Порядок розгляду заяви про скасування судового наказу.

ПЛАН

ПЛАН

ПЛАН

ПЛАН

ПЛАН

1.Мета і значення провадження у справі до судового розгляду. Попереднє судове засідання.

2. Призначення справи до розгляду. Попереднє судове засідання.

3. Судові виклики і повідомлення.

1.Мета і значення провадження у справі до судового розгляду. Попереднє судове засідання.

Провадження до судового розгляду є обов’язковим для кожної справи, навіть у разі направлення справи на повторний судовий розгляд до суду першої інстанції після скасування рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції.

Виходячи із змісту ч.1сь.130 ЦПК України метою провадження у справі до судового розгляду є:

1) з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду і, якщо це виявиться нездійсненим

2) забезпечення правильного та швидкого вирішення справи

Отже, мета провадження у справі до судового розгляду складається з двох частин і передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення сторін, а якщо вони не дадуть належних результатів –забезпечує розгляд цивільної справи по суті в установлені строки.

Для досягнення вказаної мети суд спочатку з’ясовує: 1) чи не відмовляється позивач від позову; 2) чи визнає позов відповідач; 3) чи не бажають сторони укласти мирову угоду або 4) передати справу на розгляд третейського суду.

У випадку, коли спір урегульовано не буде, надалі метою цього провадження стає забезпечення правильного та швидкого вирішення справи. Для її досягнення здійснюється підготовка справи до судового розгляду.

Належно проведена підготовка справи до судового розгляду має важливе значення для якісного вирішення справи під час судового розгляду. Від ефективності й повноти провадження до судового розгляду залежить оперативність розгляду справи по суті.

Для забезпечення правильного та швидкого вирішення справи під час провадження у справі до судового розгляду необхідно вирішити такі основні завдання:

1) уточнити позовні вимоги, підстави позову, а також заперечення проти позову;

2) визначити характер спірних правовідносин, а також попередньо кваліфікувати їх, тобто встановити норми, що слід застосувати для вирішення спору;

3) встановити склад осіб, які братимуть участь у справі;

4) з’ясувати коло доказів, необхідних для вирішення справи і забезпечити їх отримання до судового розгляду;

5) призначити час і місце судового розгляду та повідомити про це всіх учасників справи

Таким чином, провадження у справі до судового розгляду складається з низки процесуальних дій, які вчиняються після відкриття провадження для з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

2. Призначення справи до розгляду. Попереднє судове засідання.

Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:

1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;

2) ким і до кого пред’явлено позов;

3) зміст позовних вимог;

4) час і місце попереднього судового засідання, якщо суддя вирішив, що його проведення є необхідним, або час і місце судового розгляду справи, якщо суддя вирішив, що проведення попереднього судового засідання у справі не є необхідним;

5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Попереднє судове засідання проводиться з метою з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Попереднє судове засідання повинно бути призначене і проведене протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі(с.129 ЦПК України).

Для врегулювання спору до судового розгляду суд з’ясовує чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд до третейського суду.

Якщо ж буде встановлено, що врегулювати спір до судового розгляду неможливо, суд

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;

2) вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;

3) визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, а також які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;

4) з’ясовує, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин;

5) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, проведення експертизи, судові доручення щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу;

6) у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів;

7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;

8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;

9) визначає час і місце судового розгляду.

Попереднє судове засідання не є обов’язковим. Питання про необхідність попереднього судового засідання вирішується суддею під час відкриття провадження по справі.

За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення попереднього судового засідання допускається лише один раз.

У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з’ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, які було подано до або під час попереднього судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно.

Зміст дій, які слід вчинити під час попереднього судового засідання, зумовлено особливостями конкретної справи, тому не має і не може бути якоїсь єдиної універсальної схеми його проведення.

Оформлення процесуальних дій і фіксування попереднього судового засідання проводиться за загальними правилами.

Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи.

Справа має бути призначена до розгляду не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду.

3. Судові виклики і повідомлення.

Явка учасників цивільних процесуальних правовідносин у судове засідання, їх участь у дослідженні доказів залежить від своєчасного повідомлення про час і місце розгляду справи чи вчинення певної процесуальної дії. Для інформування про це в цивільному процесі використовуються судові повістки, які бувають двох видів:

1) судові повістки про виклик. Ними здійснюються судові виклики, тобто за допомогою таких судових повісток особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі сповіщаються про обов’язок з’явитися до суду;

2) судові повістки-повідомлення, якими вчинюються судові повідомлення, тобто інформування осіб, які беруть участь у справі, про вивчення процесуальних дій, в яких участь не є обов’язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ЦПК України судова повістка про виклик до суду повинна містити:

1) ім’я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка;

2) найменування та адресу суду;

3) зазначення місце, дня і часу явки за викликом;

4) назву справи, за якою робиться виклик;

5) зазначення, в якості кого викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);

6) зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у попереднє судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв’язку з необхідністю дати особі пояснення – про потребу дати особисті пояснення;

7) у разі необхідності – пропозицію особі, яка бере участь у справі, подати всі раніше неподані докази;

8) зазначення обов’язку особи, яка одержала судову повістку в зв’язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату;

9) роз’яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається до суду ( накладення штрафу, примусовий привід і ін.)

У судовій повістці –повідомлення потрібно зазначити:

1) найменування та адресу суду;

2) назву справи;

3) вказівку на те, яку дію буде вчинено;

4) місце, день і час вчинення процесуальної дії;

5) вказівку про те, що участь у вчиненні такої дії для цієї особи не є обов’язковою.

Судова повістка разом з розпискою, а певних випадках разом із копіями відповідних документів надсилаються поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів.

Стороні чи її представникові за їх згодою судові повістки можуть бути видані для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути також вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (ч.5ст.74 ЦПК України)

Крім того, особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані до суду телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують повідомлення або виклику.

Відповідач, місце проживання якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро й органів внутрішніх справ, викликається до суду через оголошення в пресі.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше, ніж за три дні до судового засідання, а повістки повідомлення – завчасно.
Якщо особу, якій адресовано повістку не буде виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів, а разі їх відсутності – відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4ст.76 ЦПК України в разі відсутності адресата, особа, яка доставляє повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причин невручення.

Якщо адресат відмовляється одержати судову повістку, особа яка її доставляє робить відповідну відмітку на повістці і повертає її до суду. При цьому особа, яка відмовилась одержати повістку вважається повідомленою (ч.8 ст.76 ЦПК України).

ТЕМА: СУДОВИЙ РОЗГЛЯД

1. Поняття, значення стадії судового розгляду. Роль головуючого в судовому засіданні.
2. Судове засідання – процесуальна форма розгляду цивільних справ. Підготовча частина судового засідання.
3. Склад суду і порядок відводу судді та інших учасників процесу.
4. Розгляд справи по суті. Судові дебати. Ухвалення та проголошення рішення суду.
5. Оголошення перерви в розгляді справи або відкладення розгляду справи.

1. Поняття, значення судового розгляду. Роль головуючого в судовому засіданні.

Судовий розгляд – це основний етап цивільного процесу , на якому здійснюється правильний і своєчасний розгляд цивільної справи по суті. Цивільне судочинство чітко регламентує порядок вчинення процесуальних дій під час судового розгляду, їх послідовність і зміст, процесуальні права та обов’язки учасників процесу а також спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного й об’єктивного з’ясування необхідних обставин справи, усуваючи із нього все те, що немає істотного значення для вирішення справи.

Суд розглядає цивільні справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі. Однак для розгляду двох категорій справ (про поновлення на роботі та про стягнення аліментів) законодавець встановив скорочений строк в один місяць, оскільки інакше може суттєво погіршити матеріальне становище позивача.

Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальною формою в якій відбувається розгляд справи є судове засідання. Судовим засіданням керує голова, заступник голови чи суддя, який розглядає справу. Головуючий спрямовує судовий розгляд на забезпечення всебічного і об’єктивного з’ясування всіх обставин справи, усуваючи з нього все, що немає відношення до даної справи.

У разі заперечення будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, проти дій головуючого, то ці заперечення заносяться до журналу судового засідання і питання вирішується всім складом суду.
Головуючий вживає всіх необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку. Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватись від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду цивільної справи оголошується перерва.

Особи, які беруть участь у справі, передають документи та інші матеріали головуючому через судового розпорядника.

2. Судове засідання – процесуальна форма розгляду цивільних справ. Підготовча частина судового засідання.

Судове засідання складається з таких частин

1) підготовча;

2) розгляд справи по суті

3) судові дебати

4) ухвалення та проголошення рішення суду

Підготовча частина – це система процесуальних дій, спрямованих на те, щоб з’ясувати чи є можливість розглянути справу по суті в даному судовому засіданні. Вони виконуються в такій послідовності:

1. У призначений час розгляду справи головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.

2. Після цього секретар судового засідання доповідає судові: хто з викликаних осіб у справі з’явився, чи вручені повістки тим, хто не з’явився, причини неявки, якщо вони відомі.

3. Суд встановлює особи тих, хто з’явився, а також перевіряє повноваження їх представників

4. Якщо у справі бере участь перекладач, головуючий роз’яснює йому його процесуальні права і обов’язки , попереджає про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого перекладу і приводить його до присяги.

5. Свідки, які з’явились на судовий розгляд, видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення.

6. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання і роз’яснює особам, які беруть участь у справі їх право заявляти відводи.

7. У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі.

8. Після вирішення питань щодо відводів, якщо відвід не було заявлено, головуючий роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі їх процесуальні права та обов’язки, про що зазначається в журналі судового засідання.

9. Особи, які беруть участь у справі можуть подавати заяви чи заявити клопотання.

10. Вирішення питання про можливість розгляду справи в разі неявки в судове засідання будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

11. У разі постановлення ухвали про продовження судового розгляду головуючий роз’яснює експертові його права та обов’язки, попереджає про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку і приводить експерта до присяги.

12. Головуючий роз’яснює спеціалістові його процесуальні права та обов’язки.

3. Склад суду і порядок відводу судді та інших учасників процесу.

Відповідно до ст..18 ЦПК України цивільні справи в судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.

У випадках встановлених ЦПК України, цивільні справи в судах першої інстанції розглядаються колегією складі одного судді і двох народних засідателів, а саме:

- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою

- усиновлення

- надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку

- обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу

Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, а у судах касаційної інстанції колегією у складі не менше трьох суддів. Цивільні справи у Верховному Суді розглядаються колегіально.

Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначенні суддів або колегії суддів для розгляду конкретної справи внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків встановлених законом.

Положення суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин характеризує те, що він повинен бути безстороннім та об’єктивним. Процесуальною гарантією цього є можливість відводу суддів.

Суддя не може брати участь у справі і підлягає відводу, якщо

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач , представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи;

3) він є членом сім’ї або близьким родичем сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

5) Було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений ч.3 ст.11-1 ЦПК України ( порядок автоматизованої системи документообігу суду)

Крім, того до складу суду не можуть входити особи, які є членами cім’ї або близькими родичами між собою (ст..20 ЦПК України).

Якщо суддя брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, він не може брати участь у розгляді цієї справи в судах апеляційної і касаційної інстанції, у перегляді справи Верховним Судом України, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження по справі.

Питання про відвід розглядається судом, який розглядає справу.

У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вовна бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть учать у справі.

У випадку заявлення відводу кільком суддям або всьому складу суду заява про це вирішується простою більшістю голосів.

Наслідком задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, є розгляд справи в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч.3ст.11-1 ЦПК України. У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів або всьому складу суд, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається у тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому ч.3ст 11-1 ЦПК України.

Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності сп

4. Розгляд справи по суті. Судові дебати. Ухвалення та проголошення рішення суду.

Розгляд справи по суті – судом встановлюються всі обставини , досліджуються всі докази, якими вони підтверджуються. Порядок вчинення процесуальних дій на цьому етапі такий:

1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог і про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання.
2. Після доповіді з’ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутись для вирішення спору до третейського суду.
3. У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає позицію останнього щодо заявлених позовних вимог, викладену у письмових поясненнях. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з’ясовує у якій саме частині позов визнається.
4. Суд заслуховує пояснення позивача і третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача і третьої особи на його стороні. Якщо у справі бере участь третя особа із самостійними вимогами, то вона дає пояснення після сторін і третіх осіб на їх стороні.
5. Після цього суд встановлює порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
6. Під час дослідження доказів суд може скористатись усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями спеціаліста.
7. Потім суд переходить до допиту свідків. Кожний свідок допитується окремо. Свідки, які ще не дали показань не можуть перебувати в залі судового засідання.

Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз’яснює йому його процесуальні права і обов’язки і з’ясовує чи не відмовляється свідок від давання показань.

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання і приводить свідка до присяги.

Допит свідка розпочинається з пропозиції головуючого у формі вільної розповіді повідомити суду все, що йому відомо у справі, після чого першою ставить запитання особа, за заявою якої викликано свідка. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідання.

Свідок даючи пояснення може користуватись записами в тих випадках, якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам’яті.

Допит малолітніх свідків і неповнолітніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків.

1. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а необхідних випадках свідкам, експертам.
2. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ним іншим способом, а також пред’являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а необхідних випадках свідкам, експертам. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводиться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально встановленому для цього з відображенням в журналі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів.
3. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні. Суд може запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку, яке заноситься до журналу судового засідання і підписується експертом.
4. Після з’ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення. Вислухавши додаткові пояснення і вирішити заявлені при цьому клопотання суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин і переходить до судових дебатів.

Судові дебати – це промови позивача, відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Дебати розпочинаються виступом позивача, його представника, третьої особи на стороні позивача, потім відповідача, його представника і третьої особи на стороні відповідача. Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору бере участь у дебатах після сторін і їх представників. Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи або повторюється. З дозволу суду промовці можуть обмінюватись репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві.

Під час судових дебатів не можна подавати нові докази, заяву про залишення позову без розгляду, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог.

Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з’ясування нових обставин, що мають значення для справи або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з’ясування обставин у справі.

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для ухваленнярішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

Відкладення розгляду справи – це перенесення її розгляду на інший точно визначений день.

Суд відкладає розгляд справи в межах строків визначених ст..157 ЦПК України у разі:

1.неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки;

2. першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними;

3.першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

4.якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

5.неможливості розгляду справи у зв’язку з необхідністю замінити відведеного суддю або залучення до справи інших осіб.

6.у разі неявки в судове засідання експерта, спеціаліста, перекладача.

Якщо розгляд справи відкладено, в новому судовому засіданні вона розглядається

спочатку.

Перерва у розгляді справи – це тимчасове припинення її судового розгляду у зв’язку із неможливістю вчинення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні

ТЕМА: УСКЛАДНЕННЯ У ПРОЦЕСІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

1.Зупинення провадження по справі

2.Закриття провадження по справі

3.Залишення заяви без розгляду.

1.Зупинення провадження по справі

При настанні певних об’єктивних обставин, точно визначених нормами цивільного процесуального права, припиняється тимчасово, на невизначний строк, здійснення процесуальних дій щодо розгляду справи. Настання одних обставин породжує обов’язок суду зупинити провадження у справі, настання інших – право зупинити провадження.

Обов’язкове зупинення провадження у справі настає з підстав, передбачених ст. 201 ЦПК України.

1) смерті або оголошення фізичної особи, яка була стороною у справі, померлою, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі.

3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

4) неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного судочинства.

5) призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи.

6) звернення з судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

7) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення

Факультативне (необов’язкове) зупинення провадження у справі можливе з інших підстав, передбачених ст. 202 ЦПК України. Суд може на заяву сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у таких випадках:

1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання.

2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

3) розшуку відповідача у разі неможливості розгляду справи за його відсутності.

4) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні.

5) призначення судом експертизи.

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів

2. Закриття провадження по справі.

Розвиток процесу розгляду справи не може продовжуватися і бути доведеним до ухвалення рішення за наявності обставин, точно встановлених законом, тобто провадження у справі закінчується без ухвалення судом рішення.

Вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі визначений ст. 205 ЦПК України і свідчить проте, що процес виник або неправомірно за відсутності у заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути проваджений з інших причин, у тому числі волевиявлення сторін щодо розпорядження своїми правилами, які викликають зазначені правові наслідки.

Стаття 205 ЦПК України про закриття провадження у справі адресована судом і має обов’язковий для нього характер за наявності зазначених у ній обставин.

Провадження у справі закривається, якщо:

1) справа не підлягає розглядові у порядку цивільного судочинства.

2) є такі, що набирали законної сили рішення суду або ухвалу суду про закриття провадження у справі у зв’язку відмовою позивача від позову або укладення мирної угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

4) сторони уклали мирову угоду і вона прийнята судом;

5) є рішення третейського суду, прийняте у межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

6) після смерті фізичної особи, яка була однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі.

У разі закриття провадження по справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

3. Залишення заяви без розгляду.

Залишення заяви без розгляду пов’язане з обставинами, які виключають розгляд справи у суді до їх усунення.

Провадження у справі у суді закінчуються без ухвалення рішення за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Підстави для залишення заяви без розгляду визначені ст. 207 ЦПК України. Заява залишається без розгляду, якщо:

1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності ;

2) заява подана від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи.

3) належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав знаходиться на розгляді в іншому суді.

5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суду;

7) особа, в інтересах якої у встановленому законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання встановлених вимог, не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Залишення заяви без розгляду за підставами, передбаченими ч.1 ст. 207 ЦПК України, виключає можливість розгляду судом даної справи у даному судовому засіданні, але після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа має право повторно звернутися до суду із заявою у загальному порядку.(ч.2 ст. 207 ЦПК України).

ТЕМА: ФІКСУВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1.Заочний розгляд цивільної справи.

2.Фіксування цивільного процесу.

1.Заочний розгляд цивільної справи.

Під заочним розглядом справи слід розуміти спрощене провадження у справі, під час якого суд ухвалює рішення на підставі наявних доказів за згодою позивача і за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутності або повідомлення про причини неявки або причини неявки визнані судом неповажними.

Умовами проведення заочного розгляду справи є:

1) неявка відповідача

2) належне його повідомлення

3) неподання заяви про розгляд справи у його відсутності

4) відсутність поважних причин неявки

5) згода позивача на заочне провадження

6) У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Заочний розгляд справи проводиться за загальними правилами з винятками, визначеними ЦПК України. Спрощена процедура заочного розгляду справи не впливає на форму та зміст заочного рішення, Воно повинно відповідати тим самим вимогам, що і рішення прийняте в загальному порядку. Особливістю заочного рішення є те, що в ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідачам, які не з’явились в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням про вручення копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення відповідач або його представник можуть подати до суду, що ухвалив таке рішення, заяву про його перегляд.

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана в письмовій формі та підписана особою, яка її подає. У заяві необхідно зазначити:

1) найменування суду, який ухвалив рішення

2) ім’я, (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання ( місцезнаходження)

3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, докази про це

4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача

5) клопотання про перегляд заочного рішення

6) перелік доданих до заяви матеріалів

За подання заяви про перегляд заочного рішення судовий збір не сплачується (ст..229 ЦПК України)

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі, й одночасно повідомляє їх про час і місце розгляду справи.

Строк розгляду заяви про перегляд заочного рішення не повинен перевищувати 15 днів з дня їх подання.

У результаті розгляду суд постановляє ухвалу в якій може залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено:

1) відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин

2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Після скасування заочного рішення суд призначає справу до нового розгляду в загальному порядку.

2. Фіксування цивільного процесу.

Фіксування цивільного процесу – це офіційна діяльність суду з послідовного відображення ходу судового розгляду, закріплення процесуальних дій, вчинених учасниками цивільного процесу.

Фіксування цивільного процесу відбувається у трьох взаємопов’язаних формах:

- за допомогою технічних засобів

- шляхом ведення журналу судового засідання

- складання протоколів про окремі процесуальні дії

Фіксування цивільного процесу технічними засобами – це технічний запис судового засідання за допомогою апаратно-програмних засобів і приладів, що полягає у створенні його звукового запису на відповідному носії ( магнітному диску, диску лазерних систем зчитування).

Під час судового розгляду справи обов’язково повинно відбуватися повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду . У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Технічне фіксування судового процесу починається з моменту відкриття судового засідання.

Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання є додатком до журналу судового засідання і приєднується до матеріалів справи.

Одночасно з проведенням фіксування судового засідання технічними засобами секретар судового засідання веде журнал судового засідання.

Журнал судового засідання - це основний процесуальний документ, в якому відображаються всі процесуальні дії учасників судового засідання.

Відповідно до ст..198 ЦПК України в ньому зазначаються:

1) рік, місяць, число і місце судового засідання

2) найменування суду, який розглядає справу, прізвища та ініціали судді, секретаря судового засідання

3) справа, яка розглядається, імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

4) порядковий номер вчинення процесуальної дії

5) назва процесуальної дії

6) час вчинення процесуальної дії

7) інші відомості

Журнал судового засідання підписується секретарем судового засідання невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.

Сторони мають право знайомитись із записами в журналі судового засідання і вносити свої зауваження на протязі трьох днів з дня проголошення рішення суду.

Головуючий розглядає такі зауваження на потязі трьох днів з дня їх подання, про що постановляє ухвалу, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням оформляється протокол. При його складанні можуть використовуватися технічні засоби.

Протокол – це процесуальний документ, в якому відображається порядок вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням.

Відповідно до ст..200 ЦПК України протокол має містити:

1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії

2) час початку вчинення процесуальної дії

3) найменування суду, який розглядає справу. Прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання

4) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

5) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків

6) відомості про роз’яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов’язки

7) усі розпорядження головуючого та постановлені ним ухвали

8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

9) основний зміст пояснень сторін , третіх осіб, їхніх представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також показання свідків, усне роз’яснення експертами своїх висновків, консультації спеціаліста

10) докази, а в разі якщо докази не додаються до справи – номер, дату та зміст письмових доказів, опис доказів

11) час закінчення вчинення процесуальної дії

12) інші відомості

Протокол про вчинення процесуальної дії підписується всіма особами, які беруть участь у справі. Протокол має бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії і приєднаний до справи. До нього додаються усі складені або звірені під час даної процесуальної дії плани, креслення, копії документів, а також зроблені фотознімки, відеозаписи.

ТЕМА: СУДОВІ РІШЕННЯ

1.Поняття і види постанов суду першої інстанції.

2.Суть і значення судового рішення. Вимоги, яким повинно відповідати рішення суду.

3.Зміст судового рішення. Усунення недоліків рішення судом, який його постановив.

4. Негайне виконання рішення суду, надання відстрочки і розстрочки.

5. Набрання рішення суду чинності.

6. Ухвалу суду першої інстанції. Їх види. Окрема ухвала суду її зміст, та значення.

1.Поняття і види постанов суду першої інстанції.

Провадження по розгляду і вирішення цивільних справ в суді першої інстанції завершується ухваленням рішення або постановленням ухвали. Рішення судів є процесуальною формою вираження діяльності щодо застосування права і мають узагальнюючу назву – судові постанови.

Постанови суду, якими вирішуються лише окремі питання, заявлені перед судом особами, які беруть участь у справі, у заявах і клопотаннях, що виникли самостійно в процесі порушення, розвитку і припинення судочинства у справі називаються ухвалами.

Судові рішення – акти правосуддя у справі, які ґрунтуються на встановлених у судовому засіданні фактах і застосуванні норм матеріального і процесуального права. Залежно від способу захисту права і правових наслідків, які вони викликають, судові рішення ( як і позови) поділяються на види: про присудження , про визнання, конститутивні.

В теорії цивільного процесу рішення розрізняють:

1) завершальне 2) додаткове 3) заочне 4) часткове (окреме) 5) проміжне 6) умовне

2. Суть і значення судового рішення. Вимоги, яким повинно відповідати рішення суду.

Суть судового рішення в тому, що воно є основним і найважливішим актом правосуддя, ухваленим і передбаченому законом порядку ім’ям України і спрямованим на захист гарантованих Конституцією України прав, свобод та законних інтересів громадян та організацій, державних, суспільних інтересів, зміцнення законності і правопорядку, на запобігання правопорушенням.

Норми гл.7 розділу 3 ЦПК України визначають, що рішення суду має бути законне і обґрунтоване, ухвалене у передбаченому порядку, викладене за встановленим змістом і проголошене публічно.
Законність рішення визначає його прав осудність. Це якісний стан рішення, що характеризується правильним застосуванням судом при розгляді і вирішення справи норм матеріального і процесуального права. Законним є рішення, який суд виконав вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Вимоги законності рішення суду забезпечуються також правильним застосуванням норм цивільного процесуального права – додержання передбаченого ними цивільного процесуального порядку, процесуальної форми, точним здійсненням прав і обов’язків суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин.

Обґрунтованість судового рішення – це його правильність з фактичного боку. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування всіх обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими ними доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вичерпним є рішення, які містять відповідь суду на всі передані на його розгляд правові питання.

Безумовність полягає у тому, що висновки, зроблені і в рішенні суду, не повинні включати умови, які б поставили його виконання в залежність від їх настання. Суд не може покласти на відповідача обов’язок виконати певні дії за умови виконання зустрічних дій з боку позивача або настання певних подій.

3. Зміст судового рішення. Усунення недоліків рішення, судом, яки його постановив.

Рішення суду має викладатися письмово, за змістом відповідати вимогам ст..215 ЦПК України і складатися із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині зазначаються: час і місце ухвалення рішення, найменування суду, що ухвалив рішення, прізвища та ініціали судді, прізвища та ініціали секретаря судового засідання, найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі, предмет позовних вимог.

Описова частина повинна містити узагальнений виклад позиції відповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, інші докази, досліджені судом.

У мотивувальній частині зазначаються: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти, чи були порушені, невизнані або ос порені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, і якщо були, то ким; назва статті, її частина , абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

У резолютивній частині зазначаються: висновки суду про задоволення позову або відмову у задоволенні позову повністю, частково; висновки суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не має права сам його змінити або скасувати. Проте, деякі недоліки рішення можуть бути у точно передбачених законом випадках усунені судом, який ухвалив рішення, одним із трьох способів:

1) виправлення описки або арифметичної помилки

2) постановлення додаткового рішення

3) роз’яснення рішення

Виправлення описок і арифметичних помилок у судовому рішенні (ст. 219 ЦПК України). Опискою називається зроблена судом механічна помилка у визначенні об’єкта присудженого, сторони, строку виконання рішення тощо. Помилкою – неправильність у діях і висновках. Це – допущена внаслідок неправильності арифметичних розрахунків неточність у рішенні суду при визначенні суми, яка підлягає стягненню. Тому наявність арифметичних помилок ґрунтується на цифрових даних, що були предметом вимог сторін та дослідження суду.

Суд може з власної ініціативи чи за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні розглядається протягом десяти днів з дня її надходження.

Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Додаткове рішення суду. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалили додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої – не будь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадкових, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати;

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Роз’яснення судового рішення (ст. 221 ЦПК України) настає тоді, коли його зміст викладено нечітко, його положення незрозумілі, внаслідок чого реалізація такого рішення викликає труднощі чи стає неможливою.

Право вимагати роз’яснення рішення мають особи, які брали участь у справі, і державний виконавець.

Право роз’яснення рішення належить лише суду, який його ухвалив у колегіальному складі чи одноособово.

Право вимагати роз’яснення рішення – стокове. Подача заяви допускається, якщо рішення не виконане або ще не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.

4.Негайне виконання судового рішення означає, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення у судових засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Негайне виконання рішень буває обов’язкове і факультативне. Стаття 367 ЦПК України зобов’язує суд допустити негайне виконання рішення у справах:

• стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;
• про присудження працівникові заробітної плати, але не більше як за один місяць;
• про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи, у межах суми стягнення за один місяць; про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
• про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
• про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичних чи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні аліментів, заробітної плати і відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Ухвалюючи рішення, суд може визначити порядок його виконання, надавши відстрочку або розстрочку виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає у рішенні. (ст. 217 ЦПК України).

Відстрочка виконання полягає у перенесенні судом строків реалізації рішення у бік їх збільшення на точно визначений строк. Розстрочка виконання – допустимість стягнення присудженого у відповідних частинах протягом точно визначеного судом строку.

5.Набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявити в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті З цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що вливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміну розміру, строків платежів або звільнення від них.

Правовими наслідками набирання законної сили рішенням суду є:

1. здійсненність рішення суду, яка забезпечується наявністю правових механізмів:

- добровільного виконання рішення суду;

- примусового виконання рішення суду;

- обов’язками інших осіб сприяти виконанню рішення суду;

- обов’язком компетентних державних органів здійснити реєстрацію правового становища особи та її майна, встановленого рішенням суду.

6. Ухвали суду першої інстанції.

Ухвалами вирішується питання, пов’язані з рухом провадження у справі в суді першої інстанції, різні клопотання і заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, про зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду.

Для виявлення специфіки ухвал у юридичній літературі наводиться їх класифікація за різними підставами.

Залежно від вирішення вимоги, спрямованої на розвиток провадження у справі, вони поділяються на такі види:

а) ухвали, спрямовані на відкриття провадження у справі.

б) ухвали, які забезпечують розвиток процесу у справі.(напр.. призначення експертизи, відкладення розгляду справи)

в) ухвали, які перешкоджають виникненню цивільного процесу у справі (перетинальні) або подальшому його розвитку (заключні).

Перетинальні – ухвали про відмову у прийняті заяви (ст. 122 ЦПК України), зупинення провадження у справі (ст. 201-204 ЦПК України); залишення заяви без руху.

г) ухвали по застосуванню санкції за цивільні процесуальні правопорушення – заходів процесуального примусу.

Залежно від суб’єктів, які постановили ухвалу, їх поділяють на одноособові і колегіальні – все залежить від того, у якому складі розглядається справа.

За процесуальною формою втілення ухвали поділяються самостійні і журнальні.

Суд постановляє у нарадчій кімнаті самостійні ухвали, які втілюються у письмову форму окремого процесуального документа, підписуються всім складом суду і приєднується до справи (закриття провадження у справі – ст.209 ЦПК України).

Журнальні ухвали з окремих нескладних питань суд постановляє, не виходячи до нарадчої кімнати. Вони заносяться до журналу судового засідання (про порядок допиту свідків, експертів і дослідження інших доказів – ст. 177, ч. 5 ст. 209 ЦПК України).

За змістом ухвала, постановлена як окремий документ, повинна містити: час і місце постановлення; найменування та склад суду, прізвище секретаря судового засідання;назву осіб, які беруть участь у справі, і предмета спору; суть питання, що розв’язується; мотиви, з яких суд дійшов висновків і закон, яким він керується, постановляючи ухвалу; висновок суду; порядок і строк оскарження ухвали (ч. 1 ст. 210 ЦПК України).

Ухвала, яка постановляється судом не у нарадчій кімнаті, за змістом повинна містити: суть питання, яке розв’язується; мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким він керувався, постановляючи ухвалу, висновок суду (ч.2 ст. 210 ЦПК України).

ТЕМА: НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

1. Поняття судового наказу і умови, необхідні для його видачі

2. Зміст заяви про видачу судового наказу.

3. Порядок видачі судового наказу та його зміст.

4. Законна сила судового наказу і його скасування.

1. Поняття судового наказу і умови, необхідні для його видачі

Наказне провадження - це спрощена документарна процедура захисту майнових прав та інтересів кредитора, вимоги якого до боржника щодо стягнення грошових коштів або витребування майна ґрунтуються на безспірних документах, що здійснюється за відсутності спору шляхом видачі судового наказу.

Наказне провадження, на відміну від інших видів цивільного судочинства, є документальним, а не усним, оскільки всі дії у ньому вчинюються виключно в письмовій формі.

Крім того, слід мати на увазі, що у наказному провадженні не допускається застосування такого засобу доказування, як показання свідків, а також не призначається судова експертиза. Пояснення і доводи з приводу заявлених вимог викладаються заявником у заяві про видачу судового наказу, а у разі наявності у боржника заперечень щодо цих вимог вони викладаються в заяві про скасування судового наказу.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст..96 ЦПК України.

Судовий наказ може бути видано, у разі, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;

5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності.

2. Зміст заяви про видачу судового наказу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутись особа, якій належить право вимоги, а також органи і особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Заява про видачу судового наказу подається в суд у письмовій формі.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, в який подається заява;

2) ім’я (найменування) заявника та боржника, а також ім’я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

4) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником або його представником і подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

До заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

За подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір в розмірі 50% ставки, що визначається з оспорюваної суми в разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження.

У разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Суддя повертає заяву про видачу судового наказу, у разі якщо:

1) заявник у встановлений строк не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу;

2) до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу;

3) заяву подано недієздатною особою;

4) заяву від імені заявника подано особою, яка немає повноважень на ведення справи;

5) справа не підсудна цьому суду;

Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену ст..96 ЦПК України;

2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;

3) є таке, що наб