Лідерами партії були В. Винниченко, І. Мазепа, С. Петлюра, М. Порш.
Лідери партії -Г. Ковалевський, П. Христюк, М. Шраг, О. Севрюк - були молодими людьми.
Восени 1917 р. у ній перебувало близько 75 тис. чоловік.
Завданням Центральної Ради було проголошено об'єднання всіх українських сил.
Меншовики та есери вважали ради тимчасовими революційними органами до скликання Установчих зборів.
Ради — революційна форма самоорганізації робітництва, солдатських і селянських мас в умовах відсутності досвіду демократичної боротьби.
Єдиного керівного центру в Україні вони не мали.
Значним впливом у радах користувалися більшовики. По мірі погіршення ситуації в країні їх вплив зростав.
Більшовики розглядали ради як орган революційної диктатури і прагнули створювати ради всіх рівнів – від місцевих до загальнодержавних, до яких згодом мала б перейти влада в державі.
2. Виникнення Української Центральної Ради,її керівництво, партійний склад
і політична програма.
Українська Центральна Рада виникла 4 (17) березня 1917 р. як національне представництво українського народу в результаті угоди між ТУП (яке стояло на позиціях автономії України в складі Росії)і Братством самостійників на чолі з Миколою Міхновським (котре проголосило курс на повну державну незалежність України).
Головою Ради був обраний професор М. С. Грушевський, його заступниками — Дмитро Антонович і Дмитро Дорошенко.
Центральна Рада звернулася з відозвою «До українського народу», у якій закликала зберігати спокій, обрати нових людей в органи самоврядування, будувати вільне життя.
1. Найбільш численною в Центральній Раді стала Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), яка остаточно сформувалася в квітні 1917 р.
За своїм характером вона була селянською революційно-демократичною партією, що виступала за «соціалізацію» землі (тобто перехід її в руки народу і поділ земельних ділянок серед селянства за трудовою нормою).
До УПСРофіційно вступив і М. Грушевський. Під впливом УПСРзнаходилася Українська селянська спілка(«Спілка») - досить впливова організація сільських кооператорів.
2. Другою за чисельністю партією в Центральній Раді була Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), котра стояла на правосоціалістичних позиціях близькихдо російських меншовиків.
Програма УСДРП передбачала
- соціалістичну перспективу розвитку,
- перетворення Росії на демократичну федеративну республіку,
- автономію України в її складі,
- соціальні гарантії з боку держави,
- націоналізацію землі і створення великих державних господарств і т.д.
Позиції УСДРП у керівництві українським визвольним рухом істотно послабляло взаємне суперництво її лідерів - В. Винниченка, який неодноразово схилявся до співробітництва з більшовиками і більш правого С. Петлюри.
У цей період у складі партії було близько 5 тис. чоловік.
У червні 1917 р. на конгресі Товариства Українських поступовців(ТУП) була відновлена його діяльність, перервана після революції 1905-1907 рр. Партія прийняла більш «модну» назвуУкраїнської партії соціалістів-федералістів,
однак, насправді вона мала буржуазно-ліберальний характер і була близькою до російських кадетів.