Емпіризм Мітчелла
Практичне застосування соціально-економічного інституціоналізму Веблена запропонував його учень Веслі Клер Мітчелл (1874-1948), відомий не лише як фахівець з економічних циклів. Він цікавився широким колом проблем економічної поведінки, поєднуючи теоретичні пошуки з тривалою роботою в Національному бюро економічних досліджень США, де він досліджував проблеми капіталоутворення, банківської справи, фінансів. Економічна теорія Мітчелла підкріплюється новим для економічної науки трактуванням природи людини як продукту розвитку суспільства.
Так само, як і Веблен, Мітчелл за основу людської поведінки і прагнення до конкретних кінцевих цілей сприймав інстинкти, які становлять основу аналізу. Причому для всебічного пояснення людської поведінки інстинкти треба пояснювати з позиції розуму і доцільності. Мітчелл наголосив на змінах, оскільки це давало змогу політекономії стати наукою про поведінку людей, яка проявляється в рамках інститутів, що розвиваються. Це привело Мітчелла до поняття інститутів, які забезпечують зразки і норми поведінки, що коріняться у звичних способах дії та мислення. Проте так визначаються лише загальні закономірності поведінки, тому що індивідуум, беручи участь у громадській діяльності, повинен керуватися розумом. Це певною мірою відповідає поняттю волевих актів людини у Коммонса. Думка Веблена про суперечність між бізнесом і виробництвом увійшла як важлива складова до аналізу Мітчеллом розриву між рухом виробництва і рухом цін, дослідження суперечності між прагненням до приватного прибутку і властивою суспільству турботою про всезагальне благо. Якщо Веблен завдав сильного удару ортодоксальній теорії, то Мітчелл довершив його величезним масивом кількісних даних.
Найяскравіше особливості інституціоналізму Мітчелла відображені у праці "Відсталість у мистецтві тратити гроші". В ній він порівнює мистецтво робити гроші та їх витрачати і зауважує, що сучасна грошова цивілізація надає великого значення першому, а мистецтво витрачати гроші явно відстає у своєму розвитку. В основі цього є чинники, які перебувають поза контролем індивіда.
Бачення Мітчеллом економічної теорії було суто інструменталістським. Теорія повинна показати взаємозв'язок і мотивацію між процесами створення і витрачання грошей, між інститутами грошового господарства і поведінкою людей. Метою кількісного аналізу Мітчелла є вимір економічної активності, а не корисності. На його думку, вимір корисності не дає сам по собі жодного точного індексу економічної активності, що робить розрахунок співвідношення насолоди і страждання позбавленим сенсу.
Найчіткіше Мітчелл виклав свої погляди на економічну теорію в "Лекціях про типи економічної теорії", трактуючи теоретичний економічний аналіз як продукт відповідної культури і виклад соціальних поглядів.