БРОКЕР У СІРИХ ТОНАХ

РОЗХИТУВАЧ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ

ЗАХИСНИК ПАНІВНОГО ПОРЯДКУ

Багато соціальних працівників якщо й не працюють у державних установах, то у процесі надання допомоги тим, хто її потребує, часто виступають від імені держа­ви. Тому клієнти сервісних агенцій ставляться до соціальних працівників як до представників влади, забезпечують ресурсами або обмежують доступ до них. Навіть об'єктивна оцінка стану справ, здійснюванасоціальними працівниками не завжди збігається із сподіваннями потенціальних отримувачів сервісних послуг; особливо з числа найменш захищених прошарків населення. Це викликає незадоволення останніх і їх нарікання на продержавну позицію соціальних працівників. Частиною сучасного західного суспільства роль соціального працівника взагалі сприймається аналогічно ролі поліцейського або тюремного наглядача; він служить тій же меті - збереженню пануючого порядку.

Насправді соціальні працівники ніколи не були тільки слухняними виконавцями волі держави. Постійно зустрічаючись із широким спектром соціальних та особистісних проблем, з потужним емоційним зарядом людських страждань, вони нечасто залишаються байдужими і безсторонніми. Недивно, що вони часом є ініціаторами найгострішої критики на адресу соціальних інституцій і агенцій, які реалізують чи формують державну соціальну політику. За свідченням Бориса Херсонського, ця тема широко представлена на сторінках північноамериканської професійної і періодичної преси, зокрема канадської.

"Ті, хто присвятив себе соціальній роботі, - пише Олів Стівенсон, авторназви даної ролі, - роблять внесок в те, щоб зробити, суспільство, чутливим, Роблячи це, вони не будуть популярні. Їм доведеться залагоджувати 6езліч конфліктів в між особистісних стосунках. Вони працюють у сірих тонах там, де публіка шукає чорне і біле. І за це їх зневажають. Вони є брокерами в умовах, коли з двох зол вибирають менше, часто поставлені перед необхідністю вибору, за яким іде ідея з не передбачуваним наслідком. Зауважимо, що десятиліттям пізніше Мартін Девіс висловився з цього приводу значно оптимістичніше: "Істина полягає в тому, що соціальних працівників наймають виконувати широку планову, але цілком конкретну роботу, яка в міру необхідності примушуєнаражатися на ризик, приймати рішення і вершити суд.

Їм не слід чекати, що вони завжди матимуть рацію або регулярно будуть нагороджуватись аплодисментами... Разом з тим, їм слід бути наполегливими в оволодінні відповідними знаннями і бути здатними виконувати зобов’язуючі функції, відчувати межі особистісного і професійного, бути досить активними на службі у клієнтів”.