Центральні апарати керування рухами

Проприоцепція

Загальні відомості про нервово-м’язову систему

Стосовно людини об’єктом керування є опорно-руховий апарат. Своєрідність скелетно-м’язової системи полягає в тім, що вона складається з великої кількості ланок, рухливо з’єднаних у суглобах. Суглоби можуть дозволяти ланкам повертатися щодо однієї, двох або трьох осей, тобто володіти однією, двома або трьомаступенями свободи. Кістякові м’язи являють собою дуже своєрідні двигуни, які перетворять хімічну енергію безпосередньо в механічну роботу й теплоту. Як же нервова система управляє м’язом? Один руховий нейрон(мотонейрон) іннервує не весь м’яз, а лише невелику частину складових її волокон. Мотонейрон і група, яка іннервує м’язові волокна утворюють руховуодиницю (РО).

Для успішної реалізації рухів необхідно, щоб керуючими цими рухами центри в будь-який момент часу мали інформацію про положення ланок тіла в просторі й про те, як протікає рух. У той же час руху є потужним засобом одержання інформації про навколишній світ.

Особливе значення для керування рухами мають сигнали двох типів м'язових рецепторів - м'язових веретен і сухожильних рецепторів Гольджи. У кожному м'язі людини можна зустріти групи більш тонких і коротких, чим інші, м'язових волокон, укладених у сполучно-тканинну капсулу довжиною в кілька міліметрів і товщиною в кілька десятків мікронів. Через свою форму ці утворення одержали назву «м'язові веретена», а ув'язнені в капсулу м'язові волокна називаються «інтрафузальними»

У керуванні рухами беруть участь практично всі відділи ЦНС - від спинного мозку до кори великих півкуль. Нервові механізми стовбура мозку істотно збагачують руховий репертуар, забезпечуючи правильну установку тіла в просторі за рахунок шийних і лабіринтових рефлексів (Р. Магнус) і нормального розподілу м'язового тонусу. Важлива роль у координації рухів належить мозочку

У людини рухові функції досягли найвищої складності у зв'язку з переходом до прямостояння й прямоходіння, що ускладнило завдання підтримки рівноваги, спеціалізацією передніх кінцівок для здійснення трудових і інших особливо тонких рухів, використанням рухового апарата для комунікації (мова, письмо). У керування рухами людини включені вищі форми діяльності мозку, пов'язані зі свідомістю, що дало підставу називати відповідні рухи «довільними».