Поняття, значення і види процесуальних строків

План

Цивільні процесуальні строки

1. Поняття, значення і види процесуальних строків.

2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків.

Ключові слова: цивільні процесуальні строки, види строків, обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків.

Мета лекції: сформулювати поняття процесуальних строків, навести їх процесуальне значення та визначити класифікацію процесуальних строків, охарактеризувати порядок обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків.

Встановлений ЦПК процесуальний порядок цивільного судочинства забезпечує не тільки правильний, а й своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. При цьому обов'язковим є додержання норм цивільного процесуального права, забезпечен­ня гарантій у здійсненні особами, які беруть участь у справі, інши­ми учасниками процесу суб'єктивних процесуальних прав і вико­нання покладених на них цивільних процесуальних обов'язків. Своєчасному розгляду справи покликані сприяти процесу­альні строки.

Цивільні процесуальні строки — це встановлені ЦПК України проміжки часу для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві.

Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони за­безпечують стабільність і визначеність цивільних процесуальних правовідносин, цивільного провадження у справі; забезпечують суб'єктам правовідносин можливість належно підготуватися і виконати певні процесуальні дії; є процесуальними засобами впливу на поведінку несумлінних учасників процесу, на виконання ними процесуальних обов'язків засобами реалізації принципу раціональної процесуальної форми. Отже, цивільні процесуальні строки поряд з іншими цивільними процесуаль­ними засобами покликані забезпечити гарантованість, реальність і оперативність судового захисту суб'єктивних прав заінтересо­ваних осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави.

Цивільні процесуальні строки можуть бути класифіковані за різними підставами на види:

1) за способом визначенняподіляються на нормативні (встановлені законом) і призначені судом (суддею).

Встановлені законом процесуальні строки за чіткістю визначення є абсолютно визначеними, відносно визначеними.

Це строк не більше як до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції). Для вчинення окремих дій ЦПК не встановлені процесуальні строки.

Призначені судом процесуальні строки можуть бути:

1) визначені колегіальним складом суду і суддею одноособово різної тривалості залежно від складності і місця виконуваних процесуальних дій;

2) за суб'єктами вчинення процесуальних дій процесуальні строки поділяються на встановлені: суду (судді); особам, які беруть участь у справі; іншим учасникам процесу;

3) за тривалістю процесуальні строки в ЦПК визначені від менше одного дня до більше трьох років.

Процесуальний строк менше одного дня передбачено: для вирішення судом (суддею) заяви про забезпечення позову; для виконання ухвали про забезпечення позову; для звернення до виконання рішення суду про стягнення аліментів, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом тощо; для набрання рішенням і ухвалою суду апеляційної і касаційної інстанції законної сили, рішень судів першої інстанції в деяких категоріях справ.

ЦПК України закріплено розгляд справ судом негайно та невідкладно.

Негайний розгляд справ передбачає розгляд та вирішення судом справи відразу після її прийняття. Так, зокрема, негайно повинні бути розглянуті справи про поміщення особи до протитуберкульозного диспансеру (ст. 281 ЦПК України), проникнення в житлові приміщення та звернення стягнення на грошові кошти (ст.ст. 376, 377 ЦПК).

Невідкладно повинні бути розглянуті судом, наприклад, заява про забезпечення доказів розглядається судом тільки за участю заявника (ст. 135 ч.4 ЦПК України).

ЦПК України виділяє строки тривалістю:

- триденний процесуальний строк;

- п'ятиденний процесуальний строк;

- семиденний процесуальний строк;

- десятиденний процесуальний строк;

- п'ятнадцятиденний процесуальний строк;

- двадцятиденний процесуальний строк;

- місячний процесуальний строк;

- двомісячний процесуальний строк;

- тримісячний процесуальний строк;

- однорічний процесуальний строк;

- трирічний процесуальний строк.

В ЦПК України закріплено положення про вста­новлення судом строків з врахуванням принципу розумності (ст. 157 ЦПК України). Принцип розумності слід розуміти, як встановлення розумного терміну для вчинення процесуальних дій. Цей строк не повинен перевищувати нормативно визначеного строку. Призначення розумного строку повинно здійснюватися з врахуванням затрат праці на розгляд справи, складності вчинення процесуальних дій, умов і можливості їх виконання. Суд повинен визначати строки в залежності від конкретних обставин справи, враховуючи час, необхідний і достатній для вчинення про­цесуальних дій, в тому числі строки доставки поштових пові­домлень та інших способів отримання інформації.

Однак при цьому не можна створювати умови для зво­лікання та затягування процесу, враховуючи, що перебіг процесуальних строків, які призначає суд, не відображається на строках визначених законом.

Призначені судом процесуальні строки можуть бути різними. Вони залежать від характеру, конкретних обставин справи та змісту виконуваних процесуальних дій.

Визначення тривалості процесуальних строків ЦПК у деяких випадках покладає на осіб, які покликані виконувати конкретні процесуальні дії.

Докази подаються сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, тому вони і визначають строки виконання цих процесуальних дій. Процесуальні строки вступу в справу визначають треті особи, оскільки такий вступ можливий починаючи з порушення в суді цивільної справи до постановлення судового рішення.

З аналізу статей ЦПК витікає висновок, що процесуальні строки, які визначаються в нормах цивільного процесуального права вказівкою на подію, склада­ються з суми окремих процесуальних строків, встановлених для виконання конкретних процесуальних дій.

2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків

Процесуальні строки визначаються:

а. точною кален­дарною датою (наприклад, дата і час судового засідання);

б. подією, яка повинна невідворотно наступити. В цих випадках процесуальна дія повинна бути вчинена в точно визначений час;

в. періодом часу (роками, місяцями, днями). В цьому випадку дія може бути вчинена в будь-який день строку, але не пізніше останнього дня.

Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони законом чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесуального права конкретну про­цесуальну дію. Так, речові докази повертаються особам, від яких були одержані, після набрання рішенням суду законної сили, треті особи можуть вступити справу до постановленнясудового рішення.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку, а строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Але якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Процесуальні строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Але з цього правила зроблені винятки. Так, касаційні скарги і подання на рішення і ухвали судів першої інстанції можуть бути подані протягом одного року після оголошення рішення. Але нормативне регулювання цього питання не уніфіковане. Зокрема, заява про постановлення додаткового рішення може бути подана протягом десяти днів з дня постановлення рішення; на додаткове рішення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня його постановлення; скаргу на неправильності в списках виборців суд повинен розглянути не пізніше трьох днів, включаючи і день надходження скарги, якщо вона подана не пізніше дванадцятої години дня. Коли закінчення строку припадає на неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий День. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, починається наступного дня після її настання.

Закінчується строк в останній день о 24 годині, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий день закінчується раніше, то строк закінчується в момент закінчення робочого дня. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні Для суду документи чи грошові суми здано на пошту і ці дії підтверджені поштовою квитанцією, штемпелем на конверті.

Із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку на заяву сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі.Але з за­кінченням процесуального строку не втрачається обов'язок особи по виконанню конкретних процесуальних дій. Наприклад, фізичні і юридичні особи, які не можуть подати письмовий доказ, що його вимагає суд (суддя), повинні повідомити про це суд, зазначивши причину. Б разі неповідомлення у встановлений для подачі строк письмового доказу суд (суддя) може накласти на винних громадян і посадових осіб штраф. Накладення штрафу, а, отже, — і пропущення строку не звільняє таких осіб від обов'язку подати письмовий доказ, що вимагається судом. Пропущенняпроцесуального строку не звільняє зобов'язану особу від виконання такої процесуальної дії, як надання речового доказу. Невиконання в десятиденний строк ухвали суду по збиранню доказів (наприклад, допитати свідка за місцем його проживання) не звільняє суд за місцем проведення певних процесуальних дій від виконання такої ухвали. Неви­конання в місячний строк окремої ухвали особою, до якої вона спрямована, і сплата нею штрафу за це правопорушення, не звільняє її від обов'язку виконання окремої ухвали.

Зупинення процесуальних строківнастає у зв'язку із зупиненням провадження у справі. Отже, підстави для зупинення процесуальних строків ті ж самі, що і для зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі оформлюється ухвалою суду, але зупинення процес­уального строку починається не з дня ухвалення такої ухвали, а з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується. Таким чином, час, на який було зупинено провадження в справі чи виконання судового рішення, не входить до процесуального строку.

Продовженняпроцесуальнихстроків можливе в тому разі, коли у призначені судом строки виконати певні процесуальні дії неможливо, оскільки виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації. Наприклад, суддя запропонував позивачеві додати до позовної заяви копію матеріально-правового договору, який підтверджує наявність між сторона­ми спірних правовідносин, визначивши строк для її подачі. Але позивач раптово захворів і у визначений строк документ не подав, в зв'язку з чим він може подати заяву, щоб суд продовжив строк на його подачу.

Видом продовження процесуальних строків є допущена судом відстрочка виконання рішення. Суд, постановляючи рішення, яким на відповідача покладається виконання певних дій і коли зазначені дії можуть бути виконані тільки останнім, встановлює в рішенні строк, протягом якого рішення повинно бути виконане, а також може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання.

Продовження процесуальних строків можливе на заяву сторони або іншої особи, яка бере участь у справі, а також інших осіб, які зобов'язуються судом виконати певні дії у встановлений ним процесуальний строк (подати письмові або речові докази, інформацію про наявність майна боржника тощо).

Поновлення процесуальних строківдопускається тільки тих, які встановлені законом в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними. Якщо строк був про­пущений з поважних причин суб'єктом касаційного оскар­ження, то на його заяву цей строк може бути судом понов­лений. Строки, встановлені законом, не можуть продовжуватися.

Право на порушення питання перед судом про поновлення процесуальних строків мають сторони й інші особи, які беруть участь у справі, які пропустили процесуальний строк, встановлений законом для вчинення конкретної процесуальної дії. Для реалізації цього права вони подають письмову заяву за підсудністю — до того суду, в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до якого слід було подати документ. Одночасно із заявою про поновлення строку належить провести ту дію або подати той документ, щодо якого порушено питання (подати касаційну скаргу та ін.). Заява розглядається в судовому засіданні, на яке вик­ликаються сторони, і повідомляються інші особи, які беруть участь у справі, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню судом заяви про поновлення процесуального строку. Відповідь суду на заяву про поновлення процесу­ального строку дається в ухвалі, якою цей строк або понов­люється або в його поновленні відмовляється. Висновки суду про це мають бути аргументованими з посиланням на досліджені в судовому засіданні докази. На ухвалу судді (суду) про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу, внесено апеляційне подання прокурором. Ухвала, якою поновлюється процесуальний строк, не підлягає оскарженню.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття цивільні процесуальні строки?

2. Проаналізуйте класифікацію процесуальних строків за способом визначення.

3. Назвіть види строків у цивільному процесі.

4. Як визначаються процесуальні строки?

5. В яких випадках процесуальний строк не вважається пропущеним?

6. Назвіть підстави для продовження процесуальних строків.

7. Охарактеризуйте поновлення процесуальних строків.

8. Визначте основні правила обчислення строків у цивільному процесуальному праві.

Використані і рекомендовані нормативно-правові акти та література:

1. Конституція України від 28.09.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 30. – ст. 141.

2. Цивільно процесуальний кодекс України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2010

3. Постанова Пленуму ВСУ №9 від 21.12.1990р. “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції”/Збірник постанов Пленуму ВСУ.Ч.1.1963-1995.- К.,1995.

4. Банчук О. Розумний строк розгляду справ у у суді: Європейські стандарти та українські реалії.// Адвокат.-2005.- №11- с. 7-10

5. Бачун О. Розгляд судами справ за скаргами громадян: судова практика.// Право України.-2001.-№45-с. 44-48

6. Домбругова А. Судовий розгляд цивільних справ.// Юридичний вісник України.-2004.-18-24 груд.-с.13

7. Домбругова А. Судовий розгляд цивільних справ.// Юридичний вісник України.-2004.-25-31 грудня.- №52.-с.14

8. Лисак В. Судочинство і гласність чи права людини.// Віче.- 2006.-№7-8-с.43-45

9. Луспеник Д.Д. Розгляд судом заяв про фальшивість доказів відповідно до нов. ЦПКУ.// Вісник ВРУ.- 2004.-№12.-с.33-37

10. Фурса С., Фурса Є. Щербак С.Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. –К.:КНТ, 2009 - 816с.

11. Фурса С.Я. Цивільний процес України. Академічний курс. К.:2009-848с.

Схвалено на засіданні кафедри права Протокол № __ від __ _____ 201_р.

Розробник лекції А. В. Солонар

Завідувач кафедри М. М. Бурбика