Класифікація витрат робочого часу

Робочий час класифікується для встановлення певних пропорцій та абсолютних розмірів часу , які плануються по його складовим елементам.

Час перебування робітника на виробництві складається з часу роботи та перерв. У свою чергу час роботи складається з основного (t_о) , допоміжного (t_д), підготовчо-заключного (t_п.з.) часу, а також часу обслуговування робочого місця (t_обс).

Основним зветься час, на протязі якого досягається безпосередня мета технологічного процесу – відбувається змінювання предмету праці.

Допоміжним зветься час, що витрачається на дії робітника, забезпечуючі виконання основної роботи (час підготовки інструменту, оснащення, завантаження машин, апаратів або камер та інш.). Зараховується тільки той допоміжний час, який не перекривається машинним часом.

Основний та допоміжний час, як правило, повторюється в рівних частках з кожною одиницею виробленої продукції (робіт); в сумі вони складають оперативний час (t_оп).

Час обслуговування робочого місця необхідний для підтримки робочого місця у належному стані. Та частина часу, яка пов’язана із робочою зміною безвідносно до роботи що виконується, зветься часом організаційного обслуговування робочого місця, а частина, яка пов’язана з роботою, що виконується – часом технічного обслуговування робочого місця.

При ручних та машинно-ручних процесах праці час обслуговування робочого місця на організаційній та технічний не поділяється.

Підготовчо-заключний час потрібен робітнику для підготовки себе та засобів виробництва до виконання заданої роботи та її завершення. Його тривалість, на відміну від основного та допоміжного часу, не залежить від кількості оброблюваних виробів. У практиці нормування витрат праці підготовчо-заключний час установлюється, частіш за все, на виконання конкретного завдання (партії виробів).

Час перерв складається з перерв, які залежать від робітника, а також перерв, які пов’язані з неполадками на виробництві.

Час перерв, який залежить від робітника, поділяється на два види: перерви для відпочинку та особистих (природних) потреб (t_відп) і перерв, викликаних порушенням трудової дисципліни (запізненням до початку зміни і після перерви на обід, передчасне залишення роботи перед обідом і наприкінці зміни, а також зволікання робітника від роботи що їм виконується без виробничої необхідності).

Усі втрати робочого часу по організаційним та технічним причинам об’єднуються в одну групу перерв, зв’язаних з негараздами в виробництві.

Усі види витрат робочого часу поділяються на необхідні або ті, що нормуються, та зайві, або ті, що не підлягають нормуванню. В норму часу включаються тільки необхідні його витрати в розмірі, що обумовлений найбільш продуктивним способом виконання даної роботи.

До часу, що підлягає нормуванню, слід відносити: основний, допоміжний, підготовчо-заключний час, а також час на обслуговування робочого місця і перерви для відпочинку та на особисті (природні) потреби робітника.