Індивидуальні особливості взаємодії структур мозку, що реалізують функції емоцій як основу темпераментів
Структури мозку, що реалізують підкріплювальну, перемикаючу, компенсаторну й комунікативну функції емоцій
Вплив емоцій на поводження визначається відношенням до емоційного стану, причому підлеглі принципу максимізації позитивних емоцій і мінімізації негативних. Цей принцип реалізується під впливом мотиваційно-емоційних структур гіпоталамуса на інформаційні (когнітивні) і організуючий рух відділи нової кори.
Інтенсивність емоційної напруги безвідносно до його знака пов'язують із активністю тім'яно-скроневих відділів правої півкулі. Що стосується знака емоцій (позитивного або негативного), то, на думку Дейвидсон він залежить від співвідношення активності лівої фронтальної кори (ЛФК) і правої фронтальної кори (ПФК). При подачі суб'єктові неусвідомлюваних (невербальних) стимулів права півкуля більш відчутна до емоційно негативного. Винятково велика комунікативна функція емоцій — породження й сприйняття вираження емоцій у міміці, голосі, фізичних характеристиках мови. Емоційний стан суб'єкта переважно відбивається на міміці лівої половини особи, що свідчить про переважну активність правої півкулі. Права півкуля (його центральна скронева область) переважає й при сприйнятті емоційної міміки.
Говорячи про роль мозкових макроструктур в індивідуальних (типологічних) особливостях поводження, мається на увазі емоційна сфера, тобто темперамент, не стосуючись таких індивідуальних рис, як особистість і характер. Саме з емоційністю, регульованою мигдалиною, гіпоталамусом і іншими частинами лімбічної системи, зв'язує темперамент К.Клонингер. Під характером він розуміє індивідуальні особливості цілей і цінностей, формованих гіппокампом і неокортексом. Особистість - це індивідуально неповторна композиція й внутрішня ієрархія основних (вітальних, соціальних і ідеальних) потреб людини, включаючи їхній різновид збереження й розвитку, «для себе» і «для інших».
4.Вплив емоцій на діяльність і об'єктивні методи контролю емоційного стану людини
При виникненні емоційної напруги обсяг вегетативних змін (частішання серцебиттів, підйом кров'яного тиску, викид у кров'яне русло гормонів тощо), як правило, перевищує реальні потреби організму. Процес природного добору закріпив доцільність цієї надлишкової мобілізації енергетичних ресурсів. Виникнення емоційної напруги супроводжується переходом до інших, чим у спокійному стані, формам поводження, принципам оцінки зовнішніх сигналів і реагування на них. Фізіологічно суть цього переходу можна визначити як повернення від тонко спеціалізованих умовних реакцій до реагування за принципом домінанти А.А. Ухтомського.
ЛІТЕРАТУРА:
1.Проблемы дифференциальной психофизиологии. Под ред. Небылицина А.О. – М.: Просвещение, 1969.
2.Психология и психофизиология индивидуальных различий. Сборник статей. – М.: Педагогика, 1977.
3.Проблемы генетической психофизиологии. Сборник статей. - М.: Наука, 1978.
4.Дерлбан В.С. Психология личности и высшая нервная деятельность (психофизиологические очерки) – М.: Наука, 1980.
5.Хессет Дж. Введение в психофизиологию М, 1981.
6.Рутман Эмма Вызванные потенциалы в психофизиологии и психофизиология – М.: Наука, 1979.
ЛЕКЦІЯ № 6
Тема: Психофізіологія свідомості й несвідомого
Ціль: Вивчити основні концепції свідомості, структури мозку, відповідальні за реалізацію свідомості; виявити індикатори усвідомлюваного й неусвідомлюваного сприйняття, функціональну асиметрію півкуль.
План:
1. Основні концепції свідомості.
2. Індикатори усвідомлюваного й неусвідомлюваного сприйняття.
3. Функціональна асиметрія півкуль і несвідоме.