Боротьба з селевими потоками, зсувами і руйнуванням берегів

Селеві потоки спостерігаються в передгірних і гірських районах Карпат та Криму. За своїм складом вони бувають грязеві, грязі - і водокамінні. Утворення їх пов'язане зі зливами і затяжними дощами у горах. Великі об'єми ґрунтів перезволожуються і сповзають по гірських схилах із швидкістю 80 ... 90 км/год. Селі мають велику руйнівну силу і знищують все на своєму шляху. Катастрофічними вважаються селі з об'ємом виносу від 10000 до 100000 м³ та повторністю 1 раз на 1 - 5 років. Заходи боротьби з селевими потоками повинні бути спрямовані на попередження концентрації твердих продуктів вивітрювання та зменшення поверхневого стоку на гірських схилах.

До цих заходів відносяться:

І) цілеспрямоване проведення гідротехнічних робіт, зокрема:

а) відвід рідкої складової селей в інші русла або нижчерозташовані геологічні пласти, які мають великий об'єм вільних пор та тріщин. Втративши воду, селевий потік вже не несе небезпеки;

б) відвід селей в каналізаційні русла або лотки, які будують в обхід важливих споруд, або над ними;

в) будівництво різних баражів і загат у руслі можливого руху селей. Це підпірні стінки висотою 2...3 м із отворами для пропускання води;

г) будівництво селесховищ та котлованів;

2) припинення вирубки лісу і чагарників, посадка лісу на гірських схилах;

3) терасування крутих схилів;

4) заборона неорганізованого випасу худоби на схилах, тощо.

Боротьба із сніговими лавинами організовується шляхом створення служби спостереження і оповіщення. Застосовуються активні методи у вигляді обстрілу загрозливого скупчення снігу з тим, щоб викликати його передчасний обвал.

Одним із найбезпечніших і дуже поширених явищ є зсуви. Вони поширені на 50% площі України.

Явища зсуву спостерігаються, в основному, на косогорах і зв'язані з порушенням рівноваги мас ґрунту внаслідок чого вони сповзають по косогору. Причинами зсуву можуть бути надмірне вологонасичення верхніх шарів, виходи підгрунтових вод у підніжжі схилів, додаткові великі навантаження від збудованих споруд, підмив берегів, процеси, що зв'язані із сезонним промерзанням та відтаненням і т.п. Явищами зсуву охоплені береги каскаду дніпровських водосховищ - Київське, Канівське (до 20% берегів), Кременчуцьке, Дніпродзержинське (до 50%), узбережжя Азовського та Чорного морів (в районі Одеси, Маріуполя, Бердянська від 6 до 118 тис.м².). Більш ніж на 50% вражено зсувами схили Дністровського, Тилігульського, Хаджибейського лиманів. Поширені зсуви і на схилах долини Р.Прут та його приток. Протяжність зсувонебезпечних схилів тут 4-6 км, потужність деформованого горизонту - 12-14 м, ураженість зсувами - 60-80%(Руденко і ін., 1994).

Найбільш радикальним шляхом боротьби із зсувами є обезводнення зсувонебезпечних схилів шляхом перехоплення поверхневого і ґрунтового стоків.

Великої шкоди наносять процеси руйнування морських берегів та великих водосховищ внаслідок коливання рівнів води. Інтенсивне руйнування берегів (абразія) спостерігається на Чорному (29,9% довжини берегів), Азовському (58,8%) морях та водосховищах дніпровського каскаду. Швидкість абразії змінюється в часі і становить 3,3 - 4,2 м/рік. Через такі зміни доводиться переносити залізничні та шосейні дороги, населені пункти. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22, між дельтою Дунаю та Кримом - 24, у північній частині Азовського моря - 19 гектарів суші (Шуйський,1993).