Циклічність економічного розвитку

План

Анотація

Тема 10. Економічна динаміка

Основні засади теорії економічного зростання. Два способи збільшення обсягів виробництва. Сутність економічного зростання та його показники. Економічне зростання та економічний розвиток. Екстенсивне та інтенсивне зростання економіки. Основні положення кейнсіанської теорії економічного зростання. Основні положення неокласичної теорії економічного зростання. Сутність теорій ендогенного зростання.

Модель Солоу. Основні передумови моделі Солоу. Вплив нагромадження капіталу на капіталоозброєність. Умови формування стійкої капіталоозброєністі. Вплив приросту населення на капіталоозброєність. Граничні інвестиції. Вплив технічного прогресу на капіталоозброєність через зростання ефективності праці. Технічний прогрес як нескінченний фактор економічного зростання. Золоте правило нагромадження капіталу.

Джерела економічного зростання. Внесок факторів виробництва в економічне зростання. Рівняння, що описує внесок капіталу і праці у приріст продукту. Внесок технічного прогресу в приріст продукту. Рівняння, що описує економічного зростання з урахуванням усіх факторів. Залишок Солоу.

Економічні цикли. Сутність та Структура економічного циклу. Характеристика фаз економічного циклу. Два напрями теорій економічного циклу. Теорії економічного циклу. Модель мультиплікатора-акселератора.

1. Циклічність економічного розвитку.

2. Сутність і фактори економічного зростання.

3. Неокласична модель економічного зростання Р. Солоу.

Питання для самостійного ознайомлення:

1. Теорії циклічного розвитку: класифікація та характеристика.

2. Економічне зростання в моделі Харода–Домара.

3. Характер і динаміка зростання економіки України.

Функціонування ринкової економіки, як і будь-якої економічної системи, не є рівномірним і безперервним. Економічне зростання час від часу чергується з процесами застою та спаду обсягів виробництва, тобто зниженням усієї економічної (ділової) активності. Такі періодичні коливання свідчать про циклічний характер економічного розвитку.

Циклічність - це об'єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого.

Економічний цикл – періодичне зростання та падіння ділової активності, що виявляються у невідповідності сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Причинами циклічності можуть бути технічні нововведення (НТР), які впливають на інвестиції та споживчі витрати, а відповідно - на виробництво, зайнятість і рівень цін; політичні й випадкові події (наприклад, війни, "перебудова" у СРСР та перехідний період у нових незалежних державах); зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси); нестача національних інвестицій; зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

Циклічність характеризується:

1) самовідтворенням;

2) безперервністю (останні фази попереднього циклу є початком наступного);

3) хвилеподібним характером динаміки макроекономічних показників.

За своїм змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору тривалості виділяють кілька типів економічних циклів: короткі (2-3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40 - 60 років).

В економічній теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної.

Економічний цикл (у класичному трактуванні) включає: такі фази: спад, кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить своє: остаточне відображення у новій кризі.

Прояви економічних циклів можна виявити за рядом ознак - показників економічної активності, основними з яких є:

- рівень завантаженості виробничих потужностей;

- сукупні обсяги виробництва;

- загальний рівень цін;

- зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів;

- прибутки та курси акцій найбільших корпорацій;

- динаміка попиту на товари тривалого користування;

- інвестиції у нове будівництво тощо.

Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.

Спад — це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. У фазі спаду домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва та згортанням закупівель і збільшенням запасів. Тому реальний ВВП починає зменшуватися. Скорочуються інвестиції у будівництво, машини та устаткування. Спад болісно вражає національну економіку, передусім, галузі промисловості, які виробляють капітальні блага та споживчі товари тривалого користування, інша справа - продукти харчування, взуття, одяг та інші споживчі товари щоденного вжитку. їх закупівлю не можна відкласти надовго. Щоправда, у фазі спаду обсяг закупівель навіть цих продуктів зменшується.

Криза - це різке порушення існуючої рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Відбувається скорочення попиту на товари, а також виникає надлишок їх пропозиції. Труднощі зі збутом призводять до скорочення виробництва і зростання безробіття. Зниження платоспроможності населення ще більше ускладнює збут. Усі економічні показники погіршуються. Відбувається падіння рівнів заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Курси цінних паперів знижуються, настає хвиля банкрутств і масового закриття підприємств. Криза завершується з початком депресії.

Депресія - це фаза циклу, яка виявляється у застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте й не зменшується. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи через різке зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним. За умов скороченого виробництва ставка позичкового відсотка зменшується до свого мінімального значення. Проте на цій фазі починає поступово зростати сукупний попит і готуються умови для наступного пожвавлення виробничої та комерційної діяльності.

Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсяіу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції у нову, більш иродуктиву техніку, що пожвавлює: попит - спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Поступово обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня й економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення (зростання) - це така фаза циклу, в якій обсяг виробництва перевищує обсяг в попередньому циклі і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, підвищується зайнятість, активізується попит на капітальні й споживчі блага, зростають доходи та прибутки, збільшуються ціни і відсоткові ставки, зростає комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу. Таким чином, розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке вже закладає основу для наступної нової кризи, котра і завертатиме цикл.

Обґрунтування чотирифазної структури циклу було зроблено К. Марксом. Графічно це подано на рис. 1, де: OA - загальна лінія розвитку виробництва за тривалий період; Q - обсяг виробництва; t - час; ВС - ламана лінія руху фаз циклу.

Рис. 1 – Фази економічного циклу

Органічна цілісність циклу виявляється у тому, що в кожній з його фаз формуються умови для переходу до іншої. При цьому такий перехід здійснюється в основному на засадах ринкових регуляторів, отже, як правило, автоматично.

Особливо рельєфно в структурі функціонування і розвитку економіки проявляються середні цикли (які ще називають промисловими або бізнес-цикли). Вони відрізняються за глибиною спаду економіки та терміном, протягом якого вона повертається у передкризовий стан.

Існують різні точки зору щодо пояснення причин середніх економічних циклів. Серед них на увагу заслуговують такі:

1. Циклічні коливання зумовлені специфікою сфери обігу — незбігом у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина).

2. Головна причина спаду - це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К. Маркс, Ф. Енгельс та інші послідовники). Близько до цієї позиції стояли (ще до К. Маркса) й ті, хто економічний спад пояснював недоспоживанням значної маси людей, яке було викликане недоліками розподілу (Дж. Гобсон, Г. Мальтус).

3. Цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В. Парего. А. Піїу).

4. Цикл - результат технічних нововведень, що вимагає: зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва (Й. Шумпетер).

5. Циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. М. Кейнс).

6. Причиною циклів є невідповідність між грошовим капіталом і пропозицією (І. Фішер).

Незважаючи на відмінність у підходах, практично всі згадані економічні концепції розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин. Це - так звані інтернальні теорії. Ті ж теорії, які пояснюють економічні цикли зовнішніми причинами, наприклад, зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю у сільському господарстві та до загального економічного спаду; війнами та різними політичними потрясіннями; освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили), називаються екстернальними.

Для коротких циклів, на відміну від циклів середньої тривалості, які відтворюють спосіб функціонування основного капіталу, матеріальною основою є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Вони характеризуються особливою інтенсивністю та гостротою і можуть або накладатись на промислові (середні) кризи або відбуватись за їх відсутності.