ЖИВІ ОРГАНІЗМИ ЯК ОСОБЛИВЕ СЕРЕДОВИЩЕ ПЕРЕБУВАННЯ

Згадаєте! Що таке симбіоз?

Організми як особливе середовище перебування по своїх властивостях докорінно відрізняється від інших середовищ. Так, на організми, що живуть на поверхні інших, фактори навколишнього середовища впливають безпосередньо, а на організми, що живуть усередині хазяїна, ці фактори діють тільки опосередковано. У ролі хазяїв можуть виступати будь-які організми - від бактерій до квіткових рослин, ссавців тварин і людини.

Симбіоз. Всі форми співіснування різних видів організмів називають симбіозом (від греч. цим - разом і биос -життя). Симбіоз може ґрунтуватися на харчових взаємозв'язках (коли організм хазяїна, залишки його їжі або продукти життєдіяльності служать їжею симбіонту) або просторових (симбіонт поселяється усередині або на поверхні організму хазяїна або ж організми різних видів спільно використають певні місцеперебування: нори, раковини й ін.).

Симбіоз може бути обов'язковим, коли існування обох організмів або одного з них неможливо без іншого (напр., гриби, що входять до складу лишайників; стрічкові хробаки -паразити кишечнику хребетних тварин). При необов'язковому симбіозі організми можуть існувати як разом, так і окремо друг від друга (напр., актинії й раки-пустельники). Залежно від характеру взаємозв'язків організмів розрізняють різні типи симбіозу: паразитизм, комменсализм і мутуалізм.

Паразитизм - такий тип взаємозв'язків між організмами різних видів, коли один з них (паразит) більш-менш тривалий час використає іншого (хазяїна) як джерело харчування й середовище перебування, частково або повністю покладаючи на нього регуляцію своїх взаємин із зовнішнім середовищем. Паразитизм зустрічається серед різних груп організмів (мал. 92): бактерій, грибів (сажкові, борошнисто-росяні, ріжки), тварин (найпростіші, плоскі й круглі хробаки, членистоногие) і навіть рослин (повилика, заразиха). Всі віруси - внутрішньоклітинні паразити.

Паразитизм - приклад антагоністичних взаємин між організмами: хазяїн за допомогою імунних і інших захисних реакцій прагне позбутися від паразита, а ті, у свою чергу, - їх послабити або ж повністю нейтралізувати. У не-

яких випадках паразити впливають на імунну систему хазяїна таким чином, що вона не розрізняє їх як чужорідні об'єкти (антигени) і не виробляє у відповідь антитіла.

Протягом спільної еволюції паразит і хазяїн пристосовуються друг до друга, а гострота їхніх антагоністичних взаємозв'язків згладжується. Це пояснюється тим, що передчасна загибель хазяїна може викликати й загибель паразита. Тому паразити, у яких зв'язку з організмом хазяїна виникли історично недавно або ж невластиві йому (напр., вірус імунодефіциту людини), як правило, приносять більше шкоди, чим ті, які пройшли з організмом хазяїна тривалу спільну еволюцію (напр., бичачий ціп'як і людина).

Розрізняють паразитів, що живуть на поверхні організму хазяїна - эктопаразиты (воші, пір'яні кліщі й т.д.), і всередині нього - эндопаразиты, (сосальщики, стрічкові хробаки, личинки шлункових ґедзів і ін.).

Існування в такім специфічному середовищі, як організм хазяїна, спричиняється формування в паразитів особливих адаптації. Оскільки фактори зовнішнього середовища впливають на паразитів, як правило, через організм хазяїна, у них спостерігається спрощення або повна редукція певних органів або систем органів (травних, нервової, органів почуттів). У той же час у паразитів, як правило, добре розвинені органи прикріплення (присоски, гаки й т.д.) і полова система (напр., у члениках деяких видів стрічкових хробаків заставляється від 2 до 14 наборів чоловічих і жіночих полових органів). Для більшості паразитів характерна значна плідність («закон великої кількості яєць»), наприклад, самка людської аскариди відкладає до 240 000 яєць за добу, а бичачий ціп'як протягом всього життя (до 18 років) - понад 10 млрд. Це пояснюється загибеллю великої кількості паразитів до завершення циклу розвитку.

Для багатьох паразитів характерні складні життєві цикли, що супроводжуються зміною поколінь, хазяїв і середовищ перебування, що забезпечує їхнє поширення. Якщо життєвий цикл паразита супроводжується зміною хазяїв різних видів, то організм, у якому він розмножується статевим шляхом, називають остаточним хазяїном (напр., людина - для бичачого ціп'яка), а той, у якому відбуваються безстатеве розмноження, партеногенез або тільки певні фази розвитку, називають проміжним (напр., корова - для бичачого ціп'яка). Є й резервуарні хазяї - організми, у яких паразити не розвиваються й не розмножуються, а переживають несприятливі умови. Резервуарні хазяї забезпечують і поширення паразитів.

Паразити, проникаючи в різні органи й тканини організму хазяїна, забезпечені значними запасами їжі. Багато

види паразитів внутрішніх органів живуть в умовах недоліку або відсутності вільного кисню, у результаті чого в них переважають процеси бескислородного розщеплення запасних живильних речовин (в основному глікогену).

Паразити відіграють певну роль у співтовариствах організмів. Одні з них, що приносять невелика шкода місцевим видам, можуть викликати важкі захворювання особин видів, не характерних для даних співтовариств. Наприклад, паразитування три-паносом у крові антилоп проходить без видимих змін, але потрапляючи в організм людини, вони викликають смертельно небезпечну сонну хворобу. Таким чином, види паразитів як би захищають экосистемы від проникнення не характерних для них видів. Інші види паразитів, шкідливі для видів даної экосистемы, регулюють їхня чисельність, запобігаючи надмірному зростанню щільності популяцій хазяїна (напр., чумна паличка в поселеннях бабаків, байбаків і ін. гризунів).

Комменсализм (від лат. кому - разом і менса - стіл, трапеза) -тип взаємин між організмами різних видів, при якому один з них (комменсал) використає організм, житло, залишки їжі або продукти життєдіяльності іншого (хазяїна), не наносячи йому помітної шкоди. Однак і користі комменсал організму хазяїна не приносить. Прикладом комменсализма служить поселення невеликого краба - пинниксы в мантійній порожнині двостулкового молюска - гребінця, де він харчується залишками їжі хазяїна.

Комменсализм може здійснюватися у формі квартирантп-сгпва або нахлебничестпва. У першому випадку комменсал використає для поселення організм хазяїна або частина його житла, у другому - залишки їжі хазяїна або продукти його життєдіяльності. Прикладом квартирантства служать орхідеї, що поселяються на стовбурах дерев (мал. 93), а нахлебничества - інфузорії, що живуть у шлунку жуйних тварин і що харчуються сим-биотическими бактеріями. Один зі средиземноморских крабів - меллия - постійно тримає в клішнях двох актиній (мал. 93), споживаючи частину їжі, що вони піймали.

У рідких випадках комменсал може завдати шкоди хазяїнові. Так, гаттерия (плазуна, що нагадує ящірку), що живе в гніздах буревісників на островах Нової Зеландії, харчується різними безхребетними тваринами, але іноді може поїдати їхні яйця й пташенят.

Мутуалізм (від лат. мутуус - взаємний) - такий тип співіснування різних видів, при якому вони одержують взаємну вигоду. Часто види, що перебувають у мутуалистических взаєминах, не можуть існувати друг без друга. Наприклад, деякі одноклітинні жгутиконосцы постійно живуть у кишечнику комах (тарганів, термітів і ін.) (мал. 94). Там вони знаходять їжу й захист від несприятливих умов навколишнього середовища. У свою чергу, жгутиконосцы вырабаты-