Усиновлення

ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

1. Усиновлення

2. Опіка та піклування над дітьми

3. Патронат над дітьми

4. Прийомна сім'я

5. Дитячий будинок сімейного типу

Стаття 52 Конституції України покладає на державу вирі­шення питань щодо утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Виходячи з цього СК України називає усиновлення однією із форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування поряд з опікою та піклуванням, патронатом, прийомною сім'єю та дитячим будинком сімейного типу.

В основу організаційно-правового механізму усиновлення в Україні покладено принципи, що відповідають вимогам міжна­родних стандартів у зазначеній сфері, а саме:

- кожна дитина має право на виховання в сім'ї;

- пріоритетним є національне усиновлення;

- міжнародне усиновлення розглядається як альтернатива тільки тоді, коли вичерпані всі можливості щодо передачі дити­ни під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України;

- вирішення всіх процедурних питань щодо усиновлення ди­тини із додержанням чинного законодавства України;

- заборона посередницької комерційної діяльності щодо уси­новлення дітей;

- укладення з іноземними державами договорів про правову допомогу;

- здійснення контролю за умовами утримання та виховання дітей у сім'ях іноземців.

За сімейним законодавством України батьками дитини мо­жуть бути особи, які не мають з нею генетичного зв'язку, тобто право на існування поряд з біологічним отримало і соціальне батьківство та материнство, одним з прикладів якого є усиновлення.

Згідно СК усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, яке здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України (ст. 207 СК).

Усиновлення - це правовий інститут, на підставі норм якого відбувається передача дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування у сім'ю усиновлювача. Це юридичний факт, у результаті якого між усиновлювачем та його родичами, з одного боку, та усиновле­ним - з іншого, виникають такі самі права та обов'язки, як між батьками і дітьми, іншими родичами за походженням.

Перелік дітей, які вважаються такими, що позбавлені бать­ківського піклування, і в зв'язку з цим можуть бути передані на усиновлення, наведено у ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 2 Закону України «Про основи соціального за­хисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Це дитина, один або обидва із батьків якої: померли, невідомі, позбавлені батьківських прав, визнані у судовому порядку недієздатними, безвісно відсутніми чи оголошені померлими; дали згоду на уси­новлення; понад шість місяців не проживають разом із дитиною та без поважних причини не беруть участі в її вихованні та ут­риманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи.

Суб'єктами відносин щодо усиновлення є усиновлювачі та усиновлені. Відповідно до ст. 208 СК усиновленою може бути дитина, тобто особа до досягнення нею повноліття. Якщо дитина, покинута в полого­вому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмо­вилися забрати батьки, інші родичі, то її усиновлення допус­кається лише після досягнення нею двомісячного віку. Так само досягнення двомісячного віку вимагається для усиновлення ди­тини, яка була підкинута чи знайдена (ст. 209 СК). Відповідно до ч. 7 ст. 211 СК України, кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати і сестри, вони не можуть бути роз'єднані при усиновленні. За наявності обставин, що мають істотне значення (наприклад, усиновлюється той із дітей, що має вади фізичного чи психічного розвитку), суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рі­шення про усиновлення будь-кого із них або усиновлення їх різ­ними особами (наприклад, рідних братів і сестер усиновлюють два подружжя, де чоловіки є рідними братами). У таких випадках, якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат і сестра мають право знати про нове місце проживання їхнього усинов­леного брата чи сестри (от. 210 СК).

СК встановив можливість при виняткових обставинах уси­новлення повнолітньої особи (ст. 208), якщо вона не має матері, батька, або була позбавлена їхнього піклування, та ці умови настали до досягнення нею повноліття. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Умови усиновлення.Для того, щоб усиновлення відповідало меті, визначеній за­коном і мало правові наслідки, необхідно дотримуватись певних умов. Судова практика з розгляду питань щодо усиновлення під умовами усиновлення розуміє встановлені сімейним законодавством вимоги, додержання яких є обов'язковим під час здійснення зазначеного юридичного акта [32].

Ними є: 1) вимоги, що пред'являються до осіб, які бажають усинови­ти дитину;

2) отримання згоди на усиновлення від осіб, визначених за­коном;

3) отримання висновку про доцільність усиновлення;

4) судовий порядок розгляду справ про усиновлення.

Оскільки основне призначення усиновлення - забезпечи­ти дитині нормальні умови для розвитку шляхом сімейного виховання, законодавець серйозно підійшов до відбору осіб, які бажають усиновити дитину, встановивши щодо них ряд обов'язкових вимог.

Усиновлювачами (ст. 211 СК) можуть бути дієздатні особи, віком не молод­ше двадцяти одного року за винятком, коли усиновлювач є ро­дичем дитини. Усиновлювач обов'язково повинен бу­ти старшим за дитину, яку він бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцать років, а при усинов­ленні повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

Усиновлювачами можуть бути подружжя. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України: 1) в сім'ї якого виховується дитина; 2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється; 3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами; 4) який є родичем дитини; 5) а також подружжя (ст. 213 СК).

Законом встановлено перелік тих осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Всі ці особи поділяються на пев­ні групи. До першої групи слід віднести осіб, які за станом свого здоров'я не можуть виконувати функції усиновлювачів: особи, які обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; перебувають на обліку чи на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, страждають на хвороби, перелік яких затверджується Міністерством охорони здоров'я України (наприклад, туберкульоз, онкологічні захворювання тощо), за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду. До другої групи відносяться особи, які у минулому припустили серйозні пору­шення у своїх зобов'язаннях з виховання дітей, внаслідок чого були позбавлені батьківських прав, і ці права на момент усиновлення не були поновлені; були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнано недійсним з їх ви­ни. До третьої групи відносяться особи, які з інших об'єктивних причин не можуть бути усиновлювачами, а саме не можуть забезпечити дитині, наприклад, прожитковий мінімум, створити належні умови для проживання і виховання. До четвертої групи слід віднести всіх інших осіб, інтереси яких суперечать інтересам дитини (наприклад, особи, що мають су­димість за навмисне спричинення злочину проти життя чи здо­ров'я фізичної особи тощо), а також усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі, іноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іно­земець є родичем дитини, особи без громадянства; і ті, які перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 212 СК не може бути усиновлювачем.

Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться си­стемою державних органів: відділами та управліннями район­них, районних у містах Києві та Севастополі державних адміні­страцій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, службами у справах не­повнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міні­стрів України. Облік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, службові особи органів опіки та піклування, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язані протягом семи робочих днів подати інформацію про них до відповідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад.

Районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах рад, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження відомостей про них зобов'язані подати відповідну інформацію до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, передають її для централізованого обліку до центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей.

Порядок здійснення централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, та порядок передачі дітей на усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За невиконання вимог, встановлених законом, подання недостовірних відомостей, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, керівники закладів, у яких перебувають діти, інші службові особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства, однією з умов усиновлення є необхідність отримання згоди певних осіб на здійснення усиновлення. За змістом ст. 217 СК України у випадках, коли дитина, щодо якої розглядається питання про усиновлення, має бать­ків, обов'язковою умовою його позитивного вирішення є їхня вільна та безумовна згода, яка може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. При цьому необхідно враховувати, що до набрання рішенням суду про усиновлення законної сили кожен із батьків може відкликати свою згоду не­залежно від мотивів.

Для усиновлення дитини, батьками якої є неповнолітні осо­би, потрібна згода їх самих, а також їхніх батьків незалежно від часу, протягом якого неповнолітні батьки не проживали з дитиною. Згода бать­ків повинна засвідчуватись нотаріусом. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усинов­лення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною.

Водночас, усиновлення може бути проведене без згоди бать­ків, якщо вони: невідомі; визнані недієздатними; визнані безвісно відсутніми; позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя необхідна письмова, засвідчена нотаріаль­но, згода другого із подружжя. Усиновлення може бути прове­дене без згоди другого із подружжя лише у тому випадку, коли він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наяв­ності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 СК України на усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усинов­лення дитини, над батьками якої встановлено опіку та піклуван­ня, потрібна письмова згода опікуна, незалежно від згоди батьків. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення ди­тини, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд установить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Відповідно до ст. 222 СК України, на усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або у навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закла­ду. Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інте­ресам.

Для усиновлення ди­тини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода на усиновлення дається у формі, яка відповідає віку дитини та стану її здоров'я. Про­те, усиновлення може бути проведене і без згоди дитини у разі, коли вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини також не потрібна, якщо вона проживає у сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками (ст. 218 СК).

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається. Така заява може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

При дотриманні всіх умов, встановлених СК України, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

СК закріплює право на таємницю усиновлення (ст. 226 СК України). Так, особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, по­дання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, у тому чис­лі й від неї самої, факту усиновлення. Особа яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого уси­новлення.

Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці уси­новлення від самої дитини (ст.227 СК).

Для забезпечення таємниці усиновлення суд, як правило, розглядає справу у закритому засіданні.

Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними ди­тини для усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо) зобов'язані не розголошува­ти її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.

Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні. Таємниця усиновлення забезпечується також відповідно до статей 229-231 СК України. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом.

Правові наслідки усиновлення. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішення суду про усиновлення.

Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрібна згода дитини. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини. При цьому дата народження дитини може бути змінена не більш як на шість місяців. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.

Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини.

За заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи. Про це суд зазначає у рішенні про усиновлення.

На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи ор­ган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народжен­ня, що було видане раніше, анулюється.

Факт усиновлення породжує ряд правових наслідків. А саме, з моменту здійснення усиновлення припиняються осо­бисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за поход­женням.

При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

Якщо після смерті одного з батьків дитини або розірвання шлюбу, визнання його недієздатним другий із батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати та сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку. Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлен­ня і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.

З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, онуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на ньо­го обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому самому обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому самому обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. Наприклад, усиновлені діти згідно з вимогами ст. 202 СК України зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потре­бують матеріальної допомоги. Крім того, вони зобов'язані від­повідно до ст. 203 СК України брати участь у додаткових витра­тах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Відповідно до СК України, за станом утримання та виховання дітей, які були усиновлені, здійснюється нагляд. За дотриманням прав дитини, що усиновлена і проживає в Україні, до досягнення нею повноліття нагляд здійснюється органом опіки та піклуван­ня.

Припинення усиновлення.Підставами припинення усиновлення є визнання уси­новлення недійсним (ст. 236 СК), скасування усиновлення (ст. 238 СК) та позбавлення усиновлювача батьківських прав (ст.242 СК).

Під визнанням усиновлення недійсним закон розуміє позбав­лення юридичної сили акта усиновлення з моменту його здійс­нення внаслідок того, що він суперечить принциповим вимогам чинного законодавства про усиновлення.

Під скасуванням усиновлення розуміється припинення відносин, що виникли із факту усиновлення на майбутній час, оскіль­ки цього прямо або опосередковано вимагають інтереси усиновленої дитини [41, c.185].

Особи, яким надане право на звернення з позовом про скасування або визнання усиновлення недійсним: 1) батьки; 2) усиновлювач; 3) опікун; 4) піклувальник; 5) орган опіки та піклування; 6) прокурор; 7) усиновлена дитина, яка досягла 14 років.

Усиновлення визнається недійсним, якщо воно було прове­дене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхід­ною; якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлен­ня); якщо воно було проведене на підставі підроблених докумен­тів; у разі відсутності згоди на усиновлення другого з подружжя, опікуна, піклувальника, закладу охорони здоров'я або навчаль­ного закладу.

Якщо одним з подружжя усиновлена дитина другого з по­дружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

Уси­новлення, визнане недійсним, анулюється з моменту його здійснення, тобто припиняються права та обов'язки, які виникли ра­ніше та встановлені законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини й відновлюються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням. Ди­тина, яка не досягла чотирнадцяти років, за бажанням батьків або інших родичів передається їм, а якщо це неможливо, вона передається на опікування органу опіки та піклування. Віднов­люється прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. За бажанням дитини вона має право надалі іме­нуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням.

Суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не більш як два роки, якщо дитина не має батьків або батьки не мають змо­ги її утримувати, за умови, що усиновлювач може надавати ма­теріальну допомогу.

Скасування усиновлення — теж одна з підстав припи­нення усиновлення, яку можна розглядати як правоприпинюючий і водночас правовідновлюючий юридичний факт.

Скасування усиновлення відбувається лише за рішенням суду за умов коли воно суперечить ін­тересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час уси­новлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьків­ських обов'язків.

Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття за виключенням тих випадків, якщо про­типравна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує жит­тю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї.

Крім цього, усиновлення повнолітньої особи може бути ска­соване судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого чи на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

Правові наслідки скасування усиновлення. У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усинов­лювачем, його родичами і водночас відновлюються права та обо­в'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за похо­дженням.

Усиновлена дитина передається за бажанням батьків або ін­ших родичів їм, а якщо це неможливо, — вона передається на опі­кування органові опіки та піклування.

У разі скасування усиновлення як таке, що суперечить ін­тересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, якщо ди­тина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення, а також суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу.

Дитина має право на збереження прізвища, імені та по бать­кові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по батькові, які вона ма­ла до усиновлення.

Позбавлення усиновлювача батьківських прав — нова підстава припинення усиновлення. Підстави позбавлення усиновлюва­ча батьківських прав такі самі, як і підстави позбавлення бать­ківських прав рідних батьків (ч. 1 ст. 242 СК). Між тим, він не звільня­ється від обов'язку щодо утримання дитини і водночас з позбав­ленням усиновлювача батьківських прав суд може на вимогу позивача чи за власною ініціативою вирішити питання про стяг­нення аліментів на дитину.

Особливості усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами, та іноземцями.Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, здійснене у відповідних органах держави, на території якої проживає дитина, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, встановлених главою 18 СК (ст. 283 СК). Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, і досягла п'яти років.

Усиновлення може бути здійснено до закінчення зазначеного строку, а також до досягнення дитиною п'яти років, якщо: 1) усиновлювач є родичем дитини; 2) дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку хвороб, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України; 3) здійснюється усиновлення усіх рідних братів і сестер в одну сім'ю, якщо один з них досяг п'яти років і перебуває на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, не менш як один рік; 4) іноземці виявили бажання усиновити дитину, яка є братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.

Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти на виховання до себе в сім'ю. Переважне право на усиновлення дитини - громадянина України мають іноземці, які є: 1) родичами дитини; 2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.

На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей.

Центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, направляє в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що усиновлюють дитину, яка є громадянином України, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу.

Усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.

За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років. Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини інших міжнародних договорів.

Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні, здійснюється громадянами України або іноземцями, які проживають в Україні, на загальних підставах.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державі, в якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним (ст. 285 СК).

Усиновлення іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, здійснюється в Україні відповідно до законів України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років.

Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями і проживають за межами України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.