреби людини змінюються, даний план теж повинен легко піддавати­ся зміні, перегляду і доповненню.

Запис про сестринське втручання необхідно робити у вигляді чіт­ких і стислих тез. Таким чином, третій етап медсестринського процесу забезпечує пла­нування дій медичної сестри, направлених на забезпечення потреб па­цієнта.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП СЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ: ЗДІЙСНЕННЯ ПЛАНУ

СЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Його метою є проведення необхідного догляду за потерпілим, тобто надання допомоги пацієнту у забезпеченні життєвих потреб; навчання і консультування, при необхідності, пацієнта і членів його сім'ї.

Існують такі різновиди сестринських втручань: незалежні, залежні, взаємозалежні.

Незалежне сестринське втручання передбачає дії, здійснювані ме­дичною сестрою за власною ініціативою, яка керується власним розу­мінням, без прямої вимоги з боку лікаря або вказівок від інших спеціа­лістів. Наприклад: навчання пацієнта навичок самодогляду, розслаблю­ючий масаж, поради пацієнту щодо його здоров'я, організація дозвілля пацієнта, навчання членів сім'ї методів догляду за хворим тощо.

Залежнесестринське втручання виконується на підставі письмо­вих розпоряджень лікаря і під його спостереженням. Наприклад: підготовка пацієнта до діагностичного обстеження, виконання ін'єкцій, фізіотерапевтичних процедур тощо.

Взаємозалежнесестринське втручання передбачає спільну діяль­ність медичної сестри з лікарем та іншими спеціалістами (фізіотерапев­том, дієтологом, інструктором з лікувальної фізкультури, працівника­ми соціальної допомоги).

Потреба пацієнта в допомозі може бути тимчасовою, постійною і реабілітуючою.

Тимчасова допомога розрахована на короткий період часу, коли іс­нує дефіцит самодогляду. Наприклад, при вивихах, дрібних хірургіч­них втручаннях і т.п. Постійна допомога потрібна пацієнту протягом усього життя - при ампутації кінцівок, при ускладнених травмах хребта і кі­сток таза і т.п. Реабілітуюча допомога- процес тривалий, його прикла­дом може бути лікувальна фізкультура, масаж, .дихальна гімнастика, бесіда з пацієнтом.

Серед заходів щодо догляду за пацієнтами велике значення має бесіда з пацієнтом і порада, яку може дати медична сестра в необхідній ситуації.

Проводячи четвертий етап сестринського процесу, медична сестра забезпечує здійснення двох стратегічних напрямків:

-спостереження і контроль за реакцією пацієнта на призначення лікаря­
з фіксацією отриманих результатів у сестринській історії хвороби;

- спостереження і контроль за реакцією пацієнта на виконання се­стринських
дій з догляду, пов'язаних із постановкою сестринсь­кого діагнозу, і реєстра-
ція отриманих результатів у сестринській історії хвороби.

Виконання наміченого пла­ну дій дисциплінує і медичну сестру, і пацієнта. Нерідко медична сест­ра працює в умовах дефіциту часу, який пов'язаний з неукомплектованістю сестринського персоналу, великою кількістю пацієнтів у відділен­ні тощо. У цих умовах медична сестра повинна визначити:

- що повинно бути виконане негайно; - що повинно виконуватися згідно з наміченим планом; - що може бути зроблено, якщо залишиться час; - що можна і потрібно передати наступній зміні.

Здійснення плану сестринських втручань.

Здійснення - це реалізація сестринського плану дій для досягнен­ня конкретних результатів. Фаза здійснення починається після розроб­ки плану догляду. Незалежно від установи охорони здоров'я, в якій працює медсестра, для забезпечення догляду за пацієнтом використовується сестринський процес. Існує три стадії здійснення сестринського процесу:

1) підготовка; 2) втручання; 3) занесення в документацію.
Стадія 1. Підготовка.

Перша стадія фази здійснення полягає в підготовці медсестри до початку втручання. Цій підготовці передує серія дій:

1. Перегляд сестринських втручань, встановлених під час етапу плану­вання.

2. Аналіз необхідних сестринських знань, і навичок.

3. Визначення можливих труднощів, пов'язаних з конкретними сест­ринськими
діями.

4. Визначення і забезпечення необхідними ресурсами.

5. Підготовка обладнання, необхідного для запланованих видів діяльно­сті.

Перегляд необхідних сестринських втручань.

При підготовці до здійснення сестринсь­ких втручань медсестра повинна їх переглянути для того, щоб переко­натися, що вони всі ще актуальні і містять необхідні характеристики.

Аналіз знань і навиків, які вимагаються.

Після перегляду втручання в плані догляду медсестра повинна ви­значити рівень знань і вид навиків, які необхідна для здійснення втручання. Це дозволяє медсестрі визначити людину, яка зможе найбільш кваліфіковано виконати дії, які вимагаються.

Визначення можливих ускладнень.

Початок деяких сестринських процедур може містити потенційний ризик для пацієнта. Медсестрі необхідно знати всі можливі ускладнен­ня, пов'язані з її діяльністю.

Забезпечення необхідних ресурсів.

При підготовці до початку сестринських втручань потрібно уточни­ти наявність певних ресурсів, а саме: часу, персоналу і обладнання.

Час.

Існує безліч факторів часу, які можуть вплинути на здатність мед­сестри здійснити план. Насамперед медсестра повинна ретельно вибра­ти відповідний час для початку втручання.

Персонал.

Медсестра повинна оцінити, яка кількість персоналу повинна брати участь у здійсненні втручання.

Обладнання.

При підготовці сестринського втручання потрібно також враховува­ти своєчасне визначення і доступність необхідного обладнання. Це дозволяє заздалегідь передбачати, яке обладнання знадо­биться в процесі роботи.

Підготовка необхідного середовища.

Успішне здійснення сестринських втручань вимагає середовища, в якому пацієнт почуває себе комфортабельно і безпечно.

Комфорт.

При створенні комфортабельного середовища необхідно враховува­ти як фізичні, так і психологічні компоненти. Фізичні компоненти ство­рюються безпосереднім оточенням (наприклад, кімната і простір, уса­мітнення, шум. запах, освітлення, температура).

Медсестра повинна також враховувати психологічні мотиви, готую­чись до здійснення сестринських дій. Часто це вимагає навичок міжособового спілкування для створення середовища, в якому пацієнт почував би себе комфортабельно, висловлюючи свої потреби, страхи, почуття, неспокій і розпач.

Безпека.

Медсестрі потрібно враховувати безліч факторів, якщо вона хоче створити безпечне середовище, а саме: -вік пацієнта; -ступінь рухливості; -сенсорний брак; -рівень свідомості або орієнтації.

Вік.

При аналізі віку, відомо, наймолодші і найстарші зазнають найбіль­шого ризику одержання пошкоджень. Однак будь-яке незнайоме сере­довище може бути небезпечним для пацієнта. Отже, медсестра, готуючись робити процедури, по­винна переконатися в безпеці.

Ступінь рухливості.

На ступінь рухливості пацієнта впливає захворювання або травма, зовні­шні обмежувачі, такі, як шина, а також необхідність збереження рівноваги.

Сенсорна недостатність.

Пацієнти зі зниженим візуальним, слуховим, нюховим, смаковим або тактильним сприйняттям піддаються ризику одержання пошкоджень. Медсестра повинна адаптувати навколишнє середовище, щоб забезпе­чити безпеку пацієнта.

Рівень свідомості (орієнтації).

Пацієнти зі зниженим рівнем свідомості або з порушенням орієнта­ції часто потребують підвищеної уваги або втручання для створення безпеки.

Стадія 2. Втручання.

Основною частиною цієї стадії є початок здійснення сестринських втру­чань, розроблених для задоволення фізичних і емоційних потреб людини.

Стадія 3. Документація.

Здійснення сестринських втручань повинно завершуватися повним і точним занесенням у документацію подій, які відбулись в цій стадії сестринського процесу.

Участь пацієнта.

Люди позитивно реагують на їх активне залучення до процесу догляду і прийняття рі­шень. Залучення сім'ї до процесу надання допомоги не тільки дозволяє відчути причетність, але і може стати підготовкою до надання постій­ного догляду, якщо виникне необхідність, після виписки з лікарні або іншої установи охорони здоров'я.

Координація й інтеграція догляду.

Необхідність координації усіх видів діяльності, здійснюваної в рам­ках медико-санітарного обслуговування для розробки інтегрованого плану допомоги, є важливим аспектом планування. Якість сестринського до­гляду піддається перевірці, коли ми намагаємося здійснити його. Вимога надання запланованої і персоналізованої допомоги ефективно і скоорди­новано є важливим фактором розвитку різноманітних підходів до орга­нізації сестринської справи, таких, як розвиток систем розподілу хво­рих, сестринських бригад і первинної сестринської допомоги як альтер­натива традиційній системі розподілу доручень.

П'ЯТИЙ ЕТАП СЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ: ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ СЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Метою цього етапу є оцінка реакції пацієнта на сестринський до­гляд, аналіз якості одержаної допомоги, оцінка отриманих результатів і підведення підсумків. Оцінка ефективності і якості догляду повинна про­водитися старшою іголовною медичними сестрами.

Підсумкова оцінка плану догляду складається з чотирьох взаємоза­лежних складових:

1.Оцінка ходу роботи і її результатів в світлі бажаних результатів догляду.­

2.Визначення ефективності планованого сестринського догляду.

Подальша оцінка і планування у випадку невдачі в досягненні бажаного результату.

3.Критичний аналіз ходу роботи і внесення необхідної корекції.

П'ятий етап здійснюється для того, щоб проаналізувати наступне:

1.Успішне просування пацієнта до запланованої мети і навпаки.

2.Досягнення бажаних результатів і навпаки.

3.Необхідність додаткової допомоги.

4.Будь-які несподівані результати або незадоволені потреби, які були упущені при оцінці.

Оцінка досягнутих результатів і прогресу в стані пацієнта.

Підсумкова оцінка повинна продемонструвати реакцію пацієнта на сестринський догляд і засвідчити успіх чи його відсутність.

Тому в плані догляду робиться запис про цю проблему і бажані резуль­тати її вирішення, записуються плановані види втручання, проведена робота й оцінка одержаної до цього моменту інформації.

Загальні висновки лекції.

У лекції викладені етапи медсестринського процесу, їх взаємозв’язок і зміст кожного етапу та необхідність впровадження медсестринського процесу в медсестринську освіту і практику.

 

Перелік посилань:

1. Пасєчко Н.В., Лемке М.О., Мазур П.Є. Основи сестринської справи.- Т.: Укрмедкнига, 2002.- С. 422-487.

 

Засоби активації студентів:

Питання:

1. Що означає поняття медсестринський процес?

2. Вкажіть етапи медсестринського процесу.

3.В кажіть яке значення має сестринське обстеження для виявлення проблем пацієнта і їх вирішення.

4. Що відноситься до суб'єктивних методів обстеження пацієнта?

5. Що відноситься до об'єктивних методів обстеження пацієнта?

6. Які Ви знаєте явні пріоритетні проблеми.

7. Дайте визначення сестринського діагнозу.

Проблемні ситуації:

1. Ви ознайомилися з основними правилами написання сестринських втручань. Назвіть їх.

2. Пацієнт, 53 років, звернувся зі скаргами на різку біль за грудниною з иррадіацією в ліву руку, під лопатку. Напад триває 10 хвилин. Об`єктивно: шкіра блідна, пульс - 92 уд./хв., АТ 100/60 мм.рт.ст. Після прийому нітрогліцерина біль зникла. Оцініть результат медсестринського втручання.