Специфіка міфологічного мислення

Виникнення й існування міфів пов’язане із специфікою архаїчного мислення. Воно не було безнадійно містичним. Дикуни користувалися й раціональним мисленням, кожне примітивне суспільство мало запас знань, здобутих шляхом досвіду, систематизованих розумом (пареми: приказки, прислів’я, прикмети). Профанне (світське) життя було вільним від магії й релігії, базувалося на емпіричних знаннях, логічному мисленні. Існувала ціла система правил, що передавалися від покоління до покоління, доводилися до відома кожного члена фратрії. Малиновський визначає, як відрізнялися соціальні контексти раціональної поведінки від поведінки культової. Вони перепліталися. Робота на городах: випалювання ділянки, підготовка грунту, висаджування рослин і цілий ряд магічних обрядів. Знахарі керували й магією, і практичною діяльністю. У ризикованих умовах магії відводилося значне місце, але людина ніколи не надіялася лише на магію, а з часом зовсім переставала використовувати її (розпалювання вогнища, їжа)

До специфічних рис давнього світогляду належать:

· метаморфізм – уявлення про здатність живих і неживих істот до перевтілення. Різновиди метаморфоз: орнітомофна (у птахів), зооморфна (у тварин), ентоморфна (комах), фітоморфна (рослини).

· синкретизм - людина з таким світоглядом сприймає світ як первісно нерозрізнений. Специфічна риса первісної культури, коли форми свідомості, господарські заняття, суспільне життя, мистецтво не відділялись и не протиставлялись одне одному. Кожен вид діяльності вміщував у себе інші види. Наприклад, в полюванні були поєднані — технологічні способи виготовлення зброї, стихійні наукові знання про звички тварин, соціальні зв’язки, які виражалися в організації полювання, релігійні уявлення – магічні дії на забезпечення успіху,елементм художньої культури — пісні, танці, живопис. У результаті синкретизму характеристика первісної культури включає цілісний розгляд матеріальної й духовної культури, чітке усвідомлення умовності такого поділу.

· символізм - міфи завжди глибоко символічні. Мають не лише буквальне але й опосередковане значення. Кольори – теплі й холодні, звуки різкі, тонкі, товсті, гострі, важкі, срібний голос тощо. Можна говорити про міфологію сонячного світла, місячного світла, електричного світла (Лосєв сприймає його як банальне, вульгарне, не інтимне, нудне, а полум’я каміну або свічки – живе, інтимне, молитовне). У Василя Стуса свіча жива «задумалася свічка – повечоровий спах», а місячне й електричне світло несуть символіку смерті «в річці місяць, мов латаття, доріс до повні і розмок. І в трутній спеці фіолету він невимовно довго чез». Або: «жовтий місяць, а ще вище – крик твій, а ще вище – той, хто крізь зорі всі твої молитви пересіяв, мов на решето». Про ліхтарі: «Бронзові, мов жарини, з давнини, з теміні упокореної вихопляться ліхтарі, як півні з прохолоди. Ліхтарі – то про тишу вистояну, ліхтарі – то про спогад вистражданий, ліхтарі – то трішечки теплоти, а більше туги». А сонце «відтремтіло», або «йде за ліс віддати іншому свою любов», або «чотири сонця відгорять вгорі», «ось і ранок, білий, як божевілля», чи «у білій стужі сонце України».

· генетизм - сприйняття часу. Ми живемо в історичному часі, який сприймаємо як лінійний. Стріла часу. А колись було циклічне сприйняття часу. Тому старе було ціннішим ніж нове. Важливо, хто кого породив. тотемізм – уявлення про походження людини від тварини. Волх Всеславович. Казки. Проявляється в геральдиці. Міф пояснює, чому людина смертна, і забирає страх смерті. Якщо сучасна людина оцінює себе як результат світської історії, то первісна людина є результатом міфічної, сакральної історії, яку зобов’язана відновлювати в пам’яті. Перед садінням рису, щоб він гарно ріс, на Тиморських островах здійснюють ритуал, в ході якого розповідається про те, як саджали рис вперше. Тобто, рис вчать, як йому рости, заставляють його повернутися до своєї генези, джерела, взяти первісну міць. Час початків – найсильніший час, оскільки він посилений творчою присутністю надзвичайних істот.