Лінійні диференціальні рівняння вищих порядків
Диференціальне рівняння порядку називається лінійним, якщо невідома функція та її похідні входять в це рівняння в першій степені, тобто це рівняння вигляду
, (13.37)
де - відомі функції,
.
Надалі будемо вважати, що функції неперервні на
та
. Якщо
, то лінійне рівняння називається неоднорідним, а якщо
, то – однорідним.
Розглянемо лінійне однорідне диференціальне рівняння
. (13.38)
Частинні розв’язки рівняння (13.38), називаються лінійно незалежними на відрізку
, якщо вони не пов’язані ніякою тотожністю
, де
- деякі сталі, що не дорівнюють нулю одночасно.
Сукупність розв’язків рівняння (13.38), визначених і лінійно незалежних на
, називається фундаментальною системою розв’язків.
Теорема 1. Якщо - фундаментальна система розв’язків рівняння (13.38), то
, (13.39)
де - довільні сталі, є його загальним розв’язком.
Визначником Вронського (вронскіаном) системи функцій називається визначник
(13.40)
Якщо - фундаментальна система розв’язків рівняння (13.38) на
, які є неперервними та мають
-шу неперервну похідну на цьому відрізку, то вронскіан цих функцій не дорівнює нулю в жодній точці
(ця умова є необхідною і достатньою).
Для визначника Вронського має місце формула Ліувіля-Остроградського:
.
Структура загального розв’язку лінійного неоднорідного диференціального рівняння порядку визначається наступною теоремою.
Теорема 2. Загальний розв’язок лінійного неоднорідного диференціального рівняння порядку дорівнює сумі будь-якого його частинного розв’язку та загального розв’язку відповідного однорідного рівняння.
Для знаходження загального розв’язку лінійного неоднорідного диференціального рівняння порядку застосовують метод варіації довільних сталих, тобто шукають цей розв’язок у вигляді
, де невідомі функції
визначаються із системи рівнянь: