Склад і рівні біорізноманіття

Різних континентів

Вплив людини на природнє середовище

Біорізноманіття – це сукупність усіх живих організмів: тварин, рослин і мікроорганізмів.

Таблиця 16

* – недоторкані площі характеризуються найбільшою кількістю первинної рослинності, дуже низькою щільністю населення; частково порушені площі характеризуються зміною структури під впливом екстенсивного сільського господарства, підвищеною щільністю свійсь­ких тварин, іншими ознаками людського втручання; площі з домінуван­ням людини характеризуються наявністю постійного сільського господарства або високим рівнем урбанізації, первинна рослинність вилучена, високий рівень опустелювання або іншої постійної деградації.

У сучасній науковій літературі поняття «біорізно­маніття» трактується значно ширше, в ньому виділяють різні рівні, якісні та функціональні аспекти (Табл. 17*.

Отже, термін «біорізноманіття» застосовують для означення всіх форм життя на Землі, починаючи від одноклітинних бактерій до складних комплексних екосистем тропічних лісів, включаючи людину, благополуччя якої однозначно залежить від доступності біологічних ресурсів.

Високе біологічне різноманіття – фактор стійкості біо­сфери, воно дозволяє використовувати широкий асортимент ресурсів, забезпечує буферність трофічних мереж, має рекре­аційну й естетичну цінність. Сьогодні незаперечне визнання того факту, що біорізноманіття – це світове надбання величез­ної цінності для нинішнього та наступних поколінь. Про це свідчать міжнародні форуми, які відбулись останнім часом.

Таблиця 17

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро (Бразилія* на Конференції ООН із проблем охорони навколишнього середовища, в якій брали участь глави 179 держав світу прийнята Конвенція про біорізноманіття, яке є як основою еволюції та функціо­нування систем біосфери, так і сталого забезпечення потреб населення Землі. В Конвенції про біорізноманіття вперше сказано про необхідність збереження та відтворення форм організації живих істот, екосистем і ландшафтів.

У 1994 році Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про збереження біологічного різноманіття. Біологічне різноманіття – національне багатство як з погляду екології, так і генетики, соціології, економіки, медицини, етики, естетики, культури.

Конвенція передбачає, що країни мають право самі розпоряджатися своїми біологічними ресурсами, але вони також несуть відповідальність за збереження їх біологічного різноманіття та раціональне використання.

Країни, які приєднуються до Конвенції, повинні:

• розробляти національні стратегії, плани або програми зі збереження та раціонального використання біологічного різноманіття;
• здійснювати збереження та раціональне використання біологічного різноманіття як елемент планування та політики;
• використовувати засоби масової інформації та просвіту для того, щоб допомогти громадськості зрозуміти важливість біологічного різноманіття та необхідність вживати заходи для його збереження;
• прийняти закони для захисту видів, яким загрожує вимирання або зникнення, створити системи заповідників для збереження біорізноманіття та сприяти екологічно безпечному розвитку навколо цих територій.

На національному рівні координацію діяльності в цій галузі здійснює Національна комісія з питань збереження біорізноманіття та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

На конференції міністрів «Навколишнє середовище для Європи» (Софія, 23–25 жовтня 1995 р.* міністри з довкілля 55 країн прийняли Загальноєвропейську (Пан’європейську* стратегію в галузі біологічного і ландшафтного різноманіття. У такий спосіб вони створили узгоджену базу для проведення роботи зі збереження та покращення якості природи і ландшафтів на всій території Європи.

Важливість збереження та невиснажливого вико­ристання біорізноманіття та впровадження екосистемного підходу до збереження природи ще раз підкреслена на Все­світньому самміті зі стійкого розвитку, який відбувся в Йо­ганнесбурзі (ПАР* 26 серпня – 4 вересня 2002 року, оскільки ця сфера була віднесена до п’яти пріоритетних проблем людства (інші чотири: вода, енергія, здоров’я та атмосфера*.

Нормативно-правові акти щодо збереження біорізнома­ніття в Україні (Табл. 18* за змістом поділяють на окремі блоки.

• Акти, які визначають загальні засади правової системи держави, порядок розв’язання соціально-економічних та інших питань, суттєвих для забезпечення завдань збереження та збалансованого використання біорізноманіття (Конституція України, законодавчі акти з питань діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бюджету, податків та ін*.

Таблиця 18