Листопада 1987р.

Товариші! До висновку про необхідність перебудови нас привели пекучі й невідкладні потреби. Але чим глибше ми вникали в наші проблеми, осягали їх зміст, тим ясніше ставало, що перебудова має і ширший суспільно-політичний та історичний контекст.

Перебудова – не тільки звільнення від застійності та консерватизму попереднього періоду, виправлення допущених помилок, а й подолання історично обмежених рис суспільної організації і методів роботи, які зжили себе. Це надання соціалізмові найсучасніших форм, які відповідають умовам і потребам науково-технічної революції, інтелектуальному прогресові радянського суспільства. Це порівняно тривалий процес революційного оновлення суспільства, який має свою логіку й етапи...

Ми маємо всі підстави подивитися на перебудову як на певний історичний етап у поступальному прогресі нашого суспільства. І відповідаючи на ленінське питання «від чого до чого» ми переходимо, треба сказати цілком ясно: нам необхідно надати соціалізмові нової якості, як кажуть, другого дихання, а для цього здійснити глибоке оновлення всіх сторін життя суспільства – як матеріальної, так і духовної, якнайповніше розкрити гуманістичний характер нашого ладу.

Мета перебудови – теоретично і практично повністю відновити ленінську концепцію соціалізму, в якій незаперечний пріоритет – за людиною праці з її ідеалами, інтересами, за гуманістичними цінностями в економіці, соціальних і політичних відносинах, культурі.

Наша надія на революційне очищення і відродження полягає в тому, щоб розкрити величезні соціальні ресурси соціалізму через активізацію особи, людського фактора. В результаті перебудови соціалізм може і повинен повною мірою реалізувати свої можливості як лад реального гуманізму, що служить людині і підносить її. Це суспільство для людей – для розквіту їх творчої праці, благополуччя, здоров’я, фізичного та духовного розвитку, суспільство, де людина відчуває себе повноправним господарем і на ділі є ним.

Дві ключові проблеми розвитку суспільства визначають долю перебудови. Це демократизація всього суспільного життя і радикальна економічна реформа.

Продовжуючи справу Жовтня, перебудова висунула як найперше завдання – дальше поглиблення і розвиток соціалістичної демократії. Демократизація суспільства – душа перебудови, і від того, як вона піде, залежать і успіх самої перебудови, і, можна без перебільшення сказати, майбутнє соціалізму в цілому. Це найміцніша гарантія перетворень у політиці й економіці, яка виключає будь-який рух назад.

Перетворення, які відбуваються в країні тепер, – мабуть, найбільший після Жовтня крок по шляху розвитку соціалістичного демократизму.

Перебудовуючи нашу економічну й політичну систему, ми зобов’язані створити, по-перше, надійний і гнучкий механізм реального залучення всіх трудящих до вирішення державних і громадських справ. По-друге, на практиці навчити людей жити в умовах демократії, що поглиблюється, розширювати і зміцнювати права людини, ростити сучасну політичну культуру мас. Інакше кажучи – вчити й вчитися демократії...

Товариші! Міцна основа для прискореного просування вперед на всіх напрямах може бути створена лише на базі докорінних змін в економіці. Та й сама перебудова набере повної сили тільки тоді, коли вона глибоко сколихне народне господарство. А це у свою чергу упирається в глибокі перетворення господарського механізму, всієї системи управління економікою.

Мета початої в країні радикальної економічної реформи – в найближчі два-три роки забезпечити перехід від надмірно централізованої, командної системи управління до демократичної, основаної переважно на економічних методах, на оптимальному поєднанні централізму і самоврядування. Вона передбачає різке розширення самостійності об’єднань і підприємств, переведення їх на повний госпрозрахунок і самофінансування, надання трудовим колективам всіх необхідних для цього прав.

Економічна реформа – це вже не тільки плани і наміри і тим більше не абстрактні теоретичні міркування. Вона міцно і глибоко входить у життя. Сьогодні значна кількість об’єднань і підприємств промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства працюють на засадах самофінансування й самоокупності. З початку наступного року на цих умовах працюватимуть підприємства, які випускають 60 процентів промислової продукції. Набере чинності Закон про державне підприємство (об’єднання).

Усе це вже позначається на практиці господарювання. В колективах помітно зростає інтерес до фінансово-економічних результатів роботи. Починають по-справжньому рахувати затрати і результати, економити у великому і малому, знаходити найбільш ефективне розв’язання проблем. Сьогодні ще раз ми повинні твердо сказати – ніяких відступів від прийнятих принципів економічної реформи партія не допустить. Усі намічені перетворення повинні бути й будуть повністю здійснені.

Горбачов М.С. Жовтень і перебудова: революція продовжується. 1917-1987. – К., 1987. – С.30-34.