Методична карта теоретичного заняття .

План лекції .

1. Вміння надавати невідкладну допомогу — безумовна потреба медичного працівника незалежно від його спеціалізації. Значний обсяг цієї інформації потребує вміння виділити найбільш важливі її положення, які пропонуються для володіння середнім медичним персоналом.

2. Найчастішим із екстрених станів, небезпечних для пацієнта та оточуючих, що потребують невідкладної медичної допомоги є гостре психомоторне збудження. Види психомоторного збудження: галюцинаторно-маячне, делірійне, маніакальне, меланхолічний вибух, кататонічне, гебефренічне збудження, епілептичне збудження, афект, патологічний афект.

3. Високий ризик суїциду або гомоциду. Високий ризик спрямованого на себе насилля, самоушкоджень, травмування. Невідкладна допомога при конвульсивних нападах. Відмова (або неможливість) вживати їжу. Відмова від приймання ліків. Надання допомоги при колапсі на фоні парантерального введення нейролептиків.

4. Запобігання небезпечним діям хворих під час галюцинацій, маячних ідей, тривожних станів, переживання страху. Порушення формули сну.

5. Надання допомоги при болю різної етіології: спазмах гладенької мускулатури, серцево-судинних розладах, черевному болю, посттравматичних станах, болю в шийному, грудному, попереково-крижовому відділах хребта.

6. Патологічна реакція горя. Істеричні напади.

7. Прогноз. Експертиза. Реабілітація. Роль медичної сестри у їх проведенні.

 

 

Тема :„Невідкладна долікарська допомога. Профілактика екстремальних і кризових станів у психіатрії. Прогноз. Експертиза. Принципи реабілітації психічно хвори „

Спеціальність :5.12010102 „Сестринська справа „

кількість годин 2.

Місце проведення - аудиторія .

1. Актуальність теми : Цей курс підготовки медичних сестер передбачає оволодіння основами клінічного мислення, засвоєння вміння оцінювати стан пацієнта, досконале оволодіння технікою медсестринських маніпуляцій, складати план медсестринського догляду за пацієнтом, оцінювати його результати, орієнтуватися в патології нервової системи, вибрати правильну тактику при наданні невідкладної долікарської допомоги в психіатрії та наркології, проводити профілактичні заходи, пропагувати здоровий спосіб життя.

2.Навчальні цілі заняття :

 

а)ознайомитися з :основними понятями:

- принципи лікування пацієнтів психіатричного та наркологічного профілю;

- основні аспекти спостереження та догляду за пацієнтами з психічною патологією на ранніх стадіях їх розвитку;

- основи надання долікарської медичної допомоги при гострих і хронічних психічних порушеннях, первинної і вторинної профілактики рецидивів;

б) знати :

Високий ризик суїциду або гомоциду. Високий ризик спрямованого на себе насилля, самоушкоджень, травмування. Невідкладна допомога при конвульсивних нападах. Відмова (або неможливість) вживати їжу. Відмова від приймання ліків. Надання допомоги при колапсі на фоні парантерального введення нейролептиків.

в) вміти:

застосовувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта, враховуючи його потреби;

здійснювати медсестринський процес у психіатрії та наркології;

документувати всі етапи медсестринського процесу;

володіти навичками спілкування з пацієнтами;

вести спостереження за пацієнтом та оцінювати його результати;

 

3. Виховна ціль : Медичні сестри психіатричних закладів мають значний потенціал для суттєвого поліпшення якості догляду та спостереження за пацієнтами, професійного і компетентного виконання багатьох медичних завдань при наданні спеціалізованої допомоги пацієнтам з психічними розладами.

4.Міждисциплінарні зв’язки :

Дисципліни Знати Вміти
1.Попередні дисципліни. Анатомія і фізіологія людини М/с в неврології . Анатомію , фізіологію нервової системи Невропатологію застосовувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта, враховуючи його потреби; здійснювати медсестринський процес у психіатрії та наркології; документувати всі етапи медсестринського процесу; володіти навичками спілкування з пацієнтами;  
2.Наступні дисципліни . Терапія . Хірургія . Гінекологія . Педіатрія . 1.Поняття про психіатрію як медичну науку. Основні етапи розвитку психіатрії. Заслуги вітчизняних вчених. ВНД — це вчення про процеси гальмування, збудження та аналізаторно-рефлекторні функції кори головного мозку. 2.Поняття про аналізатори, їх види та будова. Загальні відомості щодо етіології, патогенезу та класифікації психічних хвороб. 3.Характеристика психозів, граничних психічних хвороб, затримка (дезонтогенез) психічного розвитку. 4.Поняття про непсихотичні та психотичні порушення психічної діяльності. Первинна і вторинна профілактика психічних захворювань. 5.Роль нервової системи в життєдіяльності організму. Основи медичної психології, етики та деонтології.   володіти навичками спілкування з пацієнтами; здійснювати медсестринський процес у психіатрії та наркології;  
3.Внутрішньопридметна інтеграція . З усіма наступними темами . Роль нервової системи в життєдіяльності організму. Основи медичної психології, етики та деонтології.   застосовувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта, враховуючи його потреби;  

 

5. План та організаційна структура заняття :

 

№ Основні етапи заняття Методи контролю Рівні засвоєння Матеріали методичного засвоєння Розподіл часу
  Підготовчий етап        
Організаційна частина Перевірка присутніх, форми .       2 хв.
    Визначення навчальної цілі .а)ознайомитися з :основними понятями: - принципи лікування пацієнтів психіатричного та наркологічного профілю; - основні аспекти спостереження та догляду за пацієнтами з психічною патологією на ранніх стадіях їх розвитку; - основи надання долікарської медичної допомоги при гострих і хронічних психічних порушеннях, первинної і вторинної профілактики рецидивів;   б) знати :Високий ризик суїциду або гомоциду. Високий ризик спрямованого на себе насилля, самоушкоджень, травмування. Невідкладна допомога при конвульсивних нападах. Відмова (або неможливість) вживати їжу. Відмова від приймання ліків. Надання допомоги при колапсі на фоні парантерального введення нейролептиків. в) вміти : застосовувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта, враховуючи його потреби; здійснювати медсестринський процес у психіатрії та наркології; документувати всі етапи медсестринського процесу; володіти навичками спілкування з пацієнтами; вести спостереження за пацієнтом та оцінювати його результати;           5 хв.    
  Основний етап       146 хв.
  1.Вміння надавати невідкладну допомогу — безумовна потреба медичного працівника незалежно від його спеціалізації. Значний обсяг цієї інформації потребує вміння виділити найбільш важливі її положення, які пропонуються для володіння середнім медичним персоналом. 2.Найчастішим із екстрених станів, небезпечних для пацієнта та оточуючих, що потребують невідкладної медичної допомоги є гостре психомоторне збудження. Види психомоторного збудження: галюцинаторно-маячне, делірійне, маніакальне, меланхолічний вибух, кататонічне, гебефренічне збудження, епілептичне збудження, афект, патологічний афект. 3.Високий ризик суїциду або гомоциду. Високий ризик спрямованого на себе насилля, самоушкоджень, травмування. Невідкладна допомога при конвульсивних нападах. Відмова (або неможливість) вживати їжу. Відмова від приймання ліків. Надання допомоги при колапсі на фоні парантерального введення нейролептиків. 4.Запобігання небезпечним діям хворих під час галюцинацій, маячних ідей, тривожних станів, переживання страху. Порушення формули сну. 5.Надання допомоги при болю різної етіології: спазмах гладенької мускулатури, серцево-судинних розладах, черевному болю, посттравматичних станах, болю в шийному, грудному, попереково-крижовому відділах хребта. 6.Патологічна реакція горя. Істеричні напади. 7.Прогноз. Експертиза. Реабілітація. Роль медичної сестри у їх проведенні.         (a-II)     (a-II)   (a-II)     (a-II)   (a-II)   (a-II)     Таблиці .   Планшети .   Рентгенологічні знімки   Анатомічні атласи .   Алгоритми обстеження Карта пацієнта   Діагностичні карти постурального дисбалансу   Мультимедійні атласи та фільми .      
  Заключний етап        
    1.Резюме лекції         5 хв.
    2.Підведення підсумків заняття та відповіді на питання           5 хв.
  3.Завдання для самопідготовки     Перелік літератури і завдання (окремо додається) .          
  4.Матеріали для самостійного вивчення Окремо додається .        

 

Викладач ______________В.Ф.Гайдамака

 

 

Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людьми, які жили 20-30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витривалості. І, незважаючи на все це, людина за минулий період пройшла шлях від першої кам’яної сокири до польоту в космос.

Усе це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці. Розвиток психіки – це результат еволюції нервової системи: під впливом навколишнього середовища ускладнюється нервова система.

þПсихіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

 

þ Психічні процеси – це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам’ять і мислення, емоції, воля тощо).

 

þ Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

 

þ Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.

¢ Дослідами встановлено, що в 70% нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причини, як показує досвід, залежать від безлічі різноманітних факторів і комбінацій.

Причинами можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань й досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Усім живим істотам притаманна перша сигнальна система – реакція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему, таку як реакція на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє. Саме ці рівні розвитку нервової системи і визначають типи поведінки людини. Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка.

þ Інстинктивна поведінка – це дії, вчинки, які успадковуються видом “Homo sapiens”. На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов’язані із самозбереженням, продовженням роду тощо.

 

þ Поведінка за навичками – це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок, людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без неї (спроби і помилки).

 

þ Свідома поведінка – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.

Розрізняють свідомість окремої людини і її самосвідомість. Результат першої – це знання конкретної людини про світ, а другої – знання людини про саму себе, свої реальні та потенційні можливості. Індивідуальна свідомість спрямовується як на зовнішній, так і на внутрішній світ. Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості.

Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.