Формування екологічних поглядів ХІХ-ХХ ст.

Тема 2: Історія дослідження соціоекології

1. Формування екологічних поглядів ХІХ-ХХ ст.

2. Чиказька школа екології людини

3. Інвайроментальна соціологія та сучасні напрями екологічних досліджень

Зважаючи на те, що соціологія починає розвиватися як спеціальна позитивна наука про суспільство, не дивно, що її основоположник О. Конт шукав аналогій з природничими науками, запозичуючи терміни та положення з біології та фізики, зіставляючи соціальні явища та процеси відповідно до тих, що існують в природі, розглядаючи суспільство як живий організм.

Подібні тенденції характерні й для праць продовжувача позитивістської лінії в соціології еволюціоніста Г. Спенсера, котрий розглядав суспільство як соціальний організм, подібний до біологічної системи, яка розвивається за загальними принципами:

· нарощення маси в організмі – збільшення або зменшення населення у суспільстві;

· ускладнення структури – утворення соціальних груп, інститутів;

· диференціація функцій – відповідність функцій соціальному інститутові;

· посилення взаємозалежності та взаємодії частин – розмежування функцій, сфер впливу, відповідальності;

· ціле існує заради частин – суспільство для блага його членів) [1, 16].

Як самостійна галузь знань, екологія сформувалася у біологічній науці. Основою її були ідеї англійського природодослідника Чарльза Дарвіна (1809— 1882) щодо еволюції живих систем, зокрема, його твердження, що у світі живого триває невпинна боротьба за існування.

Термін «екологія» ввійшов у науковий обіг завдяки старанням видатного німецького біолога та філософа Ернста Генріха. Геккелея у 1866 р. на позначення науки про відношення організмів і навколишнього середовища. Його запозичено з давньогрецької мови (oikos — дім, житло).

Предмет екології поширювався на живі істоти, середовище та їх взаємовідносини. Екологія трактується як наука, що вивчає ставлення живих істот до середовища, взаємовідносини у середовищі, а також вплив середовища на живі істоти, визначає специфічні закони функціонування екологічної сфери.

Важливий етап у розвитку екології настав з обґрунтуванням американським екологом А. Тенслі у 1935 р. поняття «екосистема» на позначення стабільної системи, що складається з живих і неживих елементів, між якими постійно відбувається кругообіг речовин, існують постійні процеси.

Основною ідеєю представників соціального-дарвінізму (Л. Гумплович, В.Самнер) було зведення законів розвитку суспільства до біологічних закономірностей (природний відбір, боротьба за існування, виживання найпристосованіших, вроджена агресивність).

Продовжують акцентувати на біологічних особливостях, а саме расових, як головної причини розвитку суспільства представники расово-антропологічної школи (Ж. А. де Гобіно), а також представники географічного напрямку (Г.Т. Бокль, Ж. Реклю, Т. Маттеуцці), зосереджуючись на фізично-природному середовищі як визначальної умови суспільного розвитку [16].