Проблеми права та держави у творчості М.Грушевського.
Виникнення та діяльність політичних партій в України
Соціалістичні ідеї М.Туган-Барановського.
Політико-правові погляди П.Скоропадського.
Універсали Центральної Ради та Конституція УНР
Конституційні теорії В.Винниченка.
Проблеми права та держави у творчості М.Грушевського.
ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ ПЕРІОДУ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ 4 ГОД
ЛЕКЦІЯ 8.
Кормовая ценность житняка
Житняк
Кормовая ценность
Ломкоколосник используют на зелёный корм, сено, сенаж. Эти корма охотно поедаются животными, имеют высокую питательность. Зелёный корм ломкоколосника в фазу колошения в 1 кг содержит 0,26 корм. ед., питательность сена – 0,5 корм. ед. в 1 кг.
Содержание протеина в ломкоколоснике в фазу выхода в трубку – до 20%, колошения – 18%, цветения – 15% от сухого вещества.
Житняк – ценная кормовая культура для степной засушливой зоны. Выращивается на сено, зелёный корм и сенаж. В засушливых условиях обеспечивает более высокий урожай по сравнению с другими злаковыми травами: кострецом безостым, пыреем, овсяницей. Является перспективным растением для улучшения сенокосов и пастбищ на засолённых почвах. Средняя урожайность сена в степной зоне 1,5-2,0 т/га, в благоприятные по осадкам годы до 5 т/га.
Более распространенными и урожайными сортами житняка являются Карабалыкский 202, Гребенчатый 14, Высокий 9, Славгородский 51, Онгудайский.
Житняк используется на зелёный корм до колошения, хорошо поедается на пастбище всеми животными. После колошения поедается удовлетворительно, а после цветения сильно грубеет и поедается плохо. Используется для создания сеяных сенокосов и пастбищ, а также для заготовки сена. Зелёный корм и сено из житняка сбалансированы по кальцию, магнию. Фосфора меньше зоотехнической нормы. В кормах повышенное содержание калия. Из микроэлементов мало меди, цинка и кобальта.
Значний розвиток в Україні на початку XX ст. одержав соціалістичний напрямок політико-правової думки. Однак на відміну від ортодоксальних марксистів, а в Росії — від ортодоксальних ленінців, багато вітчизняних мислителів мали свої уявлення про державу і право з огляду на «українське питання», проблему відродження української державності, критично сприймали марксистське вчення. До їх числа з повним правом можна віднести таких ведучих діячів Української Центральної Ради, як М. Грушевський, В. Винниченко, М. Туган-Барановський.
Новий період у розвитку державно-правових вчень започаткували М. Грушевський та В. Винниченко, які, синтезувавши досягнення вітчизняної і зарубіжної державно-правової думки, зробили державу і право об'єктами наукового пізнання, розвинули ідею національно-демократичної держави, здійснили спробу практичного її втілення у життя.
На початку XX ст. в умовах посилення революційних настроїв і опозиції царському уряду в Росії розгорнулась дискусія щодо проектів конституційної перебудови імперії. В дискусії взяли участь відомі суспільно-громадські діячі України. Умовно можна визначити два напрямки у розвитку державно-правової думки в Україні цієї доби: народницько-федеративний (М. Грушевський) і самостійно-державницький (М. Міхновський).