Договір лізингу

1. Поняття договору лізингу

Договір лізингу є видом договору оренди (власне і сама назва до­говору в перекладі з англійської (lease) означає оренду), і до нього застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуван­ням особливостей, встановлених відповідними статтями ЦК Украї­ни та законом.

Основні відмінності, за якими відмежовують договір лізингу від ін­ших видів орендних договорів, більшість науковців вбачає в можливій наявності третьої сторони договору — постачальника майна, що нада­ється в"лізинг, та специфічному характері предмета договору, яким можуть бути лише основні фонди виробничого призначення.

Згідно з ЦК України (ст. 806) договір лізингу — це договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується пере­дати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (поста­чальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специ­фікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановле­ну плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначе­на індивідуальними ознаками, віднесена законодавством до основ­них фондів. При цьому земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом, не можуть бути предметом

І договору лізингу (ст. 807 ЦК України). Зокрема, такими речами є об'єкти оренди державного майна, визначені в ст. 4 Закону Украї­ни «Про оренду державного майна», крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств. Майно, що є в держав­ній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, який здійснює управління цим майном у порядку, встано­вленому Кабінетом Міністрів України.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізин­гу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового по­шкодження несе сторона, яка прострочила (ст. 809 ЦК України).

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізинго­одержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність пе­ред лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його достав­ки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) пред­мета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником) (ст. 808

ЦК України).

У ЦК України зазначено, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. З огляду на важливість відносин, що регулюються договором лізингу, було прийнято спеціальний Закон України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. № 723/97—ВР, із змінами і доповненнями від 14 січня 1999 p., який детально регулює правовід­носини лізингу.

Так, відповідно до цього Закону лізингом є підприємницька дія­льність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за доручен­ням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізинго­вих платежів.