Система суб’єктів адміністративно-деліктного провадження

План

Суб'єкти адміністративно-деліктного процесу

Поняття мікропроцесорного комплекту

Мікропроцесорні комплекти ВІС являють собою сукупність програмно й апаратно спільних ВІС, необхідну для побудови мікропроцесорного пристрою (МПП). МПК містять програмуюємі ВІС, що реалізують окремі функціональні вузли процесорної системи. Вони орієнтовані на побудову процесорних систем зі структурою й системою команд, орієнтованих під клас розв'язуваних завдань, завдяки чому досягається висока продуктивність мікропроцесорної системи. Віс ЗП призначені для реалізації ЗП мікропроцесорних систем і діляться на ВІС ОЗП і ВІС ПЗП. Тому що мікропроцесорні комплекти є базою для побудови мікропроцесорної системи, то є актуальною задача їхнього аналізу й вивчення. До основних характеристик віднесемо:

- число рівнівживлення;

- тактову частоту;

- розрядність шини адреси;

- розрядність шини даних;

- розрядність шини керування;

- можливість двунаправленої передачі;

- можливість перемикання в Z-стан;

- технологію виготовлення.

У нашій країні у мікропроцесорний комплект серії К580 увійшли такі мікросхеми:

· КР580ВМ80А - однокристальний 8-розрядний мікропроцесор;

· КР580ВВ51А - програмований послідовний інтерфейс;

· КР580ВІ53 - програмований таймер;

· КР580ВВ55А - програмований паралельний інтерфейс;

· КР580ВТ57 - контролер прямого доступу до пам'яті;

· КР580ВН59 - контролер переривань;

· КР580ВВ79 - інтерфейс клавіатури і дисплея;

· КР580ВГ75 - контролер ЕПТ;

· КР580ВК91А - інтерфейс МП - канал загального користування;

· КР580ГФ24 - генератор тактових сигналів і деякі інші схеми, призначені в основному для узгодження роботи окремих частин мікропроцесорної системи.

БІС даного мікропроцесорного комплекту внаслідок хороших архітектурних рішень, широкої номенклатури та сумісності до цих пір можна зустріти в деяких цифрових пристроях, що не вимагають високої швидкодії і розрядності, а ідеї, закладені в таких схемах, як контролер переривань і контролер прямого доступу до пам'яті, використовуються в сучасних наборах системної логіки - чіпсетах.

1. Система суб’єктів адміністративно-деліктного провадження

2 Компетентні органи і особи, наділені правом на владні дії (акти), що впливають на рух і долю справи

3 Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення

4 Державтоінспекція МВС – спеціальний суб’єкт адміністративно-деліктного процесу

Провадження у справах про адміністративні проступки склада­ються з дій низки органів та осіб, які беруть участь у ньому. Це, наприклад, дії органів і посадових осіб, які уповноважені державою вживати передбачені законом заходи з виявлення і запобігання проступків, засто­сування та виконання стягнень; дії учасників провадження, які захищають свої інтереси; учасників, які залучаються до провадження при виникненні потреби у спеціальних знаннях тощо.

У главі 21 КУпАП законодавець визначив осіб, які беруть участь у проваджені в справі про адміністративний проступок і регламентував їх процесуальні повноваження. Такими особами за статтями 268, 269, 270, 271, 272, 273 і 274 КУпАП є: а) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності; б) потерпілий; в) законні представники; г) захисник; д) свідок; е) експерт; є) перекладач.

У цьому переліку привертає увагу дві обставини: по-перше, відсутність представників органів адміністративно-деліктної юрисдикції (їх перелік і компетенція зафіксовані у інших главах КУпАП); по-друге, відсутність інших осіб, яким законодавство дозволяє брати участь у процесі (такою особою, наприклад, є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, якому надано право бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина).

З врахуванням вищенаведеного, всіх суб’єктів адміністративно-деліктного провадження можна поділити на кілька груп:

1. Компетентні органи й особи, наділені правом на владні дії (акти), що впливають на рух і долю справи. До них належать суб’єкти уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення; розглядати справи про адміністративні правопорушення; суб’єкти, які впливають на рух і долю справи, але розглядати справи не уповноважені (прокурор і уповноважена ним особа); які реалізують заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

2. Суб’єкти, що мають особистий інтерес у справі (на відміну від суб’єктів першої групи, ніхто з представників цієї групи не має владних повноважень). До таких суб’єктів належать: а) особа, яка притя­гується до відповідальності; б) потерпілий; в) законні представники. Законними представниками є представників як особи, що притя­гується до відповідальності, так і потерпілого. Це батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники. До цієї категорії необхідно віднести також захисників (адвокати та інші фахівці у галузі права).

3. Суб’єкти, що сприяють установленню об’єктивної істини шляхом надання компетентним органам (посадовим особам) відомої їм інформації щодо обставин правопорушення. Такими суб’єктами є свідки.

4. Суб’єкти, які мають спеціальні знання і залучаються для дослідження та їх використання фактичних даних, що фігурують у справі. Такими суб’єктами є експерти і перекладачі.

5. Суб’єкти, що засвідчують важливі для встановлення об’єктивної істини факти, дії, обставини. Такими суб’єктами є поняті.

6. Суб’єкти, що сприяють виконанню постанови по справі. До таких суб’єктів належать формування громадськості, трудові колективи, адміністрація за місцем роботи, на­вчання або проживання правопорушників. Вони співпрацюють з органами публічної влади, допомагаючи їм у виконанні функцій щодо протидії адміністративним деліктам. У ряді ви­падків такі учасники провадження мають бути поінформовані про заходи адміністративного впливу, вжиті до винних.